Декомунізація Львова: вулиця, названа на честь видатного мецената

1898428
Богдан Гаврилишин народився на Тернопільщині

Він всесвітньо відомий вчений і, хоч більшість життя прожив за кордоном, працюючи у 89 світових країнах, чоловік ніколи не забував про батьківщину.

У межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви».

Богдан Гаврилишин – визначний економіст і хрещений батько Міжнародного економічного форуму у Давосі, засновник Міжнародного інституту менеджменту в Індії та Україні, меценат і громадський діяч.

Ім'я, яке має знати кожен українець

Майбутній економіст походив з Тернопільщини. Народився він у містечку Коропець, що неподалік Чорткова.

З 14 років підліток був пластуном у Національній скаутській організації України, а згодом його прийняли до куреня Лісові Чорти — третього куреня старших пластунів та сеньйорів.

1944 року, під час Другої світової війни, коли парубкові було 18 років, його вивезли до Німеччини, а ще через рік хлопець опинився у таборі для переміщених осіб, де обійняв посаду керівника підрозділу з постачання. У його розпорядженні було близько сорока осіб та авто із особистим водієм. З того часу юнак і замислився над тим, що досягти можна будь-чого: варто лише поставити собі мету.

У 21 рік Богдан Гаврилишин виїхав до Канади, де працював лісорубом. Хлопець вирішив вступити до університету, однак йому це одразу не вдалося через те, що він не володів англійською. Тоді він знайшов словник і щодня вивчав по сорок нових слів. А вступ до університету в Торонто Богдана Гаврилишина тодішні медіа назвали сенсацією, мовляв «якомусь емігрантові після війни вдалося скласти іспити».

У 26 років Богдан Гаврилишин здобув ступінь бакалавра, а ще через два роки — магістра за спеціальністю «інженер-механік».

Чоловік потім згадував, що саме після випуску він «придумав винахід і наївно передав патент своїй компанії, яка на ньому заробила 10 мільйонів доларів».

У 34 Богдан переїхав до Швейцарії, а у 50 років — здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському університеті. Цьому вишу він присвятив майже тридцять років, обіймавши посади директора з навчання, очільника Інституту та почесного науковця. Учений викладав для студентів економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

Богдан Гаврилишин мав паспорт Канади і був резидентом Швейцарії, але завжди культивував своє українське походження.

1988 року Гаврилишин повернувся в Україну. Тут 62-річний чоловік працював на громадських засадах впродовж кількох років. Після здобуття Україною незалежності він став радником першого президента, трьох прем'єр-міністрів та голів Верховної Ради.

2010 року Богдан Гаврилишин заснував іменний Благодійний Фонд, місією якого стала підготовка нової генерації молодих українців, здатних на власному досвіді осягнули особливості функціонування найкращих країни Європи та сформувати критичну масу людей, яка трансформує Україну.

Був одним із учасників ініціативної групи «Першого грудня»

Під час Революції Гідності 2014 року Богдан Гаврилишин створив документ – «Декларацію відповідальності людини», у 15 пунктах якої він відобразив різні відповідальності людини, які можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства з точки зору гуманістичних цінностей.

Богдан Гаврилишин пішов з життя у власній квартирі в Києві о 5-ій ранку 24 жовтня 2016 року у родинному колі. Його прах поховали на цвинтарі у рідному селі на Тернопільщині – Коропці.

Кілька днів перед тим п'ятий президент Петро Порошенко нагородив його орденом Свободи.

Учений зі своєю обраницею Лені (Леонідою Петрівною) одружився, коли йому було 25 років. Пара прожила 65 років у подружньому щасливому житті.

А щомісяця, 10 та 25 числа, він дарував їй квіти або шоколадку чи запрошував на вечерю. У подружжя було троє дітей. Двоє доньок — Тіна й Туся, а також син Лесь.

Десять крилатих висловів ученого

  • «Все, що я зробив у житті, я починав із мрії. Я переконаний, надзвичайне – можливе, якщо ви лише відчуєте цей стан».
  • «Ми (українці) могли би багато чого зробити для світу, бо він загалом хворий. Недуга – це коли людина не має жодної духовної цінності. Збереглися тільки матеріальні. А ми не такі».
  • «Найгірше ж було українцям під Московською імперією, імперією Романових. Ця імперія справді розрослася на всі боки і підкорила багатьох. Звідки це в них? Вочевидь, сильний вплив на національний менталітет мали Чингісхан та його нащадки».
  • «Я визначив, що алкоголь може бути індикатором внутрішнього стану людини. Якщо вона по суті добра, то після келиха пива стає ще добрішою, м’якшою, веселішою. Вона більш товариська, криклива, хоче спілкуватися. Злі ж люди під дією алкоголю стають ще більш агресивними. А з сумними усе сумніше — вони відчувають пригніченість, розпач, депресію».
  • «Не знаю чому, але цей так би мовити «ген благочинності» багато чого визначає. Я заможний, це правда, але ніколи грошей не любив».
  • «Водночас, які б проблеми я не вирішував і які б процеси не починав, мене завжди найбільше цікавила доля моєї Батьківщини. Ви можете думати, що я прикрашаю чи лукавлю, але проживши 3/4 свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: «Богдан Гаврилишин, українець».
  • «Ще одна біда полягає в тому, що небагато з тих людей, на чию голову впала нова держава, були патріотами. Вони на початку не знали, що і як робити. А коли дізнавалися, уже й не хотіли. От і почалася ця жахлива корупція, яка триває досі».
  • «Людині доконче потрібно мати дві точки зору, так само потрібно мати дві вищі освіти – це запорука її мудрості».
  • «Країна має фантастичний потенціал. І мова не тільки про природні ресурси, а й про людей. Але її треба не просто трансформувати, а тотально поміняти все, що маємо».
  • «Я не живу спогадами, я живу мріями. Щиро бажаю молодим людям побільше натхнення мріяти, і тоді мрії обов’язково здійсняться».

Фонд Гаврилишина

Благодійний фонд родини Богдана Гаврилишина створила дружина та діти відомого українця, знаного економіста та футуролога, громадського діяча та мецената для того, щоб продовжувати справу великого українця – сприяти розвитку України та її перетворенню на ефективну європейську державу.


Більше про декомунізацію та як вона проходить на Львівщині, читайте за цим посиланням.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: