Наймолодшій жертві було три дні: роковини трагедії у Бабиному Яру 

ІА Дивись.info розповідає про цю сторінку в історії.

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року. Тоді убили 752 пацієнти психіатричної лікарні імені Івана Павлова, яка розташовувалась безпосередньо біля Бабиного Яру.

Історики розповідають, що людей роздягали, аби ще раз підкреслити їхню безпорадність та нагадати, що вони — ніхто. З них навіть «здирали» шматки шкіри перед розстрілами.

Уже наприкінці липня 1941 року в Каунасі були вбиті німцями тисячі євреїв. Хвиля вбивств прокотилася по всій Литві. До початку 1942 року залишки єврейських громад зберігалися лише в містах Каунас, Вільнюс, Шяуляй і Швенчіс. У Латвії протягом декількох тижнів було знищено все єврейське населення провінційних міст.

Злочини проти людяності: Голокост

У межах «малого плану» Другої світовою війни мали знищити все єврейське населення, яке проживало на територіях загарбаних держав. Голокост у перекладі з давньогрецької мови означає «всеспалення», а під час геноциду єврейського населення загинуло понад 6 мільйонів осіб.

Метою Голокосту було переслідування і масове знищення населення, яке належало до національних меншин. Крім того, жертвами розправ стали гомосексуалісти, масони, свідки Єгови, безнадійно хворі тощо.

З початком Другої світової війни нацисти захопили країни та області з місцями компактного проживання єврейського населення — Польщу, Прибалтику, Україну, Білорусь.

У великих містах створювались гетто, куди зганялося все єврейське населення міста і околиць. Найбільше гетто створили у польскій Варшаві — у ньому містилося до 480 тисяч євреїв. У перші дні окупації німці підбурили місцеве населення окупованої Польщі до єврейських погромів та безпосередньо брали в них участь. Зокрема за участю німців та місцевих мешканців відбулися масові погроми у Львові та Єдвабному.

На території СРСР найбільшими гетто були Львівське (409 тисяч осіб, існувало з листопада 1941 по червень 1943 року) і Мінське (близько 100 тисяч чоловік, ліквідовано 21 жовтня 1943).

Читайте також: Чорний день в історії Львова: 82 роки тому нацисти розстріляли пів сотні професорів

Створено шість таборів смерті: Аушвіц, Треблінка, Белжець, Собібор, Хелмно та Майданек у Польщі. Список не вичерпний, окремі автори доповнюють його таборами Ясеновац в Югославії та Малий Тростенець у Білорусі.

Також по всій Балтії, Україні, Білорусі, майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл були «ями» — яри, куди зганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей.

Чорні години

На розі вулиць Дегтярівська та Мельникова (нинішня - імені Юрія Іллєнка) окупаційна німецька влада наказала зібратися євреям міста Києва. 29-30 вересня 1941 року понад 33 тисячі євреїв розстрілли. Всього жертв Голокосту було понад 120 тисяч. Ці масові розстріли тривали аж поки Київ не звільнили.

А напередодні, 27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з'явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами. У ньому йшлося, що всі євреї Києва і його околиць повинні з'явитися 29 вересня до 8 години ранку на ріг Мельникова і Дегтярівської вулиць. Люди були повинні взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо.

Мешканці міста не знали, що там відбувається. Бабин Яр – це околиці міста, де була дуже сильно посічена місцевість. Там пагорби. Тобто, навіть мешкаючи поряд, не завжди будеш чути навіть постріли. За свідченнями очевидців, там голосно грала музика, аероплан літав. Були сотні солдатів, які щось робили. Плюс, був периметр оточений. І в цьому оточенні стояли сотні солдатів, щоб ніхто не знав, що там відбувається.

Після першої ночі розстрілів, 29 вересня, декільком людям вдалось втекти. Однак вони були наляканими та не розповідали нікому про те, що сталось.

Масові розстріли тривали 5 днів, з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року. Потім, протягом двох років окупації у Бабиному Ярі розстрілювали та ховали інших жертв гітлерівського терору, серед яких були українські націоналісти, роми та радянські військовополонені.

Точне число жертв залишається невідомим. 1946 року, на Нюрнберзькому процесі, наводилася оцінка - близько 100 тисяч загиблих. Такі дані були у звіті радянської комісії розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

Розстріли продовжувалися і після жовтня 1941 року.

Читайте також: Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

Загалом у Бабиному Яру загинув 621 український націоналіст. Тут обірвалося життя української поетеси, члена Організації українських націоналістів (мельниківці) Олени Теліги та її чоловіка Михайла.

Наймолодшій жертві було 3 дні, тоді як найстаршій — 103 роки.

1950 року влада вирішила заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів для створення плаского рельєфу та прокладення через яр доріг і влаштування парку. Після перекриття яру земляною дамбою почалося закачування пульпи. Дамба не відповідала нормам безпеки, а пропускна спроможність дренажної системи була недостатньою.

13 березня 1961 року дамба не витримала навантаження, і селевий потік висотою до 14 метрів пішов на Куренівку. Офіційні джерела повідомляли про загибель 145 людей. За поширеними серед киян легендами, жертв було більше тисячі.