Із трьома полеглими воїнами попрощаються у Львові: ким вони були

Там також розповіли, ким були захисники.

Сергій Мартиняк («Джон») 

Львів'янин загинув на фронті 12 жовтня. Йому було 39 років.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №95. Після здобуття професійно-технічної освіти вступив до Національного університету «Львівська політехніка».

Після завершення навчання спершу працював у торговельній сфері, згодом обіймав посаду майстра шиномонтажу. Захоплювався автомобілями, дуже любив собак, а особливо – свою домашню улюбленицю Вікі. Був справжньою «душею компанії»: завжди оптимістичним та усміхненим. Девізом Сергія Мартиняка було «Прорвемось!».

Із початком повномасштабного вторгнення активно допомагав Збройним Силам України. Згодом, попри відсутність військового досвіду, став на захист Батьківщини від окупантів. Після проходження навчань виконував бойові завдання у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Сергія Мартиняка залишилися бабуся, батьки, сестра, швагро та племінники. 

Мирон Гірняк 

Уродженцеві Ланів, що на Львівщині, було 47 років. Він загинув на війні із російсько-окупаційними військами 11 жовтня.

Навчався у Бібрському опорному ліцеї імені Уляни Кравченко Бібрської міської ради. Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львівському вищому професійному училищі побутового обслуговування. Після завершення навчання проходив військову службу у селищі Десна та в місті Алчевську.

Працював у сфері виготовлення зовнішньої реклами, потім – у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Барком». У вільний час захоплювався рибальством.

У 2020 році за власною ініціативою підписав контракт із Збройними Силами України та виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Початок повномасштабного вторгнення російської федерації зустрів на передовій, боронив державу на східному та південному напрямках.

У Мирона Гірняка залишилися батьки, дружина, двоє доньок та брат з родиною.

Руслан Паромов 

Воїн родом із Бучманів — селища, що в Житомирській області. Загинув на фронті 11 жовтня. Йому було 46 років.

У 13-річному віці переїхав до села Старий Айдар на Луганщині, де здобув загальну середню освіту у місцевій школі.

Після одруження займався приватним підприємництвом, мав власну пасіку. У вільний час захоплювався рибальством; був винятково доброю людиною і люблячим сім’янином.

Із початком повномасштабного вторгнення родина Руслана Паромова перебралася до Львова. Попри відсутність бойового досвіду, став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боронив державу на території Запорізької області.

У Руслана Паромова залишилися дружина, двоє доньок та близькі друзі. 

Де і коли відбудеться прощання

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.