Що символізує кутя та які страви традиційно готують на Святвечір в Україні

ІА Дивись.info розпочала серію статей «Традиційні символи Різдва», у яких розповідає про головні атрибути свята. У попередньому матеріалі ми дізналися про символіку дідуха та солом’яного «павука».

Цього разу з’ясуємо значення куті та інших страв, які готують українці ще здавна на Святий Вечір. А також ділимося рецептом з кулінарних записів Ольги Франко.

Значення куті для українських предків та її різновиди

Український етнограф Федір Вовк у своїх дослідженнях припускає, що предки українців варили пшеницю чи ячмінь (приправлені медом) та узвар з сушених фруктів в добу неоліту. Ще тоді вона мала обрядове значення.

Кутя є головною стравою на Святий Вечір. Її готують тричі в період зимових свят – перед Різдвом, Василем та Водохрещем. Кутя символізувала пошану до предків. Також вона означала достаток та гарний врожай для господарів. Після святкової вечері її ставили на почесне місце – покуття біля образів.

Основним компонентом страви є зерно. Відомо, що зерно є символом родючості та початку. Зазвичай це була пшениця, однак є варіанти приготування з пшона, ячменю (перлової крупи), рису та навіть кульок тіста. Залежно від регіону до неї додавали мед, тертий мак, родзинки, горіхи, сушені ягоди (зокрема вишні), варення та узвар.

На Галичині кутю готували з пшениці. Рисова кутя була поширеною в східних та південних регіонах України. Кутя з перлової каші побутувала в центральних областях. А на Закарпатті кутя мала незвичний рецепт. Там з прісного тіста господині формували кульки, які додавали до страви. На Лемківщині їх називали «бобальками».

Обряди на Святий вечір, які пов’язані з кутею

Господині спостерігали за тим, як вариться кутя. Оскільки з цим були пов’язані певні повір’я. Наприклад, якщо кутя гарно розварилася та піднялася до самих країв горщика, то на наступний рік в родині буде злагода та добробут. В іншому разі – можуть чекати негаразди.

Коли на небі з’явилася перша зірка на Святий Вечір, то уся сім’я сідала за стіл. Тоді господиня приносила кутю в макітрі чи святковому горщику та узвар. В цей час діти мали квоктати, щоб навесні було багато курчат та гарно неслися кури. В деяких регіонах України поширений звичай, коли кутю вносив найменший або найстарший в сім’ї син. Він мав її тримати тільки в рукавицях.

Також існувала традиція, коли господар перед святковою вечерею брав кутю та причіплював до неї запалену свічку. Після цього обходив з нею стіл три рази за годинниковою стрілкою. Потім він вставав на коліна та молився за померлих разом з родиною. Тоді вони розпочинали вечеряти. Спочатку їли кутю, а тоді – інші страви.

За народними повір’ями на Святвечір за один стіл сідав увесь рід. Тобто душі померлих також є присутніми в цей час. Тому після закінчення вечері кутю залишали на столі з ложками. Подекуди – також не забирали увесь посуд, щоб їжу скуштували й предки.

Крім того, відома традиція, коли чоловік перед вечерею брав в миску трохи куті, інших страв та відносив це сільським тваринам, які тримали в господарстві. Оскільки була легенда, що на Святий Вечір тварини говорять людською мовою з Богом, тому було важливо їх задобрити.

Також побутував обряд, коли господар підкидав ложку куті до стелі. Так він визначав, яким буде врожай на наступний рік. Якщо багато каші прилипало до стелі – то мав бути добрим.

Рецепт куті від Ольги Франко

Ольги Франко була невісткою українського письменника Івана Франка та талановитою кулінаркою. Тому пропонуємо її класичний рецепт куті, який готували на Галичині, з книги «Перша українська загально-практична кухня».

Складники:

• 400 г пшениці;
• 200 г (або одну склянку) маку;
• 300 г меду чи ½ склянки цукру;
• 250 г горіхів;
• 150  г родзинок.

Приготування:

• Спочатку взяти 4 грам добірної виполосканої пшениці та всипати в кип’яток.
• Коли вона закипить - відцідити на ситі, промити холодною водою і зварити в рурі. Коли впріє (за 3-4 години), то прохолодити.
• Втерти склянку сірого маку (двічі запареного і промитого).
• Тоді додати ½ склянки цукру або 2 ложки меду та вимішати це все з пшеницею.
• Коли суміш буде загуста, то долити ще склянку провареної холодної води.
• Додати склянку волоських горіхів (покраяних не дуже дрібно).

Крім того, у своєму рецепті Ольга Франко зазначила, що кутю також можна готувати з рису та додавати конфітюр.

Традиційні страви, які готують на Святий Вечір

На Святий Вечір прийнято готувати дванадцять, дев’ять або сім пісних страв. Сьогодні часто згадують саме число 12 та пов’язують його з кількістю апостолів Ісуса Христа, а також – місяців у році.

У кожному регіоні України перелік та рецепти страв відрізняються та мають декілька варіантів. Тому розглянемо список найбільш поширених:

• Узвар. Його зазвичай подають як окремий напій. Однак в деяких регіонах України готують рідку кутю з великою кількістю узвару. Напій готують зі сушених яблук, грушок, слив та вишень. Він, як і вода, символізує очищення. Крім того, відомою стравою на Святвечір є кисіль, який готують з ягід та крохмалю.

• Вареники. Їх прийнято готувати з різними начинками, як-от: капуста, картопля, гриби, мак та сливи. За народним віруваннями, кожна з начинок мала своє значення. Макова – злагоду та любов, картопляна – здоров’я, капустяна – єднання.

• Горох та квасоля. На святкову вечерю завжди мали бути страви з бобових рослин, оскільки вони означають єдність роду.
• Риба. Особливе місце на святковому столі мають рибні страви. Вони мають релігійне значення, оскільки риба є символ Христа.
• Гриби. Їх готують як самостійну страву, а також додають до вареників, капусти чи юшки.
• Борщ, грибна юшка чи капусняк. На Святвечір в Україні готують першу страву. В кожному регіоні вона може бути різною. На Львівщині це часто пісний борщ. Його особливий варіант приготування – подача з вушками (маленькими варениками). Борщ символізує достаток.

• Пампухи та пампушки. Вони здавна означають достаток та радість. Солодкі пампухи роблять з маком, варенням та ягодами. Солоні – з горохом, квасолею та часником. Зубчики часнику також клали на кути столу, адже він символізував міцне здоров’я та захист від поганого. Цікаво, що у Львові в 2008 році заснували фестиваль «Свято пампуха» для того, щоб популяризувати цю страву.

• Калач є обрядовим хлібом на Святий Вечір, який печуть переплетеним у формі кола або овальної хлібини. Він символізує вічність та успіх. Крім того, на Закарпатті та в Карпатах випікали хліб, який називали «карачун», «василь», «крачун». Він був символом сонцестояння та достаток. Його зберігали на святковому столі протягом усіх зимових свят. Скуштувати такий хлібець можна було тільки після Василя. А весною з ним господар виходив на перший засів поля.
• Також на святкову вечерю за традиціями готують тушковану капусту, голубці, салат з буряка, пшоняну кашу, картоплю.

Читайте також Різдвяна ялинка: де виникла традиція її прикрашати і як вона з’явилася в Україні