Людина – широких поглядів: 155 років тому народився художник Іван Труш

Сьогодні минає 155 років від дня народження відомого художника. З цієї нагоди ІА Дивись.іnfo поспілкувалася зі завідувачкою Художньо-меморіального музею Івана Труша Роксоляною Козак та молодшою науковою співробітницею музею Наталією Сидор. Вони розповіли цікаві факти про життя та творчість Івана Труша, а також – провели екскурсію його будинком.

Іван Труш народився 18 січня 1869 року в селі Висоцьку (тепер Бродівський район, Львівська область) в родині селян – Івана та Анни. Усього в родині Трушів було шість дітей, з них найстарший – Іван.

«Варто зазначити, що нарешті зупинилася плутанина із датою народження художника. Адже в дуже застарілих відомостях писали, що він народився 17 січня. Але в нашому музеї зберігається документ про хрещення, де чітко зазначено дату – 18 січня 1869 року. Це важливий момент, оскільки досі зустрічаються матеріали з неправильною датою. Раніше помилка була навіть у Вікіпедії»,

– розповідає Наталія Сидор.

Малював ще з раннього дитинства, а освіту здобув – у Кракові

Протягом 1881-1888 рр. Іван Труш навчався у Цісарсько-королівській вищій реальній гімназії в Бродах. Вже тоді він багато малював та навіть давав власні приватні уроки в старших класах.

«Труш почав малювати ще з дитинства. Він хотів бути фаховим художником, тому в 1891 році вступив до Школи образотворчих мистецтв у Кракові. По завершенню навчання він приїхав до Львова», – каже завідувачка відділу Художньо-меморіального музею Івана Труша Роксоляна Козак.

Ще у Кракові Труш брав участь в студентських виставках. А за свої живописні праці його відзначили бронзовою та двома срібними медалями. До того ж, художник два рази одержував стипендію для продовження навчання в Академіях образотворчих мистецтв у Відні (1894 р.) та Мюнхені (1897 рік).

За словами Роксоляни Козак, з 1897 року Труш почав мешкати у Львові:

«Спочатку це були тимчасові помешкання. Інколи він винаймав зі своїм приятелями якісь невеличкі кімнати, а інколи – зупинявся в готелях. Після одруження з Аріадною (дочкою Михайла і Людмили Драгоманових) він винаймав приміщення в будинку Наукового Товариства імені Т. Шевченка. Сьогодні це приміщення на вулиці Винниченка. Певний час він мешкав там, а згодом, збудував власний дім та з родиною оселився в ньому».

Відомі особистості сюди часто приходи в гості: атмосфера в домі Івана Труша

Роксоляна Козак розповідає, що цей будинок, який сьогодні є музеєм, художник збудував власним коштом, а в 1910 році разом зі сім’єю переїхав сюди. Проєкт будівлі виконав відомий львівський архітектор Олександр Лушпинський, який взяв до уваги усі забаганки митця.

«У Труша було багато побажань щодо зовнішнього вигляду вілли і її функціонального призначення. Адже йому потрібно, щоб це приміщення було комфортним і для роботи, і для проживання його великої родини, яка складалася з чотирьох дітей, Труша та його дружини Аріадни. Крім того, тут жили також сім’я помічників – садівник з дружиною, які допомагали по господарству, а також довгий час мешкала тут кравчиня, яка шила їм всім одяг. Зазначу, що будинок зовні наче виглядає великий, але кімнатки доволі маленькі. Перша кімната – це кухня. Далі – це дві кімнати такого загального вжитку. На другому поверсі розташована простора майстерня художника з великим панорамним вікном. Також в будинку є дерев’яна веранда, створена в народному стилі. До сьогодні в будинку збереглися автентичні пічки, виконані на фабриці Івана Левинського», – каже завідувачка музею.

За словами Роксоляни Козак, сюди часто приходили в гості відомі особистості, з якими товаришував художник. А саме – Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Грушевський та інші.

«Дружина Труша застеляла стіл власноручно вишитим обрусом і пригощала гостей, а господар любив спілкуватися з ними, або на веранді, щоб бути в якомусь такому тихішому місці, або, якщо погода дозволяла, то вони залюбки сиділи в саду. Там чаювали та балакали. «Підвечіркували» – як згадували діти згодом. Там стояв спеціальний стіл та лавки, і в літню пору вони там часто споживали їжу. Згадувала Аріадна, донька Труша, що якось прийшла з прогулянки, а тато каже: «Ай, ви так довго гуляли. А в нас тут був такий гарний гість…». Тут йшлося про приятеля юності Івана Труша – Василя Стефаника, з яким художник товаришував ще зі студентських часів. Аріадна записала потім у своїх нотатках, що на превеликий жаль шанованого гостя не бачила, але він залишив у подарунок одну із своїх виданих книжечок. І для неї це було чимось надзвичайно знаковим», – підкреслює Роксоляна Козак.

Читав книжки в оригіналі, багато мандрував та фотографував

Молодша наукова співробітниця Наталія Сидор розповідає, що в Івана Труша була велика бібліотека. Митець любив читати німецьких філософів в оригіналі. Сьогодні в музеї зберігається невелика  частина з його колекції бібліотеки.

«Він вільно володів німецькою, оскільки навчався ще за Австро-Угорської імперії. Зокрема в нас є книжки з єгиптології, які він читав німецькою. Труш любив читати книжки не просто так, а з олівцем. Тобто часто підкреслював те, що його найбільше зацікавило, любив повертатися до текстів. Дуже часто бачимо не просто підкрелення, але й – окремі нотатки на полях книги і знаки питання»,

– зазначає Наталія Сидор.

Вона додає, що художник багато подорожував, щоб розширити свою творчу палітру. А коли він їхав в якусь незнайому країну, то обов’язково готувався до тієї мандрівки, вивчаючи традиції, культуру, для того, щоб орієнтуватися краще в тій чи іншій місцевості.

Також Наталія Сидор підкреслює, що Труш багато фотографував, мав власний фотоапарат.

«Одна з найвідоміших світлин Івана Франка, де він сидить задуманий під деревом акації, зроблена Трушем біля свого будинку. Сьогодні оригінал світлини зберігається в Центральному державному архіві, її можна подивитися у вільному доступі в інтернеті», – каже молодша наукова співробітниця музею.

У кімнаті-вітальні на нижньому поверсі музею, де раніше збиралася родина,  сьогодні експонується багато архівних світлин, на яких зображена родина Труша та знакові постаті в його сім’ї. Тут є сімейні фотографії з Аріадною Драгомановою, з дітьми та товаришами. Наприклад, зі сім’єю Грушевських. Також світлина, яка зроблена на святкуванні 100-річчя виходу «Енеїди» Котляревського.

«Багато з цих світлин є авторськими. Згадували, що коли він був у Києві, де саме познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аріадною, то перед переїздом до Львова, він там відзнімкував важливі місця для пари. Ті, які навіювали певні спогади подружжю. Він це зробив, щоб потім у Львові мати змогу згадувати ці важливі моменти з їхнього особистого життя. Крім того, фотографію він використовує як один з елементів у своїй творчості»,

–  розповідає завідувачка музею Роксоляна Козак.

Наталія Сидор додає про творчий підхід Труша до фотографії:

«Але це не означало, що він мав готовий краєвид на фото і його переносив на полотно. Навпаки – він вивчав цей краєвид і з кількох світлин компонував та обирав те, що йому було потрібно. Після того, як все це перепустив крізь себе як імпресіоніст (адже імпресіонізм передбачає передачу враження наживо) він створював свій власний краєвид, який найбільше б промовляв до глядача та доносив би думку художника».

Краєвид спочатку мав визріти в голові: як творив Іван Труш

Роксоляна Козак зазначає, що Іван Труш в багатьох своїх статтях пояснює, чому творить саме так, а не інакше:

«Коли він говорив про створення краєвиду, то казав, що для художника важливо, щоб краєвид спочатку визрів у голові. А потім він буде шукати відповідний краєвид у природі і тільки такий краєвид – буде нести ту ідею та зміст до глядача, яку художник заклав».

Водночас Наталія Сидор додає: «У Труша – глибоке мистецтво. Його живопис є надзвичайно інтелектуальним».

«Труш був одним із перших українських живописців, хто почав акцентувати увагу на краєвиді. Бо до того часу, фактично, краєвид відігравав другорядну роль. А в Труша – усі його краєвиди мають певну ідею. Ми бачимо в художника різні тематичні цикли. Наприклад, цикл «Про самоту», де акцент на одинокому дереві, розповідь цілої його історії життя, інколи, навіть трагічної. Натомість, «Квітковий цикл» - життєрадісний,  художник малює здавалося б те, що око звикло бачити, але він показує нам особливу красу природи. Важливо зазначити, що Труш один із перших художників в українському мистецтві, хто малює на пленері. У цьому він є новатором», – розповідає Роксоляна Козак.

Вона додає, що дуже часто  Івана Труша можна було побачити у Львові з пленерним стільчиком і малярським приладдям. Він зазвичай його носив зі собою, щоб робити колористичні начерки. А згодом в майстерні переносив зображення з цих етюдів на велике полотно та опрацьовував матеріал. За її словами, для того, щоб створити один шедевр доводилося робити кілька шкіців (інколи вистарчало 10-15, а інколи малював й більше). Таким чином він шукав певний ракурс, певне освітлення, колористику.

«Особливо любив малювати у львівських парках. Найчастіше його можна було побачити у Стрийському парку чи на «Високому замку». Шукав там краєвиди, які змальовував у різну пору року та дня, а дуже часто – при заході сонця»,

– каже завідувачка музею.

Під час повномасштабної війни музей Труша у Львові зачинений

Від початку повномасштабної російсько-української війни Художньо-меморіальний музею Івана Труша закритий для відвідувачів, оскільки експозицію творів художника забрали з виставки в безпечне місце. Тому картини планують повернути після закінчення війни. Водночас працівники музею нагадали, що зараз твори Івана Труша можна переглянути  на експозиції виставки «Нація. Мистецтво. Наука»в Національному Музеї у Львові, яка приурочена до 150-річчя від заснування Наукового товариства імені Т. Шевченка. Виставка буде доступною для огляду до 18 лютого 2024 року.

Водночас в Художньо-меморіальному музеї Івана Труша до 24 лютого 2022 року картини були розміщені в п’яти залах, кожна з який відображає певний тематичний творчий доробок.

 У першій залі можна було б побачити ранні роботи художника в жанрі психологічного портрета та етюди з циклу «Краєвиди Галичини». У другій – роботи з серії «Подорож Наддніпрянською Україною». Третій – портрети родини Труша та етюди, над якими він працював у власному саду. Четвертій – картини, на яких митець зобразив враження від своїх подорожей. Це роботи з серій: «Подорожі Кримом», «Наше життя» (подорожі Гуцульщиною), «Подорожі Італією» та «Подорожі Єгиптом та Палестиною». У п’ятій – роботи з циклів «Про самоту», «В обіймах снігу», «З життя пнів і дерев», «Луги та поля», «Єврейські кладовища». Тут зображені краєвиди Галичини.

«Коли музей відвідували гості з Європи чи Америки завжди цікаво було спостерігати їхнє здивування та захоплення від творів Івана Труша. Вони казали мовляв: «А то в Україні такий художник є! А ми його не знали». Тому, на сьогоднішній день, як на мене, таким основним завданням українців є показувати, що в нас є такі творчі особистості та їхні цінні доробки. Ми маємо чим і ким пишатися і про себе варто заявляти світові», – підкреслює завідувачка Художньо-меморіального музею Івана Труша Роксоляна Козак.

«Він дуже самокритично ставився до себе»: 11 цікавих факти про життя та творчість Івана Труша

Молодша наукова співробітниця музею Наталія Сидор поділилася також цікавими фактами  про життя та творчість українського художника:

• «Людина – широких поглядів. Його цікавило не тільки виключно мистецтво, але й література, музика, театр, громадське життя. Він був цікавим співрозмовником, бо міг підтримати чи не будь-яку тему».
• «Був елегантним. Він завжди ходив у костюмі. При чому костюм не підбирав за модними тенденціями. Адже Труш вважав, що певний фасон йому ідеально пасує і тому собі шив однакового крою костюм. Водночас любив змінювати капелюхи. Коли він подорожував, то жінці в листах він звітував, що  нового побачив, але й також – писав, що купив собі нового капелюха та зазначав, скільки витратив на обновку коштів.
• «Іван Труш носив таку краватку-бант, що було родзинкою його образу. Тому за цим бантом художника дуже легко впізнати на світлинах».

• «Він дуже самокритично ставився до себе. Хоча залишив надзвичайно великий спадок – понад 6 тисяч полотен, але писав, що з них є вартими уваги лише «кільканадцять».
• «Іван Труш намалював понад 350 портретів відомих українців того часу. Зокрема, фактично він почав свою творчу діяльність у Львові з малювання портретів для Наукового товариства імені Тараса Шевченка».
•   «Художник намалював близько 10 різних портретів Івана Франка. Зокрема, більшість з них є нам знайомими ще змалечку ще зі школи, бо в усіх підручниках буквально, коли знайомимося з творчістю Івана Франка дають портрет саме пензля Івана Труша, але далеко не завжди є там зазначено, що це його робота».
• «Іван Труш написав перший прижиттєвий всім відомий портрет Лесі Українки. Зокрема, він створив його в двох варіантах».

• «Намалював 180 картин зі зображенням річки Дніпро, яка для нього була своєрідним символом України».
• «Художник дуже чітко бачив, як має розвиватися українське мистецтво. У цьому є його надзвичайно велика заслуга, що він намагався «розбурхати» галицьке суспільство, коли приїхав сюди після навчання в Школі красних мистецтв (тепер Краківська академія мистецтв). Тому він був великою рушійною силою та гуртував навколо себе однодумців».
• «Іван Труш досить багато мандрував. Відвідав Італію, Єгипет, Палестину, був і декілька різів у Криму. Зокрема, у Крим повіз він свою кохану Аріадну у весільну подорож і створив серію картин «Подорожі Кримом».

• «Він надзвичайно живописно володів словом. Всі свої мандрівки описував в листах дружині, і це вартує окремого дослідження. Адже дуже цікаво розповідав про все, що бачив».

Нагадаємо, що з нагоди дня народження Івана Труша у Львові відбудуться низка подій на різних локаціях міста. Детальніше про це тут.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.