«Кривавий день Соборності» — імена перших загиблих на Майдані десять років тому

ІА Дивись.info розповідає про цю сторінку історії.

Вірменин, білорус та львів'янин

Ще з 19 січня майже без перерви на вулиці Грушевського відбувалися жорстокі бої між протестувальниками та тодішньою міліцією. 22 січня, в День соборності, до центру столиці України з'їхалося багато людей звідусіль. Деякі з них одразу приєднувалися до активістів, що протистояли силовиками.

Коли кількість людей стала помітно прибувати, близько 8 години ранку «Беркут» великими силами пішов у наступ в бік Європейської площі. Одразу після цього у ЗМІ з'явилася інформація про першого загиблого. Ним виявився охоронець Євромайдану, 20-ти річний вірменин з Дніпропетровської області Сергій Нігоян. Як повідомили медики, він отримав чотири вогнепальні поранення не сумісні з життям.

Він був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі.

Учасником Євромайдану хлопець був з 8 грудня 2013 року. Приїхав з власної ініціативи, попередньо не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: «Зрозумів, що повинен бути за Майдан». Був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок.

Згодом ряди загиблих від вогнепальних поранень поповнив білорус Михайло Жизневський. Він також брав участь у Євромайдані з перших днів на заклик організації УНА-УНСО. Входив до Самооборони Майдану.

Загинув близько 9-ої години ранку від пострілу мисливською кулею в серце біля стадіону «Динамо» на Грушевського. 2 грудня 2016 начальник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк заявив, що Жизневський був вбитий кулею для примусової зупинки транспортних засобів, яка використовується лише в підрозділах МВС.

Панахида за загиблим Жизневським відбулася у Михайлівському золотоверхому соборі в Києві 26 січня, в День народження Михайла, коли йому мало б виповнитися 26 років.

Щороку 26 січня на день народження Михайла Жизневського вручається літературна премія «Воїн Світла», за найкращу прозову книжку року (оповідання, повісті, роман), видану білоруською та українською мовами, в якій зображено благородного, активного, сильного героя, що відстоює свободу, справедливість та загальнолюдські ідеали.

Також в цей день тітушки викрали та закатували активного учасника протестів Юрія Вербицького.

Його смерть ставлять 21-им або 22-им числом. Юрія Вербицького викрали разом з Ігорем Луценком 21 січня 2014 року безпосередньо з приміщення офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні у місті Києві. До лікарні з Будинку профспілок його привіз Ігор Луценко для надання медичної допомоги через травму ока. За словами Луценка, викрадачів було чоловік 10. Вони спеціально розшукували постраждалих учасників Євромайдану по київських лікарнях, щоб з ними жорстоко розправитися.

22 січня 2014 року тіло Юрія Вербицького знайшли в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Рідний брат Юрія упізнав його тіло у морзі Борисполя. Юрію Вербицькому був 51 рік.

«Причина смерті – львів’янин», — листівки з таким написом і портретом Юрія Вербицького – закатованого до смерті кандидата наук, сейсмолога, альпініста і учасника Євромайдану – висіли у Львові в дні похорону.

Ще один активіст Євромайдану Олександр Бадера помер в лікарні 28 січня після жорстокого побиття беркутівцями. Загальна кількість вбитих активістів 22 січня склала 5 осіб, майже 2 тисячі отримали поранення.

По обіді цього ж дня беззбройні мітингувальники, не зважаючи на обстріли, пішли у контрнаступ і відвоювали собі раніше втрачені позиції. На місці розібраних беркутівцями барикад були підпалені автомобільні покришки і лінія протистояння знову вирівнялась.

При цьому, влада продовжила поводитися у властивій для себе цинічній манері.

Так колишній президент Віктор Янукович заявив, що він за мир та висловив свої співчуття сім'ям загиблих, а голова уряду Микола Азаров звинуватив протестантів в екстремізмі, доручив збільшити фінансування силовиків та дозволив їм застосовувати нові види озброєнь проти мирних демонстрантів.

В цей день став очевидним факт початку застосування проти мітингувальників вогнепальної зброї з боку міліції. І хоча представники влади до останнього заперечували використання бойових патронів, сотні розкиданих гільз та рясні випадки вогнепальних поранень серед активістів доводили зворотнє.

Події «Кривавого Дня Соборності» ще більше радикалізували протестний рух, а масові антивладні виступи перекинулися в регіони. Зокрема, в період з 22 по 25 січня в західних областях України демонстранти захопили 10 обласних та міських адміністрацій. Всі ці події таки змусили владу сісти за стіл перемовин.

Як наслідок, 28 січня Верховна Рада України скасовала «диктаторські закони» а Янукович прийняв добровільну відставку уряду Миколи Азарова. А втім, зважаючи на те, що вимоги Майдану були далекими від задоволення — революція тривала.