Як 130 років тому у Львові створили перше українське спортивне товариство «Сокіл»

ІА Дивись.info розповідає про цю сторінку в історії.

Тіловиховне та руханкове товариство

Перші схожі товариства заснували у Чехії 1862 року. Невдовзі у Польщі почали виникати патріотично-гімнастичні товариства, до яких належали й українці.

Через 32 роки започаткували український «Сокіл». Це відбулось 11 лютого 1894 року у Львові. Його очолив Василь Нагірний — той самий архітектор, якого називають батьком галицьких храмів.

Головною метою товариства було виховання молодшого покоління у дусі єдності народу, почуття честі. Окрім цього, для «Сокілу» було важливо плекати у вихованців витривалість, рухливість, підприємність, розуміння праці у спільному гурті, а також дисципліну. Туди вступали підлітки.

Малиновий прапор із золотим левом

Активно «Сокіл» «розрісся» після 1900 року, коли діяльність товариства поширилась на всю Галичину. У ті роки налічувалось більш ніж 30 тисяч членів спортивного товариства.

1901 року пройшли загальні збори «соколівців», під час яких обрали нового керівника товариства Альфреда Бурзиновського, а його заступником став Іван Боберський, якого вважають першим вчителем фізкультури на Галичині.

Боберський стає заступником очільника менш ніж через пів року, а згодом — і головою. Він навіть здобув булаву із написом «Батьку, веди нас далі» та символом сокола на верхній частині.

Увесь час Боберський навчав освітян гімнастиці, а також іншим вправам, зокрема з предметами: хоругвами, шаблями чи топірями.

За десятиліття, поки він очолював сокілький рух, з його ініціативи створюються нові спортивні структури, набувають поширення та розвитку окремі види спорту, товариства, клуби не лише у Львові, а й у провінції.

Так, 1906 року його учні з Академічної гімназії засновують перший український спортивний гурток, де набувають розвитку легка атлетика, футбол, бокс, гаківка, лещетарство, мандрівництво та санний спорт.

Професор допомагає організувати аналогічні гуртки не тільки у селах (руханково-пожежні гуртки), а й у містах, наприклад, в державних українських гімназіях Тернополя і Перемишля. Також облаштовував тренувальні майданчики при церквах.

«Сокіл» мав прапор малинового кольору, на одному боці якого зображений золотий лев, що спирається на скелю, герб Галицької землі, на іншому — загальна емблема товариства: птах-сокіл з тягарцями (гантелями) в кігтях як символ швидкості, витривалості, сили.

Заповідь товориства проголошувалась так: «Світ посідає той, хто його здобуває. Ділами – не словами, не плачем – а мечем».

1902 року створили жіночий руханковий відділ. Дівчата отримали нові можливості для реалізації.

«Сокіл» діяв менш ніж пів сотні років. Коли 1939 року розпочалась радянська окупація Галичини, спортивне товариство ліквідували.

Сучасники відновили пам'ять про спортивне угрупування вже після проголошення Незалежності України. Так, 2006 року відновили однойменну громадську організацію з першим осередком у Львові. Організація декларувала продовження справи українського «Сокола» першої половини XX століття.

Раніше ми розповідали, як з'явилися перші школи у Львові.