Львівський архітектор, «батько галицької кооперації» та прадід відомої співачки: про життя Василя Нагірного

Сьогодні минає 176 років від дня народження архітектора. З цієї нагоди ІА Дивись.info пропонує пригадати цікаві факти з біографії Василя Нагірного.

Рано став сиротою та почав працювати

11 січня 1848 року у селищі Гірному, що на Львівщині, в подружжя Анни та Степана народився син. Його назвали Василем. Коли хлопчику було півтора року, то його матір померла. Згодом батько одружився вдруге. Тоді виховувала Василя бабуся.

Спочатку він навчався у сільській школі, а згодом, у 1959 році, переїхав до Стрия, де отримував знання в місцевій народній школі. Через деякий час у нього помер тато. Тоді Василь Нагірний повинен був самостійно заробляти гроші на життя, зокрема, він проводив приватні лекції.

Продовжити освіту вирішив у Львові. Тут вступив до новоствореної бурси при «Народному домі». Однак провчився недовго – усього півтори місяця. Після цього навчався у приватній школі. Ці роки були досить скрутними для Василя. Йому ледь вистачало грошей на їжу та одяг.

«Часи ходження до вищих кляс реальної школи належать до найприкріших [часів] мойого життя. Мені майже зовсім забракло усього, що потрібне не тільки для науки, але і до життя. Я не мав ані одної книжки, ані що з’їсти. Нераз жилося кілька днів сухим горохом, купленим за кілька крейцарів... Під час тріскучої зими я ходив в легкій, майже літній одежині. Теплішу одежину, що я мав, позичив я пізньої осені одному товаришеві, який спав на Високім Замку, та він не віддав її мені», – писав Василь Нагірний у своїх спогадах про цей період свого життя.

Вже в 1870 році вступив до «Технічної академії». Тоді він також доєднався до таких товариств як: «Академічний кружок» та «Дружний Лихвар». В цьому закладі освіти Василь Нагірний теж довго не провчився. Через рік переїхав до Швейцарії та вступив до Цюрихської політехніки, де згодом перевівся на відділ будівництва.

Отримавши освіту, Василь Нагірний працював в бюро у свого професора, в приватного архітектора, а також – у будівельних урядах в Цюриху та Вінтертурі.

«Батько галицької кооперації»

У 1882 році Василь Нагірний повернувся до Львова. Тут він активно зайнявся створенням проєктів та будівництвом церков. Крім того, архітектор брав участь у громадському та економічному житті міста.

У 1883 році він створив товариство «Народна торгівля», співзасновниками якого також були – Лев Павенцький, Іван Костецький та Корнило Устиянович. Товариство неабияк вплинуло на економічне становище українців в місті. Так, у 1908 році організація співпрацювала із 830 крамницями.

У 1886 році Василь Нагірний надрукував власний «Порадник для крамниць», в якому зазначив основні аспекти успішного відкриття таких підприємств.

Одного разу український підприємець та громадський діяч Михайло Галібей назвав Нагірного в  своїй публікації – «батьком галицької кооперації».

Василь Нагірний також долучився до створення першого українського страхового товариства «Дністер» у Львові. Крім цього, був ініціатором створення таких товариств як-от: «Сокіл» та «Зоря».

Його син – теж архітектор, а правнучка – відома співачка Квітка Цісик

У Нагірного була велика сім’я. У 1884 році він одружився з Марією Дудикевич. У подружжя було четверо дітей: Євстахій, Євген, Софія та Анна. Зокрема Євген продовжив справу свого батька і також став архітектором. Водночас інший син – Євстахій, став інспектором «Народної торгівлі».

Цікаво, що його донька Софія, яка одружилася з Василем Левом, була бабусею відомої співачки Квітки Цісик. Таким чином, Василь Нагірний був її прадідусем.

Був головою «Товариства для розвою руської штуки» та «Сила»

У 1898 році архітектор став одним зі засновників та головою «Товариства для розвою руської штуки». До організації також долучилися такі громадські діячі – Михайло Грушевський, Юліан Панькевич та Іван Труш. Зокрема товариство займалося розвитком мистецтва на Галичині та мало неабиякий вплив на архітектуру.

Крім того, у 1907 році Нагірний очолив товариство українських робітників  – «Сила». Він також входив до Української народної трудової партії.

Натхненно розбудовував самобутню архітектуру на Галичині

У творчому доробку Василя Нагірного близько близько 200 проєктів церков. Хоча також долучався до створення й інших споруд: громадський та приватних будівель, каплиць і парохіальних будинків. Зокрема, він часто наслідував риси візантійського стилю під час спорудження храмів, але й формував оригінальний напрямок в українській архітектурі.

За проєктами Нагірного спорудили такі церкви, як-от:

• Церква Святих Кузьми і Дем'яна в с. Черниця, Стрийський район, Львівська обл.
• Церква Святого Великомученика Димитрія Солунського ПЦУ в с. Мальчиці, Яворівський район, Львівська область, 1908 р.
• Церква святого Миколая у м. Любачів, 1883 р.
• Церква Покрови Пресвятої Богородиців м. Бібрка, Львівський р-н, Львівська області, 1906 р.
• Церква в с. Надітичі, Стрийський район, Львівська область, 1914 р.
• Церква Пресвятої Богородиці в с. Перегноїв Золочівський р-н, Львівська область, 1907 р.
• Дерев'яна церква Усікновення Глави св. Івана Хрестителя, с. Сілець.
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ в с. Миколаїв Львівський р-н, Львівська область, 1903 р.
• Церква Пресвятої Богородиці в с. Перегноїв Золочівський р-н, Львівська область, 1907 р.
• Каплиця біля церкви, м. Олесько, 1891 р.
• Церква с. Великий Полюхів Золочівський р-н, Львівська області, 1909 р.
• Церква св. Арх. Михаїла в с. Ришкова Воля, Польща, 1896 р.

Помер архітектор та громадський діяч 25 лютого 1921 року. Сьогодні його могилу можна відвідати на Личаківському кладовищі (поле №5).

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців та історичні явища, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.