Крихітна свічечка букви «Ї»: цікаве про українську мову

Українська мова була і є феніксом. Так, дуже влучно, про історію нашої державної сказав Тарас Кремінь, який Уповноважений Верховної ради із захисту державної мови.

21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови і це свято для українців вже давно стало особливим. Попри тисячолітні утиски української, нині громадяни розуміють: без мови немає нації. Це ще більше загострилось під час повномашстабного вторгнення РФ, коли диктатор Володимир Путін неодноразово наголошував, мовляв, Росія закінчується там, де закінчується російська мова.

Сьогодні загарбники на тимчасово окупованих територіях спалюють підручники, написані українською, а школярів освітяни-зрадники змушують писати заяви про відмову вивчати рідну мову. У Маріуполі Донецької області росіяни заборонили учням спілкуватись українською навіть на перервах, інакше — погрожують розправою.

Натомість рух спротиву на тимчасово захоплених територіях, попри небезпеку, розклеює листівки та малює літеру «Ї», яка стала символом нашої незламності та прагнення до волі.

Сьогодні, додає Кремінь, українські пісні звучать в ефірах європейських та американських радіостанцій, найавторитетніші світові медіа виходять з українськомовною обкладинкою, книжки про Україну очолюють топ світових продажів, українською говорять провідні політичні лідери; солов’їна вперше звучала на церемонії вручення Нобелівської премії миру.

Він переконаний, що це тільки початок.

Чого ми не знаємо про українську мову?

Утиски української беруть початок з XVII століття. Про цю хронологію вже розповідала ІА Дивись.info.

XVII століття

• 1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького.
• 1688 – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним понищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.
• 1690 – засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Т. Софоновича, Є. Славинецького, Й. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших.
• 1696 – ухвала Сейму Речі Посполитої про запровадження польської мови в українських урядових канцеляріях.

XVIII століття

• 1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
• 1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження.
• 1731 – вимога імператриці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові».
• 1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
• 1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
• 1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
• 1789 – розпорядження Едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл.

XIX століття

• 1804 – за спеціальним царським указом усі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитої деградації українського населення.
• 1817 – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
• 1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
• 1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
• 1859 – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
• 1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
• 1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
• 1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
• 1869 – запровадження польської як офіційної мови освіти й адміністрації Королівства Галичини та Володимирії.
• 1870 – роз'яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
• 1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
• 1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
• 1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
• 1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
• 1892 – заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
• 1895 – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

XX століття

• 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
• 1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких не російських клубів.
• 1911 – постанова VII дворянського з'їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії.
• 1914 – заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
• 1914, 1916 – кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
• 1919 – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонили існування» України.
• 1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
• 1924 – закон Польської республіки «Lex Grabski» про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
• 1924 – закон Королівства Румунія про зобов'язання всіх «румунів», котрі «загубили материнську мову», надавати освіту дітям лише в румунських школах.
• 1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові
• 1926 – лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
• 1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації».
• 1933 – скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
• 1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
• 1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
• 1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхнього ополячення.
• 1958 – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
• 1960—1980 – масове закриття українських шкіл у Польській Народній Республіці та Соціалістичній Республіці Румунія.
• 1970 – наказ про написання дисертацій виключно російською мовою.
• 1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві.
• 1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
• 1974 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
• 1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»).
• 1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури.
• 1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
• 1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
• 1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
• 1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
• 1990 – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

Десять фактів про мову

• Сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів. А лексичним запасом вона є найбільш спорідненою з білоруською – 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% спільних слів, а з російською – 62%. Це дані Національної Академії Наук України.
• Упродовж 1918-1920 років українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
• Найдовшим словом в українській мові є слово «дихлордифенілтрихлорметилметан». Так називається хімікат, з допомогою якого борються із шкідниками. Таке слово на одному подиху і не вимовиш.
• Точно сказати, коли зародилася українська мова, — складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо.
• На відміну від решти східнослов’янських мов, іменник в українській має 7 відмінків. До речі, кличний відмінок також в латинській, грецькій та санскритській граматиках.
• У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» – аж 45.
• Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п»; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків, прийшли в українську мову з інших мов.
• За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Там проживають близько 5,5 мільйонів населення, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. Українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у цьому районі.
• 448 року візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
• Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX століття була назва «руська мова».

Де вивчати українську?

2018 року українська увійшла до вісімки найуживаніших мов Європи. Це дані Ради Європи. Українською мовою в Європі говорить 45 мільйонів людей. Десятку лідерів замикає нідерландська мова.

Перелік корисних застосунків та сайтів:

• онлайн-платформа для вивчення мов Duolingo.
• Мова ДНК нації. На сайті можна дізнаватись корисну інформацію, пояснення, виконувати вправи.
• «Лайфхаки з української мови». Тут є теорія та практика.
• «Є-Мова». Завдяки цьому проєктові україсньку можуть вивчати навіть новачки. Тут все пояснюють, вказують на допущені помилки та дають завдання для кращого освоєння матеріалу.
• Тренажер з правопису. Поміж всім, тут є інтерактиви та цікаві історії.