Михайло Горинь: десять фактів із життя українського дисидента та політв’язня

Сьогодні, 17 червня, минають 94 роки від дня народження Михайла Гориня. З цієї нагоди ІА Дивись. info пропонує пригадати основні факти із його життя та діяльності дисидента.

Ще змалку його родину переслідувала радянська влада

Михайло Горинь народився 17 червня 1930 року у селищі Кнісело, що на Львівщині. Його батько, Микола, був головою товариства «Просвіта» та членом Організації українських націоналістів (ОУН). Згодом через це родина зазнала переслідувань з боку НКВС та була заарештована.

Сім’ю радянська влада хотіла вислати до Сибіру, однак Горині змогли втекти. У 1945 році вони жили в підпіллі, після чого переїхали до Ходорова.

Навчався у Львівському університеті

У 1949 році Михайло Горинь почав навчатися в Львівському університеті на відділенні логіки та психології. У цей час він знайшов однодумців та разом з ними розповсюджував листівки про Українську повстанську армію.

Через чотири роки був виключений з навчального закладу, бо не хотів вступити в комсомол. Однак він не бажав засмучувати батьків своїм виключенням з університету, тому вирушив у фольклористичну експедицію в українські селища.

Згодом Львівський університеті очолив новий ректор – Євген Лазаренко. Тоді Михайло Горинь нагадав про себе: відвідав ректора та розповів свою історію виключення. Лазаренко вислухав здібного студента та дав можливість йому знову скласти іспити.

Після навчання Горинь працював вчителем в місцевих школах. Також був керівником методичного кабінету та інспектором Стрілківського райвно.

Був одним із засновників Львівського клубу творчої молоді та представником шістдесятників

У 1962 році Львів відвідали шістдесятники – Івана Дзюба, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Іван Драч тощо. У цей час Михайло Горинь познайомився з ними та долучився до їхньої діяльності.

У 1963 році став одним зі засновників Львівського клубу творчої молоді «Пролісок». Однак його дії швидко помітила радянська влада, яка стежила за українською інтелігенцією.

Був двічі ув’язнений

У 1965 році Михайла Гориня заарештували перший раз. Це сталося просто в дорозі, коли він їхав разом з дружиною потягом з Криму. Тоді Михайла звинуватили в антирадянській діяльності і пропаганді та засудили на шість років таборів суворого режиму в Моравії.

У 1981 році дисидента заарештували вдруге. Цього разу КГБ підкинув підроблені документи про діяльність Гельсінської групи. Після арешту він оголосив про голодування, що позначилося на його здоров’ї. Згодом у нього стався інфаркт.

Не зважаючи на це, дисидента засудили на десять років позбавлення волі в таборах суворого режиму та п’ять років заслання у селі Кучино Чусовського району Пермської області. У 1986 році в нього стався другий інфаркт.

Водночас Горинь тримався. Він вижив та дочекався «помилування» через стан здоров’я та «перебудову», що настала в СРСР. У 1990 році правозахисника офіційно реабілітували.

Під час ув'язнення написав книгу «Листи з-за ґрат»

Під час ув’язнення Михайло Горинь не припинив громадської діяльності. Там він розповсюджував самвидав серед ув’язнених та спілкувався з іншими однодумцями, зокрема з Левком Лук’яненком та Зеновієм Красівським. Зокрема, він через Івана Гелю поширив свою книгу «Листи з-за ґрат». Через це його неодноразово катували та перевели до ізолятора «Владимирського централу».

Брав участь у створенні Української Гельсінської Групи

У 1971 році Михайло Горинь вийшов із ув’язнення. Після цього мешкав у Львові, де працював машиністом на будівництві хімкомбінату, а також кочегаром у котельнях.

Він продовжував брати активну участь у дисидентському русі. Так, у 1976 році став одним із представників Української Гельсінської групи (УГГ), яка утворилася у Львові. Тоді Михайло Горинь допоміг у створенні документів групи, проте офіційно не був приєднаний. Оскільки здогадувався, що за ним не припинила стежити радянська влада. Тому вирішив бути в «другому ешелоні» на арешт.

Спочатку радянська влада ув’язнила засновників УГГ, а згодом почала полювання за Михайлом. До арешту він ще встиг написати статті про ці репресії в Україні до різних іноземних видань.

Організував «Живий ланцюг»

Після повернення з-під арешту Михайло Горинь не припинив боротися за незалежність України, навіть коли цей момент вже був зовсім близько.

У 1988 році працював над розробкою «Декларації принципів Української Гельсінської Спілки» разом з В’ячеславом Чорноволом, яку оприлюднили у Львові під час мітингу. Також працював в Робочій групі захисту українських політв'язнів.

У січні 1990 році Михайло Горинь став організатором «Живого ланцюга», який відбувся з нагоди 71-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 року). Тоді люди об’єдналися в ланцюг в деяких містах: від Львова до Києва, що символізувало єдність України.

Був депутатом Верховної ради

Того ж року дисидент став депутатом Верховної Ради УРСР. Його висунули від Залізничного виборчого округу № 260 Львова. Після проголошення незалежності України він зберіг мандат до 1994 року.

Крім того, Михайло Горинь організував «Свята козацької слави» (1990 р.), заснував Українську республіканську партію ( квітень 1990 р.) та Республіканську християнську партію (1997 р.). У грудні 1992 році очолив Конгрес національно-демократичних сил.

У 2000 році політика обрали головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. Він перебував на цій посаді до 2006 року.

Похований на Личаківському кладовищі

Помер Михайло Горинь 13 січня 2013 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

У Львові є вулиця названа на честь Михайла Гориня

18 серпня 2022 року Львівська міська рада прийняла рішення перейменувати вулицю Миколи Скрипника на Михайла Гориня. Такі зміни відбулися в межах деколонізації топоніміки міста.

Вулиця розташована у Сихівському районі міста. Вона пролягає від проспекту Червоної Калини до межі Львова з селищем Зубра. Там вулиця імені Михайла Гориня сполучається з вулицями Богдана Хмельницького та Василя Стуса села Зубра.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.