Поет-шістдесятник: про Івана Драча

В цей день, 17 жовтня 1936 року, народився Іван Драч. Тож Дивись.info розповідає про нього більше.

Біографія

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці Київської області. Після завершення середньої школи почав викладати російську мову та літературу в школі, потім працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ, служив в армії з 1955 по 1958 рік. Згодом вступив на філологічний факультет Київського університету, але був виключений через творчі та політичні погляди. Однак він відновився та завершував навчання заочно, бувши працівником "Літературної газети". У 1964 році Драч закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві, також працював у сценарному відділі Київської кіностудії імені О. П. Довженка, редакції журналу «Вітчизна» та в Спілці письменників України.

Крім того, Іван Драча мав контакти з українськими дисидентами. Зокрема, брав участь в акціях на підтримку дисидентів Михайла Осадчого, Мирослави Зваричевської, братів Богдана і Михайла Горинів, В'ячеслава Чорновола. Однак після розгону та арештів дисидентів радянським режимом він написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з ними (1966). Згодом, після початку Перебудови, він відновив контакти в дисидентських колах.

Водночас Драч неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм та підтримував діяльність комуністичної партії.

У 1989 році Драч на І з'їзді Народного Руху України за перебудову був обраний його головою, а з 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем.

Крім того, Іван Драч тричі ставав членом українського парламенту – у 1990, 1998 та 2002 роках.

Творчість

Івана Драча вважають продовжувачем традицій Михайла Коцюбинського та Павла Тичини. Сонце стало одним із символів у його літературній творчості.

До слова, «Балада про соняшник», яку діти вивчають в школі, містить багато посилань-символів до світила.

«І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...»

Початком творчого шляху Івана Драча вважається період «хрущовської відлиги». Власне, дебют як автор у 1961 році з поемою-трагедією «Ніж у сонці», опублікованій в «Літературній газеті».

Його твори перекладали російською, білоруською, азербайджанською, латинською, молдовською та польською мовами.

Іван Драч ділився, що 60-ті роки були роками конформізму і що були у нього в той період творчості і такі вірші, за які можна було потрапити за ґрати.

Політична діяльність

Іван Драч був багатогранною особистістю За життя йому присвоїли звання борця за незалежність України в XX столітті. Він був народним депутатом України 3-го скликання.

Утім, близьке оточення часто не погоджувалось із поглядами Драча та критикувало його дії.

Історик Юрій Шаповал писав про прихід Івана Драча в політику так:

«Зі своєю політичною реальністю Іван Драч почав зливатися з 1986 року, пов'язаного з фатальною для України (і як стверджують, для людства) Чорнобильською катастрофою. Саме з того часу для комуністичної влади він став проповідником бунту, руйнівником, здавалося б, вічних істин і канонів. (...) Сам Драч, говорячи про мотивацію своєї тогочасної поведінки, максимально заземлює її: зрозумів, до якої міри система брехлива і безжальна, а тому вирішив йти до кінця, не боячись навіть за власне життя».

Нагороди

Окрім визнання, український письменник Іван Драч здобув низку відзнак та нагород, зокрема:

• 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»;
• 1983 — Державна премія СРСР
• 16 жовтня 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, зміцнення зв'язків держави з українцями за її межам
• 21 серпня 2001 — орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України
• 19 серпня 2006 — звання Герой України з врученням ордена Держави — за самовіддане служіння українському народові, втілене у поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи і демократі.
• 19 серпня 2011 — відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України».
• 2 вересня 2011 — почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка
• 17 жовтня 2011 — орден князя Ярослава Мудрого III ст. — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу та громадсько-політичну діяльність
• 2016 — відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України».
• 6 березня 2017 — почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.