Декомунізація Львова: таємничий генерал Служби безпеки ОУН Микола Арсенич

Микола Арсенич
Микола Арсенич. Колаж/Дивись.info

Микола Арсенич — одним із ключових діячів українського підпілля зі Львівщини, який очолював Службу безпеки ОУН у роки боротьби за незалежність.

Журналістка ІА Дивись.іnfo дізналась про життєпис та внесок Миколи Арсенича в розбудову України.

Ранні роки та риси характеру

Микола Арсенич народився 27 вересня 1910 року в селі Березів-Нижній на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Освіту здобував у Коломийській гімназії, де став членом молодіжної організації «Пласт». Проте діяльність «Пласту» невдовзі заборонила польська окупаційна влада.

Пласт" – доступний для кожної дитини. Що за закон ухвалив парламент -  Погляди - Українська правда. Життя
Пластуни/Українська правда

Арсенич був низького зросту, спортивної статури, з худим і продовгуватим обличчям. Одягався переважно в добротний сірий цивільний одяг, білу сорочку та галстук. Примітною деталлю його зовнішнього вигляду була радянська офіцерська шапка-вушанка з тризубом, яку він часто насував на чоло, ніби показуючи, що мерзне в голову.

Дослідники припускають, що він мав проблеми зі шлунком: свідки згадують, що Арсенич часто тримався за живіт під час ходьби. Незважаючи на це, він залишався енергійним і привітним співрозмовником.

Микола Арсенич
Микола Арсенич/Фотографії старого Львова

Роль ОУН у визвольному русі

1929 року в історії України починається новий етап — створюють Організацію українських націоналістів (ОУН). Ця організація, до лав якої згодом долучився Арсенич, відіграла важливу роль у боротьбі за незалежність України.

ОУН ініціювала Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 року, організувала створення Української повстанської армії (УПА) та долучилася до формування Української головної визвольної ради — підпільного парламенту. Під час Другої світової війни ОУН і УПА вели боротьбу на два фронти: проти нацистської Німеччини та радянського режиму.

Історія ОУН. Її створили 16 галичан і 14 наддніпрянців
Члени ОУН/Радіо Свобода

Упродовж 1940-х років визвольний рух контролював значні території, організовував українські школи, медичну допомогу та інформаційні прориви на Захід, навіть через «залізну завісу». Саме завдяки зусиллям ОУН і УПА вдалося запобігти масовому голоду на західноукраїнських землях у 1947 році, зберегти елементи української ідентичності та протистояти репресивній сталінській машині, попри масштабні депортації населення.

Освіта і перші арешти

До вступу в ОУН Арсенич завершив навчання у Львівській гімназії, куди переїхав у 20 років. Він також розпочав навчання на юридичному факультеті Львівського університету. Однак завершити університет не вдалося: 1937 року Арсенича заарештували.

20 січня 1938 року польський суд виніс вирок: «за належність до ОУН» його засудили до трьох років ув’язнення та шести років обмеження громадянських прав. Він відбував покарання у польських тюрмах та концтаборі Береза-Картузька.

Організація українських націоналістів — Вікіпедія
Герб ОУН/Вікі

20 березня 1939 року Арсенича заарештували вдруге — цього разу за участь у Конгресі українського студентства. Однак уникнути тривалого ув’язнення йому допоміг початок німецько-польської війни. 21 вересня 1939 року, після поразки Польщі у війні з Німеччиною, Арсенича звільнили з тюрми «Бригідки» — найстарішої у Львові.

Бригідки" - найстаріша чинна в'язниця Львова • Фотографії старого Львова
Тюрма «Бригідки»/Фотографії старого Львова

Діяльність у Кракові

Після звільнення Микола Арсенич переїхав до Кракова, де на той час перебував провід ОУН. У цьому середовищі працювали такі лідери, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Кук і Микола Лебедь.

1939 року Арсенич пройшов спеціалізоване військове навчання, яке організували члени ОУН для своїх керівників. Того ж року він разом із Миколою Лебедем створив контррозвідку ОУН — структуру, яка стала основою для подальшої роботи Служби безпеки ОУН.

Лебедь Микола — Енциклопедія Сучасної України
Микола Лебедь/Енциклопедія сучасної України

Одним із ініціаторів створення розвідувальних та контррозвідувальних структур Організації українських націоналістів (ОУН) був Мирослав Тураш. Цей діяч, родом із Нижанкович на Самбірщині, неодноразово перебував у польських концтаборах за свою діяльність. Однак улітку 1939 року, переходячи чесько-польський кордон, Тураш загадково зник безвісти. Його ім’я, як і його внесок у створення спецструктур ОУН, нині майже забуте.

Тураш Мирослав Володимирович — Вікіпедія
Мирослав Тураш/Вікі

Розкол ОУН і роль Арсенича

Після розколу ОУН у 1940 році на дві фракції — помірковану («мельниківці») і революційну («бандерівці») — більшість представників так званої «сімки», спеціальної структури ОУН, підтримали бандерівців. Серед них був і Микола Арсенич, який став заступником Миколи Лебедя.

Організація українських націоналістів революційна — Вікіпедія
Герб ОУН/Вікі

Після реформи «сімки» у самостійний орган, Службу безпеки ОУН (СБ ОУН), перед нею поставили такі завдання:

  • охорона провідників організації;
  • протидія розвідувальним службам держав-сусідів;
  • розвідка і контррозвідка;
  • забезпечення дотримання правил конспірації;
  • організація диверсій.

У березні 1941 року керівник революційної ОУН Степан Бандера призначив 31-річного Миколу Арсенича на посаду голови новоствореної Служби безпеки ОУН. На цій посаді Арсенич входив до складу Проводу ОУН та брав участь у Великих зборах організації.

Листівка ОУН — Архів ОУН
Листівка ОУН/Архів ОУН

Робота в умовах німецько-радянської війни

Після початку німецько-радянської війни в червні 1941 року Микола Арсенич повернувся до Львова. Там 30 червня 1941 року Ярослав Стецько проголосив Акт відновлення незалежності України. Проте проголошення незалежності викликало ворожу реакцію з боку нацистської Німеччини. Німецькі спецслужби, зокрема гестапо, розпочали репресії проти членів ОУН. У цей період Арсенич відіграв важливу роль у порятунку членів організації, координуючи їх вихід із-під удару німецьких спецслужб.

Упродовж 1941–1942 років Микола Арсенич здійснив масштабну реорганізацію та розбудову Служби безпеки ОУН (СБ ОУН). Організаційна мережа охопила всі регіони, де діяло підпілля. Арсенич особисто займався підготовкою керівників СБ, приділяючи значну увагу навчальній роботі, формуванню професійних слідчих кадрів та вдосконаленню інформаційно-розвідувальної діяльності.

Фрагмент гравюри художника, члена ОУН і УГВР Ніла Хасевича: «СССР – тюрма народів», 1948 рік
Фрагмент гравюри учасника ОУН/Радіо Свобода

СБ ОУН працювала за принципом, який відображав ключову роль інформації: «Хто володіє інформацією — володіє світом». Керівництво запровадило чіткий порядок звітності, а сама структура була побудована так, щоб діяти незалежно від інших підрозділів підпілля.

1942 року Микола Арсенич одружився з Ганною Гунькою, яка ще з Кракова працювала поруч із ним у підпіллі. Однак через постійну боротьбу за незалежність подружжя не мали дітей.

Декомунізація Львова: таємничий генерал Служби безпеки ОУН Микола Арсенич - 2
Ганна Гунько/Вікі

Діяльність у створенні УПА

У лютому 1943 року Арсенич долучився до створення Української повстанської армії (УПА), зосередившись на формуванні системи внутрішньої безпеки. Він запровадив жорсткі вимоги до новобранців, зобов’язуючи усіх вояків співпрацювати зі Службою безпеки (СБ). Командири та провідники, які приймали бійців без попередньої перевірки СБ, прирівнювалися до «явних ворогів».

Арсенич постійно пересувався територією Західної України разом із своєю охороною, яка налічувала близько 20 підпільників, здійснюючи перевірки роботи своєї мережі. СБ ОУН під його керівництвом посилювала дисципліну в лавах підпілля, виявляла радянську агентуру та усувала її вплив, який завдавав значних втрат. За зраду підпільники несли найвищу кару — смертний вирок.

На піку в УПА було до 30 тисяч повстанців | Новини | Українське радіо
Члени УПА/Українське радіо

Нагороди та переслідування

1946 року Українська Головна визвольна Рада відзначила внесок Миколи Арсенича в боротьбу за незалежність, нагородивши його Золотим Хрестом заслуги — найвищою відзнакою для українських підпільників.

Відзнака Золотий хрест "За заслуги" (109533093) - купити Violity
Золотий Хрест заслуги/Віоліті

Тим часом радянські каральні органи посилювали зусилля для ліквідації шефа Служби безпеки ОУН. Улітку 1946 року Міністерство державної безпеки (МДБ) створило спеціальну групу, яка проводила пошуки Арсенича по всій Західній Україні.

Микола Арсенич майже не залишав фотографій. На сьогодні відомо лише п’ять його світлин, переважно зі студентських років. Ймовірно, саме через це радянські органи двічі помилково повідомляли про його «успішну ліквідацію», тоді як Арсенич продовжував керувати мережею.

Крайній з права М.Арсенич
Микола Арсенич справа/Фотографії старого Львова

Трагічна загибель

23 січня 1947 року під час спецоперації радянських військ МДБ Микола Арсенич разом із дружиною Ганною Гунько та двома підпільниками опинилися в оточенні у криївці в лісовому масиві поблизу села Жуків, Бережанського району Тернопільської області. Усвідомлюючи неможливість втечі, Арсенич вирішив накласти на себе руки. Згідно з історичними джерелами, він застрелив свою дружину, зв’язкову Романа Шухевича Ганну Галушку, знищив важливі документи, підпалив бункер і покінчив життя самогубством. Один із підпільників, який супроводжував його, підірвався на гранаті.

Тіло Арсенича було доставлене до Львова для впізнання, а згодом таємно поховане в невідомому місці.

Криївка в якій перебував М.Арсенич
Криївка, в якій перебував Арсенич/Фотографії старого Львова

Посмертне визнання

Посмертно Миколі Арсеничу було присвоєно звання генерала безпеки. Він став одним із дев’яти генералів Української повстанської армії (УПА). Служба безпеки ОУН, яку він очолював, продовжувала діяти до початку 1950-х років, залишаючись потужною структурою, яка наблизилася за рівнем організації до тогочасних державних спецслужб.

Проте в 1950 році керівник УПА Василь Кук заборонив здійснювати терористичну діяльність, якщо це могло призвести до розконспірації організації. 1951 ж році Службу безпеки було розпущено.

Василя Кука вулиця – Музей Історії Дніпра
Василь Кук/Музей історії Дніпра

Пам'ять про Миколу Арсенича увічнено в низці місць:

  • 1997 року на фасаді школи в селі Нижній Березів, де він навчався, встановили барельєф.
  • У Коломиї одна з вулиць названа на його честь.
  • На місці загибелі встановлено пам’ятний хрест, а останки загиблих було перепоховано у братській могилі вояків УПА в Бережанах.

У матеріалі використано дослідження життєпису вищезгаданого діяча на ресурсі «На скрижалях», аналіз біографії на платформі «Історична правда».

У межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Читайте тут.

До слова, ІА Дивись.info вивчає історію та розповідає про видатних українців, які зробили значний внесок у мистецтво, науку та інші сфери. Ознайомитися з їхніми історіями можна за посиланням Видатні українці.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: