Художник Данило Мовчан представив на власній виставці рефлексії над іконою (фото)

Нещодавно у галереї  «ІконАрт» відкрилася виставка Данила Мовчана «На папері». Відомий художник як реставратор та іконописець. Митець часто працює з темперою та дошкою, проте за три роки зібралося багато робіт  на папері.

Самі роботи – це не ікона, а лише рефлексії над нею, над тілом Христовим, над особистими переживаннями довкола сакрального мистецтва, над долею людини. Іноді такі роботи виникли у наслідок розробки якогось сюжету, як зарисовки.

«Стилістика ікони завжди надихала мене до нових ідей. На цій основі я прагну будувати власні нові композиції, де мінімальними засобами зображаю те, що для мене важливе. Від певного часу ці малюнки стали важливим елементом творчого процесу. В них хочу сказати про актуальне та вічне…» – говорить Данило Мовчан.

Любов до ікони у Данила передалася від батька, реставратора і художника Ярослава Мовчана, адже малим спостерігав за його роботою в майстерні та на об’єктах. Данило разом із братом і мамою,  часто їздили відпочивати біля того місця де працював тато.

Відома спільна робота батька і сина над реставрацією Чудотворної ікони Теребовлянської Божої Матері, яку презентували під час візиту Івана Павла ІІ Папи Римського в Україну. Вже самостійно художник відновив розписи Унівської Лаври та іконостас в селі Новий Яжів.

Нам вдалося поспілкуватися із митцем про творчість, про виставку, про символіку його робіт.

— Данило, у кожній іконі є свої символи. А які символи ти переніс з ікони на «папір»?

— Хрест, синє півколо – небо, терновий вінок, рани Христові. Та кольори – червоний (це любов Бога, вогонь віри і кров Христа), синій (символ вірності, довір'я і безконечності) та золотий (символ святості, свідчення Божественної Сили).

— А що з таких «пошуків» прийшло у твоє сакральне мистецтво?

— В сакральних творах прагну мінімальними засобами та спрощеністю форм передати основну думку зображуваного сюжету.

— Як ти віднайшов оцей лаконізм? У чому його суть, концепція?

— Цей лаконізм виробився сам з часом. )))  Стараюсь знайти свою впізнавану «мову».

— Хто ці персонажі, яких ти зображуєш?

—Це мученики, похилений пустельник – який медитує. Моє бачення серафима, чоловік та жінка коло зерен. Людина, що купається в часі Йордану та тіло Христове…

— Що означає диптих із чотирикутником і терновим вінком?

— Це – страждання заради спасення.

— Є на виставці і сакральні сюжети. А який для тебе з цих сюжетів, чи якихось інших є найцікавішим, а який є складним? Можливо є такі, які ти оминаєш (якщо це можливо)?

— На даному етапі найцікавішим є «Зняття з Хреста» - ще шукаю його композицію, щоб зобразити на дошці. Складними є «Оплакування» та «Чоловік та світ» (але це не сакральний) в якому можна побачити  хаос навколо людини.

— У тебе надзвичайно цікава інтерпретація теми Розп’яття. Ти часто до неї звертаєшся?

— Так. До теми Розп’яття часто звертаюсь, тому в мене можна побачити багато різних композицій цієї важливої для християнина теми.

Зазначимо, серед  таких картин є інтерпретації, що зображують людину, яка несе хрест, як символ того, що у кожного чоловіка свій власний хрест.

Ще є композиція із трьома синіми хрестами. На центральному – Христос, що ніби звисає, як поступова трансформація у іншу ікону «Зняття з Хреста». Ліворуч – хрест без людини, тут тільки намічені червоні цятки, вона щойно тут була, проте її вже немає. Під ним – зображення черепа. Праворуч зображений  третій хрест під яким лежить, ніби на Плащаниці – Христос.

Окремі символи та трансформації тіла переходять у інші роботи, які набувають уже іншого значення. Тут людина, що падає, невідомо звідки, і тільки червоні цятки ледь натякають на хрест. І багато інших інтерпретацій схожої композиції, із символами, кольором, сюжетом, що нагадують просто роздуми, начерки на папері.

— Що тебе надихає у творчості? Чи є якісь інші митці, творчістю яких ти захоплюєшся?

— Надихає мене ікона – це твір, який розповідає про вічне. Також надихає та дає надію творчість моїх колег художників та іконописців. Це М. Бойчук, П. Холодний, Ю. Новосельський та багато сучасників.

У багатьох творах, представлених на виставці відчувається те, що художник не просто зображує сюжет, він його пропускає через себе і  передає у символах.  Це вже результат того чи іншого переживання, прагнення надати старому сюжету нове значення.

Данило Мовчан своїми роботами намагається звернути увагу глядача на щось важливе, щось вічне, те, що нас оточує. Тема Майдану передана у ликах Сергія Нігояна. Тему війни з’являється в образі невідомого солдата. Остання робота, насправді дуже болюча, адже вона зображує людину із розпістертими  як на Хресті руками,  і без ноги.

Твори Данила мають свій виразний стиль. Перед входом на виставку організатори помістили ікони художника виконані темперою на дереві. Тут ми впізнаємо всі символи та пошуки, відображені  митцем на папері. Композиції дійсно надзвичайно лаконічні, обмежені простими формами, кольорами, емоційність підкреслена контрастом, жестом, несподіваним положенням тіла.

До глядачів художник промовляє у роботах, які нібито недомальовані, накреслені лише кількома символами. Ми розуміємо, що тут би мав бути хрест, там – терновий вінець, очі, чи рани, як в Христа. Ми шукаємо їх, але не знаходимо. Дуже глибокі та емоційні твори, адже заставляють нас зупинитися, задуматися, згадати про вічне...

Мар’яна МАКСИМІВ

Фото Данило Мовчан, галерея Iconart