Примарний мир: до чого варто готуватися після зриву чергових мінських домовленостей

На сьогодні відведення сил сторін конфлікту почалося тільки поблизу Золотого.

Натомість бойовики вже традиційно у зриві розведення військових сил і засобів звинуватили українську сторону. Чого очікувати від ворога найближчим часом – розмова із полковником, військовим експертом, головним редактором «Інформаційного спротиву» Юрієм Каріним.

– Укотре зірвалися домовленості про відведення сил від лінії зіткнення на Донбасі, і так звана «ДНР» повертає свої війська. Що за усім цим стоїть?

– З урахуванням того, що діалог з терористами у нормандському форматі не зрозуміло коли відбудеться, тому він ведеться у мінському форматі. Багато наших співвітчизників у полоні. Це, по суті, єдина причина, чому варто з ними спілкуватися, а все решту не вартує виїденого яйця. Тому що «ДНР» і «ЛНР» – це театр, фарс, якась незрозуміла реальність і за усім цим стоїть Москва. А це означає, що й переговори повинні відбуватися безпосередньо із Москвою, бо як у Кремлі скажуть, так маріонетки Кремля, так звані «ДНР» і «ЛНР», себе і поводитимуть. А Москві зовсім не вигідно зображати якийсь мир. З одного боку тут демонструють якусь відмороженість. І це відбувається з єдиною метою – скасування санкцій, які вже Росію-матінку скотили нижче плінтуса і продовжують вбивати економіку і добробут громадян тощо. Тому це рішення про відведення військ було доволі сумнівним в силу того, на яку відстань відводилися війська, і відведення передбачало, що українські війська залишать деякі населені пункти. А це був удар по місцевому населенню. Ми бачили, що відбувалися протести у Станиці Луганській, люди не хотіли виведення українських військ. І, звичайно, українська сторона повністю дотримувалася заявленого перемир’я і відкривався вогонь тільки у відповідь, до того ж зі стрілецької зброї у відповідь на артилерійські залпи. По декілька десятків разів обстрілювали протягом доби позиції сил АТО. Зараз, як, зрештою, і завжди бойовики намагаються зробити винною українську сторону. У них це вийде зробити тільки для певної категорії осіб, тобто певної аудиторії у Російській Федерації. Решта світу у своїй більшості розуміє, що слова Росії  – це блеф, брехня і словам російських правителів вірити не можна.

– Чи є сенс у продовженні переговорного процесу, коли всі зусилля практично зводяться до нуля?

– Є полонені, які утримуються у нелюдських умовах у недореспубліках серед недолюдей, садистів, які знущаються над полоненими, убивають полонених, займаються катуванням. Хоча б заради цього діалог повинен продовжуватися.

– Яких наслідків очікувати від нинішніх подій, тобто повернення окупаційних військ до лінії розмежування? Чи не буде спроби чергового наступу?

– Ситуація небезпечна, але негостра. Це не 160 обстрілів, як це було влітку і минулого, і позаминулого років. Триває перманентне протистояння, позиційне пристрілювання тощо. Загострення обстановки можливе у випадку введення додаткового контингенту російських окупаційних військ. Тоді вже можна говорити про якийсь позиційний наступ. А той набрід, який іменується першими армійськими корпусами російських окупаційних військ, він не є боєздатним, оскільки командний склад – це кадрові російські вояки, язик яких не повертається назвати офіцерами, а підлеглий контингент – це місцева вата. За моїми даними, третя або четверта частина, а решта – російський дрібний кримінальний набрід – наркомани, п’янь тощо. Враховуючи такий стан речей, не варто очікувати на якісь наступальні рухи, але на 100 відсотків треба бути готовими до усього і демонструвати це. А загалом це розмахування кулаками і витягування «Іскандерів» із ширінок.

Оксана ДУДАР