Скнилівська трагедія: 15 років по тому

Sknyliv_Disaster

27 липня 2002 року на Скнилівському летовищі сталася наймасштабніша трагедія в історії авіаційних шоу. Тоді загинули 78 людей і 543 постраждали. Нині минає рівно 15 років з того трагічного дня.

ІА Дивись.info вирішила згадати, як це було.

27 липня 2002 року припало на суботу. На Скнилівському летовищі відзначали 60-річчя 14-го авіаційного корпусу ВПС України.

На авіашоу зібралося понад 10 тисяч глядачів.

Полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров з пілотажної групи «Українські соколи» на літаку Су-27УБ виконували фігури вищого пілотажу.

О 12.52 під час виконання фігури «коса петля з поворотом» літак опустився на критично низьку висоту і, зачепивши стабілізатором дерево, ударився об бетонне покриття, після чого, врізався у два літаки, які стояли на аеродромі – Су-17М4Р 48 ОГРАП (Коломия) та Іл-76ТД. Тричі обернувшись навколо осі центроплану, впав у натовп людей, які вийшли на аеродром, аби краще побачити виконання пілотування.

Літак вибухнув і загорівся.

Екіпаж літака – Володимир Топонар і Юрій Єгоров – катапультувався за півтори секунди до першого удару Су-27УБ об землю. Пілоти зазнали незначних уражень.

Внаслідок авіакатастрофи загинули 77 людей, з яких 28 – діти, понад 500 осіб були поранені, 10 з них залишилися інвалідами.

На місці контакту Су-27УБ та Іл-76ТД було знайдено останки близько 12 людей.

На місце трагедії прибули два десятки автомобілів швидкої допомоги. Постраждалих доправляли до медзакладів міста. Загиблих – у морг.

Того самого дня до Львова прибули перші особи держави – президент Леонід Кучма і секретар РНБОУ Євген Марчук. Тодішній міністр оборони Володимир Шкідченко відразу ж подав рапорт про відставку, але глава держави не прийняв його.

Були звільнені головнокомандувач ВПС України генерал-полковник Віктор Стрельников та командувач 14-го авіаційного корпусу Сергій Оніщенко.

Розслідуванням Скнилівської трагедії зайнялася Генеральна прокуратура України і спеціальна комісія Міністерства оборони України, які розглядали декілька основних версій: технічна несправність, помилка пілотів, помилка при плануванні польотів, організації і розміщенні глядачів.

28 липня 2002 року ГПУ зробила заяву:

«Дані, отримані на перших етапах розслідування причин катастрофи літака Су-27, свідчать, що причинами трагедії стали серйозні прорахунки в організації підготовки та здійснення польотів у Військово-повітряних силах і, зокрема, при організації демонстраційних заходів у Львові».

6 вересня 2002 року свої висновки оприлюднила спеціальна комісія Міністерства оборони України:

«Відхилення екіпажу від польотного завдання і помилка в пілотуванні Су-27».

Головними обвинувачуваними у справі стали пілоти – полковник Володимир Топонар і полковник Юрій Єгоров, які, натомість, своєї провини не визнавали. Льотчики вказували на погану організацію шоу, крім того, їхні польотні карти відрізнялися від місцевості, а маневри виконували на літаку, на якому не тренувалися.

Під час слідства було підтверджено, що підготовлений до авіашоу літак МіГ-29УБ був замінений на Су-27УБ. Його заправили на три тонни більшою кількістю пального, внаслідок чого пілот неправильно оцінив вагу літака під час виконання фігур вищого пілотажу, що, зрештою, призвело до зіткнення із землею.

До відповідальності були притягнуті 10 осіб.

На лаві підсудних опинилися шестеро осіб:

Володимир Топонар – командир Су-27УБ;

Юрій Єгоров – другий пілот Су-27УБ;

Анатолій Третьяков – заступник командувача 14-го авіакорпусу;

Юрій Яцюк – заступник керівника польотами;

Анатолій Лукіних – начальник служби безпеки польотів 14-го авіакорпусу;

Олег Дзюбецький – відповідальний за підготовку екіпажу.

Суд закінчився через три роки після трагедії – 24 липня 2005 року було оголошено вирок.

Володимир Топонар – 14 років позбавлення волі і штрафу в 7,2 млн гривень (близько 1 300 000 доларів), потім за рішенням Верховного суду сума зменшена до 150 000 гривень (близько 27 000 доларів). Вийшов на свободу через 11 років.

Юрій Єгоров – засуджений до 8 років позбавлення волі і штрафу в 2,458 млн гривень (близько 450 000 доларів). Вийшов на свободу через 2,5 року.

Анатолій Третьяков – засуджений до 6 років ув'язнення і виплати 700 000 гривен (близько 130 000 доларів).

Юрій Яцюк – засуджений до 6 років ув'язнення і виплати 700 000 гривен (близько 130 000 доларів).

Анатолій Лукіних – засуджений до 4 років позбавлення волі умовно і виплати 200 000 гривен (близько 35 000 доларів).

Олег Дзюбецький – виправданий у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Жоден з підсудних своє провини не визнав.

Вирок у кримінальній справі щодо чотирьох генералів був винесений 11 червня 2008 року.

На лаві підсудних опинилися:

Сергій Онищенко – перший заступник головнокомандувача Військово-повітряних сил;

Віктор Стрельников – колишній головнокомандувач ВПС генерал-полковник запасу;

Олександр Волошенко – колишній заступник головнокомандувача ВПС з бойової підготовки генерал-лейтенант запасу;

Володимир Алексєєв – колишній заступник начальника з бойової підготовки генерал-майор запасу.

Військовий апеляційний суд в Києві виніс виправдувальний вирок. Судові слухання закінчилися 9 червня. Всі обвинувачені були визнані невинними.

ЗМІ у причетності до організації авіашоу звинувачували тодішнього міського голову Любомира Буняка, який, натомість заявив, що «не брав жодної участі в організації і проведенні показових спортивних та інших польотів так званого авіаційного шоу в Скнилові, не підписував ніяких організаційно-розпорядливих або яких-небудь інших документів, що відносяться до проведення шоу». І перекладав провину саме на журналістів, які «рекламували авіаційне свято». Це у свою чергу спровокувало тривалий конфлікт і протистояння між львівськими медіа та міською владою.

2006 року до Європейського суду з прав людини звернулася Анастасія Міхно та її бабуся. Дівчина під час Скнилівської трагедії втратила батьків. Розгляд справи тривав 10 років. Євросуд визнав, що Україна порушила 6 і 13 статті Конвенції про права людини (право на справедливий суд та право на юридичний захист), однак відмовився визнавати порушення 2 статті (право на життя). Суд вирішив, що країна-відповідач протягом трьох місяців має сплатити заявнику 3600 євро моральної компенсації, а також 360 євро на судові витрати.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: