Політичний огляд тижня: повернення Ради і прорив Саакашвілі

Перші післяканікульні рішення Верховної Ради

Цього тижня запрацювала Верховна Рада України. І не просто запрацювала, а одразу дала всім зрозуміти, що дострокових парламентських виборів все-таки не буде.

Принаймні, так мені виглядає швидке і досить легке проходження у сесійній залі законопроекту «Про освіту» в другому читанні. Цей закон, на думку його авторів, має дати старт з 2018 року новій системі освіти, яка кардинально відрізнятиметься від пострадянських методів навчання.

Читайте також: Освітні реформи: які нововведення чекають на школярів та вчителів найближчим часом

Сам закон і його положення нехай вивчають компетентні на це люди. Але неозброєним оком видно дві речі, про які хочеться написати. Одна позитивна, а друга негативна.

Позитив у тому, що цей закон одразу ж викликав негативну реакцію наших західних сусідів в Румунії та Угорщині. А це означає, що там прописані реальні кроки у напрямку українізації усього навчального процесу, і тепер нашим сусідам буде набагато важче проводити свою приховану політику асиміляції українського населення, що проживає на прикордонних територіях. А от відсутність аналогічної реакції з території Польщі, свідчить про те, що межі досконалості немає і нашу освіту можна зробити ще більш українською і проукраїнською.

Негативом є те, що, проголосувавши за цей закон, наші народні обранці не заклали туди мораторій на внесення змін до нього принаймні на найближчі 25 років. І це б стало реальним стратегічним кроком у питанні реформування української освіти. Нам врешті потрібна якась стабільність і впевненість у тому, що при черговій зміні міністра чи політичної кон’юнктури ми не отримаємо ще новішу систему освіти.

Читайте також: Шкільна лінійка та квіти вчителю: чи потрібно відмовлятися від традицій Першого дзвоника (опитування)

Два сесійні дні нашого парламенту супроводжувались масовими протестами так званих євробляхарів, які приїхали в столицю вимагати «справедливого розмитнення автомобілів».

Те, що ця система потребує кардинального реформування і зменшення тарифів, сумніву не підлягає, але робити це потрібно якимись більш цивілізованими методами. Особисто я противник скасування мита на ввезені автомобілі і ставку в 10% від вартості авто вважаю адекватною.

Та й зовсім не митний збір так сильно впливає на ціну цього транспорту. А от з акцизним збором і ПДВ уже давно треба було попрощатись. Податком на додану вартість мають обкладатись взагалі лише ті речі, які вироблені в Україні, а не навпаки. А акцизний збір ми взагалі сплачуємо двічі: разово при розмитненні автомобіля (і тут розмір акцизу залежить від потужності та віку авто) і кожен раз коли ми заїжджаємо на АЗС, щоб заправитись паливом (оскільки акциз закладений в ціну пального).

Читайте також: Бити чи не бити: як Аваков планує розширити повноваження Нацгвардії

Але повернімося до методів наших євробляхарів. Вони знайшли шпарину у нашому законодавстві і вирішили бути розумнішими за всіх інших. Нагнали сюди десятки тисяч автомобілів без сплати будь-яких податків (ну, окрім акцизного збору, який вони сплачують під час заправки), бо їм, виявляється, найбільше потрібні ці автомобілі, і тепер почали вимагати цивілізованого розмитнення.

Все було б нічого, якби не схожість цієї ситуації з розумниками, які дуже хотіли мати своє власне помешкання, понабирали валютних кредитів, а потім вимагали перевести ці кредити у гривневі по курсу 8 або навіть 5. Тоді влада дуже хотіла сподобатись і зробила такий подарунок тим, хто хотів бути розумнішим за всіх. В кінці-кінців мільйони українців відчули себе ідіотами.

Тепер влада робить знову те саме. Мільйони українців тепер будуть ідіотами в квадраті, заявивши, що вони підуть на зустріч мітингувальникам, внесуть зміни в законодавство і дозволять розмитнити уже завезені авто на іноземній реєстрації за пільговим тарифом (приблизно 1-1,5 тис. євро), але після цього заборонять ввезення автомобілів в Україну без української реєстрації (цей маразм якось навіть не знаю як прокоментувати, бо реально не розумію, яким чином вони це зроблять). Я розумію, що усі в Києві уже готуються до виборів і заробляти собі бали потрібно, але…

Читайте також: «Основи економічного прогресу світу під загрозою», – нобелівський лауреат про зміну клімату

По-перше, законодавчі акти не можуть мати зворотної дії і якщо автомобіль в Україну був ввезений з порушенням законодавства, то такі дії мають каратись штрафом. По-друге, якщо пільгове розмитнення встановлюється заднім числом для тих, хто його не здійснив, то чому воно не встановлюється для тих, хто розмитнив свою машину за всіма нормами чинного законодавства? Може б влада компенсувала додаткові видатки тим, хто все-таки дотримується букви закону? По-третє, якщо ви вже легалізували незаконно ввезені автомобілі, то може ви тепер легалізуєте усі незаконні забудови, увесь контрабандний товар, усе піратське програмне забезпечення, яке встановлене на більшості комп’ютерів українців чи увесь рейдерськи захоплений бізнес? Чим ці всі речі відрізняються від нелегально ввезених автомобілів? Усі ці незаконні дії теж скеровані на те, щоб українцям було легше жити, адже кожен з нас хоче дешево купити квартиру, мати дорогий гаджет (і не один) з якісним програмним забезпеченням і мати свій бізнес. Гулять, так гулять! Легалізовуйте все, не обмежуйте себе лише машинами! Вибори не за горами!

Послання Порошенка

7 вересня у Верховній Раді також відбулось те, чого чекав український політикум – послання Президента Порошенка до Верховної Ради. Президент говорив довго (понад півтори години), красиво і впевнено.

Говорив він про те, наскільки народ втомився від влади, від партій (як провладних, так і опозиційних), від реформ і від війни. Фактчек його промови читайте тут.

Як і очікувалось, цим виступом Порошенко дав офіційний старт своїй передвиборчій кампанії під гаслом «Успішна європейська Україна успішних українців». Так виглядає, що уся виборча тактика буде триматись на трьох китах: європейське майбутнє України, тотальне реформування усіх суспільних сфер та залякування українців «наступальною війною Росії континентального масштабу».

Багато Порошенко говорив про популістів і загрози, які від них йдуть, але й сам не оминув популістичних заяв. Особливо сподобалась його «ідея» скасувати депутатську недоторканність з 2020 року ніби-то для народних депутатів уже нового скликання. І це реально виглядало смішно, адже він звертався до 400 осіб, які уже через два роки будуть знову рватись у ці стіни саме за цією недоторканністю.

Як і прогнозувалось, Президент анонсував пенсійну реформу, «дасть можливість восени для значної частини пенсіонерів збільшити пенсії» і офіційно відклав земельну реформу на невизначений термін. Питання внесення змін до Конституції чи проведення дочасних парламентських виборів для Порошенка неактуальні, принаймні, так він заявив з трибуни українського парламенту і змусив багатьох своїх опонентів корегувати власні стратегії.

В очікуванні…

А Львівщина в очікуванні 10 вересня, коли через Краківець в Україну намагатиметься повернутись екс-громадянин України Міхеїл Саакашвілі. До чого це все може призвести, важко зрозуміти і спрогнозувати.

Читайте також: Через приїзд Саакашвілі прикордонники радять громадянам оминати пункт пропуску Краківець

Забагато зацікавлених політичних гравців у тому, щоб це повернення відбулось з величезним скандалом та заворушеннями на західному кордоні України. Мабуть, саме тому для повернення був обраний пункт у Львівській області, адже особа без громадянства Саакашвілі міг приземлитись і в Києві, і в його першій українській вотчині – Одесі. Однак чомусь був обраний П’ємонт демократії – Львівщина. Давайте просто дочекаємось неділі і поспостерігаємо за цією клоунадою.

Парламентські вибори в Німеччині

На фінішну пряму вийшли парламентські перегони в Німеччині і уже 24 вересня там відбудуться вибори до Бундестагу, 630 членів якого згодом оберуть Канцлера ФРН.

А цієї неділі, 3 вересня, німці в прямому ефірі спостерігали за теледебатами між претендентами на найвищий пост в державі. За оцінками експертів і опитуваннями, які проводяться за підсумками таких дебатів, перемогу у цьому словесному батлі здобула чинна Канцлерка Німеччини і очільниця нині правлячої партії ХДС/ХСС Ангела Меркель.

Її найбільш рейтинговий опонент – кандидат від Соціал-демократичної партії Мартін Шульц, отримав значно нижчу підтримку і зовсім не через те, що був менш переконливим у своїх висловлюваннях, а через те, що його партія зараз перебуває в одній коаліції з партією Меркель. Тому і критикувати чинну Канцлерку можливостей було небагато.

Тем під час дебатів їхні учасники зачепили чимало – від міграційної політики ЄС до перспектив вступу туди Туреччини і напружених відносин з Президентом США Трампом. А от про Україну і нашу війну з Путіним так ніхто і не згадав.

Фактично це означає лише одне, що сподіватись на якусь кардинальну зміну поведінки Німеччини у своїх зовнішніх зносинах по відношенню до нас в найближчому майбутньому не потрібно. Найімовірніше, що нині діюча коаліція християнських та соціальних демократів збережеться, а тому і збережеться прагматична закордонна політика.

Читайте також: Сироїд просять вибачитися перед українськими солдатами

Єдине, що може порушити цю прагматику – це досить агресивна політика їхньої найближчої східної сусідки – Польщі, яка уже навіть встигла порахувати і озвучити вустами своїх міністрів внутрішніх і закордонних справ суму репарацій, яку вони планують вимагати за збитки завдані під час Другої світової війни. А це небагато-немало 1 трильйон доларів! Тепер залишилось дочекатись офіційної заяви Уряду Польщі і реакції на цю заяву уже переобраної на новий термін Канцлерки Меркель.

Путін і миротворці на Донбасі

5 вересня президент Росії Владімір Путін зробив заяву про свою підтримку ідеї Президента України Порошенка щодо введення миротворчого контингенту на Донбас. Однак зі своїми нюансами.

«Вважаю, що це пішло б на користь вирішенню проблеми на південному сході України. Але, звісно, ідеться лише про забезпечення безпеки співробітників ОБСЄ. По-перше. По-друге, сили повинні розміщуватися на лінії розмежування, а не на жодних інших територіях. По-третє, вирішувати питання потрібно не раніше, як після розведення сторін і відводу важкого озброєння. І це не може бути вирішено без прямого контакту з представниками самопроголошених ДНР та ЛНР. Якщо це все зробити, то це піде на користь вирішення проблеми на південному сході України», – заявив Путін.

Хотів би наголосити на кількох речах.

Перша – це подвійний акцент Путіна на «проблемі на південному сході України». І тут є два варіанти: або Путін визнав, що він анексував Крим, і цю проблему теж треба якось вирішувати, або натякнув українській владі, що Донбасом він не обмежиться і дестабілізація ситуація буде поширюватись вглиб нашої території.

Хотілося б вірити у перший варіант, але мозок схиляє до другого. Друга річ, на якій варто наголосити, це спроба Путіна легалізувати «представників самопроголошених ДНР та ЛНР», яка дивним чином співпала у часі з ідеєю Порошенка «реорганізувати АТО».

Поки у нас на законодавчому рівні на сході України триває антитерористична операція, українська влада сідати за стіл переговорів з терористами не може. А от заборони вести перемовини з окупантом, навіть якщо він тимчасовий, уже немає. Таким чином увесь цей дивний процес із зміною визначень і підготовкою нового закону про ОРДЛО починає складатись у пазл, який уже погодили і Порошенко, і Путін разом з іншими учасниками нормандського процесу. Просто кожен з учасників цього процесу хоче вийти з нього переможцем, принаймні для свого електорату.

Ну, і третє, про що хочеться сказати. Якщо Порошенко щиро хотів, щоб миротворча місія розташовувалась на нашому східному кордоні, який ми зараз не контролюємо, то так і треба було говорити – повністю і вголос, щоб це не виглядало, як черговий промах на міжнародній арені. Якщо це така спільна прихована гра на поступову реінтеграцію Донбасу до складу України, то, сподіваюсь, що Порошенко знає, що робить, і знає, як цю гру довести до переможного кінця.

Ілюстрація Ігор ДАНИЛИХА

Дмитро ПОСИПАНКО,

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут.