дивись.info

Мені цікаво бути різною і на сцені у мене є шанс це зробити, – Тамара Ґорґішелі

Мені цікаво бути різною і на сцені у мене є шанс це зробити, – Тамара Ґорґішелі
Фото: Свен Башич

Як у театрі, так і в житті Тамара Ґорґішелі керується інтуїцією, а рішення приймає по відчуттю. За словами акторки, робота в театрі дала її можливість бачити людей.

У інтерв’ю ІА Дивись.info акторка львівського театру імені Леся Курбаса розповіла, як не згоріти на сцені, про цінності курбасівців та про те, як почувається в образі сильної жінки.

Якщо уявити, що ти не стала акторкою…

Можна сказати, що я потрапила у театр випадково.. Якби не акторство, то я певно була б медиком. Мені це подобається.

– Розкажи, як ти прийшла до акторства?

Від природи було дано музичний хист. Про варіант поступлення в університет на акторське відділення я дізналася від свого колеги за досить короткий час до першого вступного екзамену. На той час я пробувала вступати в консерваторію на вокальний факультет, утім, не пройшла, бо не підходила по віку. Я вирішила пожартувати. Підготувалася до першого туру, де треба було прочитати вірш, байку, монолог. Зізнаюся, що до цього часу на виставах у театрі Курбаса не була і театром не цікавилася.

Для мене насправді було дивиною, коли я пройшла всі тури, бо не вірила, що можна от так «пожартувавши» поступити.

Фото: Оля Дмитрів “Амнезія, або Маленькі подружні злочини” за Еріком-Емануелем Шміттом .

– Ти колись шкодувала про своє рішення?

Ні. У мене взагалі немає звички шкодувати за чимось, адже намагаюся все сприймати як певні уроки. Якщо мені щось не подобається, я задаю собі запитання: чого це мене має навчити. Я заспокоююся і  усвідомлюю, що є щось, що я маю зрозуміти. У театрі Курбаса я 18 років. З другого курсу мене та Миколу Березу взяли в акторську трупу.

Ми навчалися і паралельно працювали. Звісно, як і у всіх акторів, були моменти, що закрадалися думки йти з театру та починати щось нове… Це психологічно важка робота. Адже ти працюєш не просто із текстом. Це робота з емоціями, психофізикою, з тілом, глядачем. Деколи буває складно, адже навалюється багато роботи. Виникає бажання щось змінити.

Фото: Свен Башич

– Театр затягує?

Я люблю свою роботу. Це як якогось роду наркотик. Ти звикаєш до цього і робиш все для того, аби робити свою справу краще.

Приймаючи рішення у житті, ти більше керуєшся серцем, чи розумом?

Більше керуюся інтуїцією, приймаю рішення по відчуттю. Робота в театрі дала можливість бачити людей, ти можеш уявити ту чи іншу ситуацію, або ж поставити себе на місце іншого.

Звісно, що не завжди це виходить, адже кожен дивиться через свою призму. Але я вірю в те, що все, що стається, добре, чи погано, має своє значення. Не все так однозначно.

Фото: Оля Дмитрів

Чи існує ризик втратити межу між грою та реальністю?

Іншими словами, ти у житті граєш? В житті я граю хіба що на інструментах- фортепіано, гітара, дримба, перкусія. Ризик завжди є, це залежить від того, наскільки актор свідомий на сцені.

А як не згоріти на сцені?

Цього можна навчитися. Для цього існують певні акторські практики.

– Ти відносиш себе до акторів, які мають великий хист від природи, чи тих, хто себе сам зробив?

Мені подобається моя робота і на сцені я себе почуваю комфортно. Якщо брати акторські ази, вони мені даються. А щодо того, чи має актор зерно, талант, треба говорити глядачеві…

Фото: Оля Дмитрів

Для актора важливо бути сильною особистістю?

Звичайно. Має бути стержень. І не лише на сцені. Має бути життєва позиція. Але так, як і все бувають різні ситуації.

Яка твоя улюблена роль?

Кожна роль мені подобається по-своєму. Наприклад, якщо брати «Благодарний Еродія», то там одне, а «Амнезія» по Шміту – це інше.

– Як відбувається процес входження в роль, були випадки, що ролі не вдавалися?

Якщо би не вдавалися, то прем’єри би не відбувалися. Можна звісно згадати Шекспіра на першому курсі, якого ми робили. Це були лише початки.

Хто для тебе був вчителем?

Вчителем звісно ж для мене є Володимир Кучинський.

Фото: Оля Дмитрів

Якими є ключові цінності театру Курбаса?

Кожен театр має свою правду і вважає себе достойним. І це є правда. Ми починаємо роботу над матеріалом з тренінгів, робота з тілом, звуком, голосом.

В нас ніколи не було такого, що взяли текст, вивчили, вийшли і розповіли.

– Ти комфортно почуваєш себе в образі сильної жінки?

Я можу зіграти сильну жінку. Я можу зіграти не сильну жінку. Мені цікаво бути різною і сцена – це те, місце, де у мене є шанс це зробити..

Наскільки важливо акторові мати громадянську позицію?

Я думаю, що це стосується кожної людини. Є митці, які говорять, що вони поза тим, але я вважаю, що ти не можеш бути осторонь. Вважаю, що твоя громадянська позиція дуже важливо для тих людей, які приходять до тебе на вистави.

Яке місце сьогодні в твоєму житті займає музика?

Музика і театр для мене ідуть поруч. Я відкрита до експериментів, мені цікаві різні проекти, але за умови, що вони якісні – Що б ти хотіла сказати нашим читачам?

Фото: Оля Дмитрів

Я б хотіла нагадати, як важливо насолоджуватися кожною хвилиною нашого життя. Важливо цінувати і бути вдячним за те, що в тебе є. У наш час є багато негативних емоцій у зв’язку із ситуацією у країні, у зв’язку із загальною депресією.

Дуже важливо не сварити себе за такі моменти. Важливо не бути в конфлікті із самим собою,прийняти себе таким як ти є,а театр цьому може посприяти.

Розмовляла Олександра БАГАЧ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама