Територіальна громада: питання, що породжують питання
Коротка інформація про нинішніх вельми незвичних гостей "Ратуші". Відрекомендовуються як територіальна громада міста Львова. Не зареєстровані за жодною адресою, бо "це громадяни, люди, вони вже й так є". Не зареєстровані громадською організацією - бо "це звужує у правах і напрямах діяльності". Неформальний лідер - Наталя Переймибіда, юрист і Уповноважена територіальної громади. На їхнє переконання (з посиланнями на Конституцію і на різноманітні правові норми), територіальні громади можуть, наприклад, давати лад на своїй вулиці на власний розсуд, заборонити будівництво, обгородити собі вільну, ще ніким не зайняту територію і господарювати там. Мають між собою договори, які не стосуються ніяких "органів". У договорах дають повноваження Уповноваженому їх представляти…
"У 1996 році Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю народу, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, ухвалила Конституцію України - Основний Закон нашої держави. "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", - саме так визначено у статті 3 Конституції України. Виявляється, що людина є найціннішим та найважливішим зі всього, що є у нашій країні. Хоча в нас найкраща Конституція в світі, але чомусь ми живемо найгірше. Конституція не працює тому, що "людей" як таких у нас нема, а є фізичні ти юридичні особи. З'ясовуємо, що фізичні особи взагалі не мають ніяких конституційних прав, тому і порушити конституційні права фізичної особи взагалі неможливо", - починає пані Наталя і дістає Конституцію України. Треба віддати належне, впродовж всієї розмови Уповноважена територіальної громади підтверджує всю подану інформацію відповідними статтями з головного Закону держави, дуже точно посилається на різноманітні кодекси та міжнародні документи.
Про український паспорт
Після того, як усі отримали українські паспорти, ми всі стали громадянами України невизначеної національності, бо у ПАСПОРТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ, на відміну від паспорта громадянина СРСР, жодної інформації про національність (приналежності до народу) нема. Єдиний документ, що може підтвердити ваше право на громадянство, - ваше свідоцтво про народження. Але це лише свідоцтва старого взірця, де вказано, що це Свідоцтво про народження гр. (громадянина), а тепер видають свідоцтва про народження фізичних осіб. Державна мова у нас - українська. А там дві мови. Перша сторінка яка? Там, де у вас фото, де починається номер. А де написано "ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ"? На обкладинці. Це не сторінка. Крім того, назва країни пишеться з великої літери. А на обкладинці все написано великими літерами. Все має значення. Дивимося Акт проголошення Незалежності України. Написано: "Верховна рада Української СРСР проголошує незалежність України та створення самостійної української держави УКРАЇНИ". Не може бути проголошена незалежність того, що ще не створено. Незалежність отримала ось ця республіка, і після цього в ній створена держава УКРАЇНА. Що це таке? Прописано в Конституції, стаття 3 - чим має займатися держава, стаття 5 - що нею керує народ, стаття 6 - державна влада в Україні здійснюється шляхом поділу на законодавчу, виконавчу, судову, стаття 14 - Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Тобто прописано функції держави - охоронної структури, яка має захищати людей. Виходить, в нас паспорт держави УКРАЇНА, бо великими буквами. Це - об'єкт. Якщо ж йдеться про країну, то вона пишеться з великої літери. В паспорті ж має бути "громадянина України". Бо саме громадяни і люди живуть в країні Україна.
Про фізичних та юридичних осіб
Всі фізичні та юридичні особи - вони є об'єктами, вони десь обліковуються. А люди - вони вільні, відповідно до статті 21 нашої Конституції, найдемократичнішої Конституції в світі, в якій прописано права людини, бо в інших конституціях зазвичай йдеться лише про громадян. Так що в Україні люди і громадяни - суб'єкти конституційного права, хоч тут у статті 152 вказано і про фізичних та юридичних осіб. А що ж таке фізична особа в нашій Конституції? Багато хто відсилає нас до Цивільного кодексу, але він з'явився набагато пізніше за цю Конституцію - лише 2003 року. Тому означення довелося шукати раніше. І ми його знайшли в "Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами". Фактично фізична особа - це тимчасовий заробітчанин-мігрант на території України. Тому і не дивно, що у нас документи тепер видають Міграційні служби, а документів людей із прізвищем, ім'ям та по батькові взагалі ніде не видають, бо саме прізвище, ім'я та по батькові пишеться з великої букви (так нас вчить український правопис), а великими літерами пишеться абревіатура.
Далі ще цікавіше. З легкої подачі Кабінету Міністрів України було створено Державний реєстр фізичних осіб (ДРФО), в якому ми були вже навіть не громадянами України невизначеної національності, а фізичними особами з 10-значним номером. Тому, отримавши ідентифікаційний податковий номер, люди фактично та юридично були прирівняні до тварин - котів, собак, корів та ін. Тому що у корови теж є номер (бирка на вусі), а враховуючи законодавство про біометричні паспорти, до бирки з номером нам усім залишилося не так багато часу.
У 2004 році були впроваджені КОДЕКСИ для фізичних та юридичних осіб (якщо ви звернете увагу, то сьогодні ніхто не користується Конституцією, а всі покладаються тільки на кодекси та закони). Далі, як виявилося, паспортні столи були скасовані, і в нас тепер працюють міграційні служби; прописку було замінено на реєстрацію, закон про власність скасовано у 2007 році, було змінене законодавство про землю та створено земельний банк. Коли з'єднати всі ці складові, вимальовується досить цікава картина нашого майбутнього. Якщо дивитися з правової точки зору, то територія України - це пустир, де немає народу, немає людей, а є фізичні та юридичні особи. Тут немає власності, землі, а є біологічні раби (фізичні особи), які працюють на транснаціональні корпорації, бо не мають іншого виходу. І якщо якась свідома людина, розуміючи те, що відбувається, хоче зупинити цю вакханалію, ой яку зграю псів на неї спускають, якими методами її починають обробляти, давити і лякати...
Про нелегітимність міської ради
У нас є 143 стаття, яку хочуть зовсім викинути з Конституції. Там сказано: "Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації й установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції". Тобто, орган треба створити.
Ми давали запит: а ким, власне, створена Львівська міська рада? А ніким! Немає рішення! Це просто звичайна юридична особа, яка прийшла і сказала - я ваш орган "ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА". Ми їм кажемо: "Покажіть рішення, може, якісь мешканці Львова і створили, покажіть власника, ми з ним поговоримо, може, ви якусь частину мешканців Львова і представляєте, але яку? Прізвища мають бути". Наступну інформацію ми витребували від міськради за посередництвом прокуратури. Отож. Код економічної діяльності нашої міськради - 7511 - ветеринарна діяльність! ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ зареєстрував собі ЛЬВІВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ! А код економічної діяльності ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ - 84.11 - державне управління, тобто до місцевого самоврядування ніякого стосунку не має. Тобто, ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА - звичайна юридична особа, яка не має жодного стосунку до громади. А відповідно до 176 статті Цивільного кодексу - держава не відповідає за договорами юридичних осіб, створених нею; юридичні особи, створені державою, не відповідають за договорами держави УКРАЇНА. А територіальні громади не відповідають за договорами юридичних осіб, створених державою; юридичні особи, створені державою, не відповідають за договорами територіальної громади. Ба більше, наша мерія ще й називатися так не має права. Витяг із документа Міністерства юстиції: у найменуванні юридичних осіб заборонено використання повних чи скорочених найменувань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Сидять вони там тому, що ми їм дозволяємо і не питаємо - хто ви такі? Закон України про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоуправління, який ухвалений 7 грудня 1990 року, був… скасований 12 червня 1997 року! Підставою для цього став Закон про місцеве самоврядування в Україні, який ухвалили 21 травня 1997 року. Таким чином, з 21 травня по 12 червня 1997 року ради народних депутатів повинні були порушити перед територіальними громадами питання про утворення органів місцевого самоврядування. Але ж вони цього не зробили та перестали існувати з 12 червня 1997 року. Тобто така ситуація в нас по всій Україні. Наголошу, це стосується всього апарату мерії, сам же мер і депутати - легітимні, бо вибрані громадянами. Це наче в нас є поштар, але немає пошти і листів. Депутати лише представляють вашу думку. Якщо ви промовчали, значить ви згідні з тим, що вони зробили, значить це ваше рішення. Депутатів ми обрали, а повноважень представляти нас не надали.
Про комунальне майно і функції мера
Наше комунальне майно - це спільна сумісна власність. Наприклад, у вас є квартира, вона спільна сумісна. Всі у вашій квартирі її хочуть продати, ви один (одна) - ні. Вони зможуть її продати? Ні. Так само комунальне майно. На час створення Конституції все майно громади стало спільно-сумісним. Якщо громада наймає мера, він стає головною посадовою особою в територіальній громаді, очолює виконавчий комітет. Мер відповідає за дотримання Конституції України. Інших функцій у нього нема. Якщо міська рада щось ухвалює, він пише - погоджуюсь, відповідає Конституції. Або не погоджуюсь, не відповідає Конституції. Всі інші його дії - це 364-365 статті Конституції України - перевищення службових повноважень: від 7 років ув'язнення до довічного. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом України. Кожному функціонерові потрібно мати підстави, аби щось робити. Виконавча влада повинна мати від власника - громади - вказівку: нам треба міст побудувати, дорогу прокласти. Згідно з Законом про місцеве самоврядування, рада може збільшувати комунальне майно. Нема ні слова про зменшення. Тому все продане комунальне майно - нерухомість, ділянки - вкрадене. Але в нас не тільки це покрали. На 1992-й рік усі наші школи і садочки були комунальні. Нині вони всі юридичні особи. В Цивільному кодексі чітко написано: комунальна власність - власність територіальних громад міста. Приватна власність - власність фізичних та юридичних осіб. У нас вкрали і школи з садочками!
Про податки
Згідно з нашим Законом про працю - праця є товаром і не може бути оподаткована. Тобто надавачі послуг та виробники не зобов'язані… платити податок! Бо в них нема прибутку. Вони докладають лише свою працю і потім ось так оцінюють товар. Якщо ви сплачуєте податок, ви грабуєте клієнта, бо окрім того, що ви оцінили свою працю, ви ще сплачуєте якомусь дядькові - напевно, приватній юридичній особі, яка називається податкова. А з кого це компенсуєте? З клієнта. Коли хтось починає достеменно вивчати законодавство і судитися з податковою, їм відказують: а ви ж добровільно прийшли все платити. Ви самі прийшли в податкову, написали заяву і добровільно їм сплачуєте податки. В радянські часи вся економіка була соціальна, лише 1,5 % - комерційна. Тепер навпаки, лиш 0,5 % соціальної залишилося. Криваємо то на одну, то на іншу ногу. В ідеалі - аби було 50 на 50. В Англії, наприклад, 75 % у некомерційному просторі. Що це означає? В Конституції прописано, що спрямованість нашої держави - соціальна. Тобто головна мета - аби людям краще жилося. Що таке соціальна послуга? Наприклад, пекти хліб, шити одяг, робити олівці. Що таке комерція? Виготовляти алкоголь, сигарети, зброю. Тому на все це є акцизні марки-ліцензії. Податки мали б сплачувати саме з цих комерційних товарів (алкоголь, сигарети, зброя) і з кордону. Якщо ви підприємець, щось робите-надаєте всередині країни і нічого не сплачуєте, краяни більше скористаються вашою послугою, і його, і його. Так ми стаємо багатшими тільки за рахунок нашого внутрішнього обміну. При багатих людях стає багата країна і багата держава. У нас є кордон, який пильнує держава, аби звідти до нас не потрапило щось погане чи звідси не вивозили те, що нам самим потрібно. Але якщо в нас є надлишок якогось товару і ми його готові вивезти за кордон, то там уже збираються податки. І це вже її, держави, збори, які заплатять люди з іншої країни, що куплять ті крісла на кордоні. Бачите, як Китай піднявся? Бо там заборонене внутрішнє оподаткування. Будь-яка країна, яка хоче стати на ноги, так робить. У Законі про податкову чітко пише: вони працюють тільки з комерсантами. Всі решта несуть їм гроші добровільно, бо не зорієнтувалися в законодавстві.
Це не випадковість, а знищення прав людей
Усі ці нюанси і глобальні порушення в документації - однозначно не випадковість, не збіг, а комбінація з багатьма ходами, запевняє пані Наталія. Конституція України є найвищим Законом. Якщо ухвалюють якийсь новий закон, він має відповідати нормам Конституції, які вже є. Цей процес можна оцінити не просто як звуження прав людей, а знищення прав людей. Бо всі ці зміни, ухвалені десь внутрішньо у невідповідності до Конституції, знищують безпосередню владу народу. Тепер усе залежить від пробудження людей. Чи не побояться люди взяти на себе відповідальність, адже власність зобов'язує, територіальна громада, хоче того чи ні, відповідає перед всім українським народом за збереження міста, майна, землі, пам'яток архітектури. Тільки люди самі чомусь не хочуть цього знати.
Записала Ірина ЮЗИК, газета "РАТУША"
Коментарі