Хлопець з ДЦП, який велосипедом дістався до океану, тепер готуватиметься до Паралімпіади (відео)
Я стояв на висоті більше, ніж три тисячі метрів між хмарами і це було як у пісні Океану Ельзи «Вище неба».
Іван розповідає про свою подорож зі Львова до Лісабону на спеціальному велосипеді без яскравих емоцій. Він ще не оговтався від дороги та несподіваної уваги журналістів. Він не звик до камер та такої кількості обійм.
Дібратися до редакції ІА Дивись.info хлопцеві допомогли друзі, з якими майже сто днів Іван провів у дорозі. Також з ним прийшла група підтримки. Троє товаришів: Сашко, Олег та Іван і далі трималися купи.
Хлопець із ДЦП Іван Маслюк щодня долав по майже 100 кілометрів. Подорож стартувала 13 серпня і закінчилась 19 листопада. Хлопці перетнули Україну, Польщу, Чехію, Німеччину, Австрії, Ліхтенштейн, Швейцарію, Італію, Монако, Францію, Іспанію, Португалію.
Раніше Іван не подорожував. Попри легку форму ДЦП хлопець відвідував дискотеки у себе в селі, катався на конях, а одного разу познайомився з Сашком та Олегом.
До знайомства з хлопцями мої подорожі обмежувалися лише машиною, їздив з батьками в Одесу...на дискотеці зустрів Олега, якого вразило те, що я танцював, через деякий час познайомився із Сашком. Я розповів йому, що мрію перетнути Європу і побачити океан. Хлопці вже багато подорожували, тому вирішили мені допомогти. Спочатку я навіть хотів зробити це на коні, але все таки обрав велосипед...
Ми вірили у свою ідею, але окрім нас ніхто більше не вірив. Були люди, які казали, що це нереально. Але бачте, у мене друзі, які не злякалися проблем. Я не знаю чому, але мені було зовсім не страшно прийняти таке рішення. Я розумів з ким я їду, і знав, що ці люди мене не залишать. Рідні спочатку теж не вірили, що це можливо. А коли почали серйозніше готуватися до проекту, то вони злякалися. Але коли у мене з'явився велосипед, вони зрозуміли, що це справді серйозно.
Іван розповідає, що скористався тим, що батьки на початках не вірили у серйозність цієї ідеї.
Спочатку вони казали «Так, поїдеш, поїдеш». І лише коли ми покликати їх на тренування, показали велосипед, вони зрозуміли - все серйозно.
Подорож хлопців можна переглянути на сайті.
Тренування
Підготовка була не менш виснажливою, ніж сама подорож. Аби підготувати Івана фізично, хлопці організовували виїзди в гори, по Україні, вправлялися з ним на байдарках.
Спочатку я тренував руки. Коли з'явився велосипед, тренування стали виснажливішими. Олег прив'язував свій велосипед до мого і я його тягнув 10-15 кілометрів. Були тренування на координацію та звук. Ми самі придумували вправи. Перший місяць був реально тяжкий, але потім я звик. Я хотів показати людям, в першу чергу неповносправним, що немає нічого неможливого. Завдяки допомозі людей я зробив те, що в Україні не вдавалося нікому.
Люди і труднощі
У дорозі хлопцям зустрічалися багато людей: бідних, багатих, священиків, неповносправних. Іван каже, що всі вони були добрими.
Коли ти бачиш, як сильно горять очі у людей, коли ти їм розповідаєш свою історію, ти відчуваєш, що робиш щось важливе на цій Землі.
Учасники проекту розповідають - у кожному місті люди намагались допомогти - їжею, пальним, нічлігом чи навіть грошима. Особливо дякують українським громадам, які завжди із увагою ставились до мандрівників.
Подорож хлопців можна переглянути у відеоблозі.
У Альпах я двічі падав з ровера, моментами було складно. Але йшов до кінця. Кожен день був багатий на випробування, але біля океану мої друзі побачили у мене на очах сльози.
У моїх внутрішніх «штуках» відбулося багато змін, я повернувся ніби інший.
Наступний крок Івана – підготовка до Паралімпіади 2020, подорож США від океану до океану та допомога інвалідам в Україні. Хлопці познайомилися з людьми, які допомагають інвалідам подорожувати на спеціальних кріслах, з якими можна ходити в гори, бігати марафони. Тепер цю ідею хочуть запровадити в Україні.
В Іспанії я побачив, як неповносправні люди спокійно гуляють по вулицях, бо їм створюють для цього умови. Якщо створити такі умови в Україні, вони також повиходять на вулиці.
Аби надихнути інших людей, про Івана знімуть повнометражний документальний фільм.
Я тепер впевнено можу сказати, що лише дія породжує результат і лише у розвитку є сенс. Ніколи не замикайтеся у собі і максимально робіть, не створюйте внутрішній світ, а виходьте за межі.
Розмовляла Олександра БАГАЧ
Фото Микита ПЕЧЕНИК
Коментарі