дивись.info

Туга матері за втраченим дитям: історія косатки Джей 35 сколихнула світ

Туга матері за втраченим дитям: історія косатки Джей 35 сколихнула світ
Фото: Ken Balcomb/Center for Whale Research

Ця історія вразила і сколихнула чи не увесь світ: в четвер, неподалік від узбережжя штату Вашинґтон, зауважили косатку, яка тужить за своїм померлим дитинчам і 17-ть днів не дає йому піти на дно Тихого Океану.

Стаття адаптована з видання The Washington Post Мартою Госовською спеціально для Дивись.info.

25 липня, коли Джей 35 або Телеква (примітка перекладачки: з мови індіанців черокі – рівнина), як тепер стали називати матір, привела на світ дитинча, мав стати щасливим днем для її багатосраждального клану.

Елісон Чіу у статті для Вашинґтон Пост пише, що чисельність косаток, так званих китів-убивць, які курсують між Ванкувером та островом Сан Жуан, стрімко знизилась за останні десятиріччя і зараз їх налічується всього 75. Причина ні для кого не є загадкою: люди виловили лосось, яким харчуються косатки, судна курсують і забруднюють воду там, де ті полюють. Ситуація настільки драматична, що науковці побоюються, що покоління Телекви – останні касатки в цьому ареалі.

Починаючи з 2015 року, пише Елісон Чіу, у цьому сімействі не народилося жодного живого маляти. Ось це 180-ти кілограмове маля, з помаренчевим пузиком, яке прийшло на світ того ранку, було першим живонародженим дитинчам і воно прожило лиш пів години.

Люди люблять олюднювати тварин і часто без жодних на це підстав. Та з косатками все не так – дослідження справді доводять, що вони мають високий рівень інтелекту, вони спроможні співпереживати та відчувати цілий спектр емоцій, які не так вже й відрізняються від людських.

Тож, коли Телеква не дала хирлявому тільцю піти на дно Тихого океану, а натомість підтримувала його на поверхні і штовхала головою поперед себе, щоб не відставати від групи, науковці не мали сумніву, що відбувається:

– Цьому нема іншого пояснення, – розповіла нам Дебора Ґілес, морська біолог з університету Вашинґтона, що спеціалізується на вивченні китів-убивць. – Ця тварина тужить за померлим малям. Вона не хоче його відпускати. Вона не готова його відпустити.

Так почалася довга похоронна процесія:

– Минали години, минали дні, – написала Чіу два дні опісля смерті дитяти-косатки. – І в четвер ми бачили, як вона й далі підтримували дитя на поверхні.

І наступного дня також, і на вихідних, і по вихідних, і наступного місяця.

Сам факт туги за втратою не є чимось безпрецедентним, але науковці кажуть, що дуже рідко похоронна процесія триває так довго. Матері дуже непросто це даться: клан Телекви за день пропливає сотні миль і їй доводиться увесь час штовхати двістікілограмове тільце маляти поперед себе. Вона увесь час виштовхує тільце, яке вже йде на дно, підкидає його над поверхнею, щоб мати час зробити вдих. І так знову й знову.

Увесь цей час за нею спостерігають науковці з урядових установ Канади та США, а також з інших природоохоронних організацій. Вони сподіваються, що коли Телеква нарешті відпустить маля, то їм вдасться взяти тіло на аналіз і з’ясувати причину смерті, адже у цьому клані косаток помирають майжі усі новонароджені тварини.

Однак, Телеква не відпускає дитя. Тож тепер науковці вже не називають це «рідкісним» явищем, тепер на означення того, що ми бачимо, використовують слово – “безпрецедентний”.

І тепер цей феномен викликає щось більше, ніж просто науковий інтерес. Люди присвячують Телекві поезію, малюють для неї малюнки. Люди втратили спокій. Один науковець розплакався, коли говорив про неї. Телеква надихнула політиків та письменників. Вона збурила емоції та змусила співпереживати матерів іншого біологічного виду, яким колись довелось втратити дитину.

А Телеква й далі несе своє дитя за собою. Світова спільнота звернула тепер увагу на увесь її клан. На тижні Таймз повідомив, що біологи та представники урядових організацій розробляють план, щоб врятувати наймолодшого члена клану Телекви – трирічну косатку, яка сильно потерпає від голоду. Вони відслідковують молоду тварину, Скарлет, щоб спробувати підгодувати лососем з антибіотиками.

З цього кута зору загибле дитинча Телекви таки принесло надію всьому
клану, яке до цього часу плавало у забутті і нікого не цікавило. Водночас, материна поведінка серйозно занепокоїла науковців. Вона штовхає дитя вже майже тисячу миль –це виснажливо фізично і, до того ж, вона не має часу на пошуки їжі для себе.

– Навіть якщо члени її сім’ї полюють для неї та діляться з нею їжею, – поділилася Ґілс в інтерв’ю для Таймз, – вона все одно не отримує достатньо їжі, щоб відновити втрачені після пологів ресурси.

Як пише Таймз, науковці не хочуть силою змушувати її відпустити дитя – емоційний зв’язок між ними занадто міцний. Можна лишень сподіватися, що Телеква сама відпустить дитя. Коли сама буде готова.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.