дивись.info

Гідрологічна посуха: чи загрожує Україні нестача води

Гідрологічна посуха: чи загрожує Україні нестача води
Річка Тетерів. Фото НЕРУ.

За останнє десятиліття в Україні спостерігається зменшення кількості опадів. Як наслідок – міліють річки та озера.

За даними Національної екологічної ради України, за останні чотири роки спостерігається катастрофічне маловоддя. Водойми наповнюються максимум на 80% від норми, а подекуди ще менше. Це призводить до зміни їх гідрологічного циклу. За роки Незалежності зникло більше 10 тисяч малих річок.

Про причини і наслідки гідрологічної посухи ІА «Дивись.info» поспілкувалася з Максимом Сорокою, науково-технічним радником міжнародного проєкту «Чисте повітря для України», PhD з екологічної безпеки.

– Чи загрожує Україні нестача води?

– Пропоную розділяти питання кількості та якості води. Останнім часом ми усі фокусуємо увагу саме на кількості, проте, з точки зору здоров’я людини, більш важливою є якість. В Україні вже спостерігається нестача води питної якості та водних джерел, що можуть бути використані для питного водопостачання. І ця проблема з’явилася не сьогодні. За різними оцінками, від 17 до 65% населення великих міст вимушені «доплачувати» за чисту воду питної якості. Що казати? Наприклад, мій щомісячний бюджет на доочищення води сягає 100-140 грн. Але давайте хоч на хвильку забудемо про «великі» міста, якою б не була хайповою тама – у містах-мільйонниках якась вода буде текти з крану водопроводу.

Пропоную сфокусувати увагу на територіях, які є більш уразливими. Для маленьких міст, селищ та сільської місцевості питання нестачі води та низької якості води є проблемою вже зараз!

– Які причини водної кризи (йдеться про наслідки господарської діяльності чи причини більш глобальні, зокрема циклічність)?

– Причина цієї проблеми криється у діяльності людини, нашому хижацькому споживанні природних ресурсів. Авжеж, можна апелювати до глобальних змін клімату (у яких людина зіграла не останню роль) та факту поступового зменшення кількості опадів в Україні за останні 10 років. Цієї зими та навесні спостерігається аномально низька водність (ми постійно чуємо, що пересохли річки, зникли озера тощо). Це викликано низьким рівнем опадів на території України. Наразі середньозважений дефіцит опадів становить від 60 до 100 мм в залежності від регіону (від середніх річних у 400-600). Тобто нам вже не вистачає приблизно 20% річних, а це тільки середина другого кварталу. Державне водне агентство України вказує на ризик гідрологічної посухи. Водність Дніпра у створі Києва (тобто скільки надходить води з водозбірного басейну) менше 30% від норми.

– Які можливі наслідки?

– Тут можна говорити декілька годин. Найпесимістичніший прогноз – в Україні дедалі більше людей будуть відчувати спочатку дефіцит води питної якості, а вже потім дефіцит хоча б якоїсь води. Більша територія країни поступово перетвориться на пустелю, ґрунти спочатку втратять здатність до поглинання та накопичення води, а потім втратять свою головну цінність – родючість. І до водної кризи приєднається продовольча. Також варто зазначити, що збільшення ділянок відкритого пересушеного грунту збільшить кількість «пилових» бур. Гідрологічна посуха разом з відсутністю природних систем для відновлення водного балансу на водозборах спричинить виснаження верхніх горизонтів підземних вод. До речі, це вже відбувається у сільській місцевості, люди скаржаться, що вода у колодязях «пішла», а малі свердловини пересохли. Все це призведе до так званого «каскадного ефекту» у природних екосистемах. Пониження рівня грунтових вод призведе до масового висихання дерев та чагарників, почнуть активно зникати інші природні екосистеми, що мають велику водну буферну ємкість – болота, луки, озера, малі річки. Все це призведе до безповоротної сукцесії. Пересохлі дерева та чагарники будуть регулярно палати, гасити їх буде нічим і так далі… Як бачите – ще той фільм жахів.

Якщо говорити серйозно, то гідрологічна посуха, яка наразі склалася на території України, створює ризики у таких напрямках:

1) зменшення рівня грунтових вод на землях водозбірного басейну. Виснаження грунтових вод змінює увесь водний баланс території. Саме тому у більшості країн ЄС охорона грунтових вод є ключовим пріоритетом! Через це люди, котрі користуються не централізованими джерелами водопостачання (сільська місцевість тощо), ризикують взагалі залишитися без води. Важливо зазначити, що «пересихання» грунтової маси змінює її гідрогеологічні властивості. Простою мовою – грунт висихає, стає «каменюкою» та втрачає здатність фільтрувати воду. Ось чому тут ризик найбільший – бо якщо сильно висохне грунтова маса, то вже ніякий дощ не допоможе. І цей ризик, на жаль, вдарить по найбільш вразливих та незахищених спільнотах – сільському населенню. Віддаленим наслідком цього є деградація природних екосистем;

2) безпрецедентне «цвітіння» води цього літа. Ми маємо готуватися до найбільшого в нашій історії «надцвітіння» води. Це викликано тим, що ми активно регулюємо водний баланс у наших водосховищах (просто не спускаємо воду в межах одного водного масиву водосховища), а це призведе до накопичення забруднюючих речовин у водній масі, особливо біогенних елементів. Також слід очікувати «змивання» з травневими грозами усіх тих добрив, що були внесені у пересушений грунт. Все це створює великі ризики для централізованого водопостачання, бо жодна насосно-фільтрувальна станція не зможе ефективно справитися з «надцвітінням» вод. Цей ризик будуть відчувати мешканці великих міст, що споживають воду з каскаду водосховищ;

3) продовольча криза та втрата родючості грунтів. Враховуючи посуху, що вже склалася (та ще й специфічні умови, які створив карантин для малих та середніх фермерських господарств), ми маємо готуватися до неврожаю. Вже спостерігається дефіцит вологи грунту (за різними оцінками, від 20 до 40%), що вплине на вегетацію сільськогосподарських культур та врожайність. Ситуацію ускладнює той факт, що верхній шар грунту на полях дуже пересушений та набув умовних гідрофобних властивостей (згадайте, як крапля води «катається» по сухій пилюці – тут той самий принцип). Тому у випадку травневої зливи буде збільшена водно-зливова ерозія грунту сільськогосподарських угідь, частину плодородного шару просто змиє, і територія втратить частину агрокультурного потенціалу.

– Як можна вирішити проблему?

– Держава наразі активно регулює перекид води та увійшла в режим накопичення, але це допоможе тимчасово попередити наслідки гідрологінчої посухи в Україні. Держводагентство заспокоює, що каскад дніпровських водосховищ наповнений на  94%. Але давайте подивимося на проблему комплексно – це наповнення відбувається на землях водозбору та малих річках. І саме тут потрібно шукати вирішення цієї проблеми.

Я зазначаю чотири ключові напрямки, які дозволять вирішити саме причини проблеми, а не боротися з її наслідками:

1) впровадження сталих форм землеробства та сільського господарства. За такої великої площі розораних земель на водозбірному басейні потрібно збільшувати ємкість цих екосистем. Бо наразі після дощу пересушена рілля просто втратила здатність поглинути вологу та фільтрувати її у підземні водоносні горизонти. Через нераціональні практики сільського господарства зливові води просто сходять по рельєфу місцевості, створюючи ще більше проблем;

2) максимальний захист екосистем з великою буферною водною здатністю. Малі річки, болота, заплавні землі, луки, яри, ліси – всі ці екосистеми здатні акумулювати велику кількість води, і у випадку тимчасової гідрологічної посухи підтримувати загальний водний баланс. На жаль, пустелі, міська територія бетонних джунглів та розорані поля таку здатність не мають;

3) економити воду! І тут я кажу не тільки про свідоме споживання води. Збільшення квитанцій за комунальні платежі за останні 5 років змусили людей дбайливо ставитися до водних ресурсів. В «економії» води насамперед потрібно вирішити проблему втрат води у системах централізованого водопостачання, які, за різними оцінками, можуть сягати до 20% від забору води;

4) підтримувати здатність водних екосистем до самооновлення. Це найбільш складна для розуміння рекомендація. Загалом водний баланс має рівняння: скільки взяли – стільки і повернулося мінус випаровування. Проте в результаті використання води змінюється її якість. Тут потрібно зменшити навантаження на екосистеми біогенними елементами (сполуки азоту, фосфору, калію) та стійкими органічними сполуками (СПАР, нафтопродукти, жири та масла, інші органічні речовини). Люди мають якомога менше користуватися синтетичними мийними засобами, а сільське господарство має перейти на добрива пролонгованої дії.

Відповідаючи на типові питання  – що ж з цим робити?, – я завжди наголошую –  не заважайте природі, вона має механізми для виходу і не з таких криз. Ці рекомендації допоможуть водним екосистемам відновлюватися та самостійно вирівнювати тимчасовий водних небаланс.

розмовляла Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.