Відставка уряду і вибори до ВР: які наслідки може мати «програмне» голосування

ІА «Дивись.Info» запитала народних депутатів, в тому числі і від Львівщини, як вони оцінили урядову програму і як пояснюють своє рішення.

Депутат від монобільшості Ростислав Тістик голосував «за» програму уряду Шмигаля. Каже, що питання до документу є, але загалом обранець задоволений програмою.

«Звичайно, до дій Уряду Прем'єр-міністра Шмигаля є питання. Вони стосуються підходу в подоланні наслідків Covid-19, а також розвитку освіти та медицини. Але загалом Програму я підтримав, адже важливо, аби Україна мала стабільний Уряд та чітку Програму дій. Для мене ключовими пунктами є питання розвитку економіки країни, підвищення її обороноздатності, підтримка малого та середнього бізнесу. Також важливим пунктом є сприяння розвитку індустріальних парків, адже це - один з пріоритетних напрямків моєї депутатської діяльності на Львівщині.

Щодо колег з фракції, то деякі дискусії велися щодо надання річного імунітету для міністрів. Кожен має право на власну позицію, але я вважаю, що людина, яка бере на себе відповідальність працювати в кризових умовах, повинна мати певний кредит довіри як від населення, так і від парламенту».

Депутатка від партії «Голос», Олександра Устінова натиснула вчора на червону кнопку. Зрештою проти урядової програми голосувала вся фракція «Голосу»: «Голос» не голосував, бо те, що подали, важко було назвати програмою. Це швидше був реферат. Я, як людина, яка працює в правоохоронному комітеті, коли подивилась програму, а саме ту частину, яка стосується поліції, МВС і правоохоронних органів – я, м’яко кажучи, була шокованою. Там йшлося про те, що треба підвищувати їх достаток, але не йшлося про те, що зараз відбувається всередині міністерства внутрішніх справ. Тому мені важко назвати це програмою. Тим паче, що вона не спрямована на покращення життя українців.

Ми ще на самому початку, коли подивились ту програму, то зрозуміли, що вона абсолютно не деталізована. І взагалі – те, що там написано, не завжди навіть відповідає тому, що написано в бюджеті. Тому що пан Шмигаль заявляв офіційно з трибуни, що підвищення на електроенергію не буде, а в програмі дій уряду воно записане. І таких моментів багато.

Тому не можна голосувати за порожні популістичні обіцянки – це по-перше. По-друге, основне для нас (чому ми не голосували) - це те, що голосування за програму дій уряду дало би імунітет усьому уряду. Тобто такі люди як Аваков, Степанов - вони отримали б імунітет і їх неможливо було би звільнити. Це ті люди, які би просто далі грабували країну. Головний позитив, що вчора не проголосували цю програму – в них нема імунітету».

Показовим вважає Устінова й той факт, що урядову програму підтримали лише 176 членів фракції «Слуга народу»: «Деякі «слуги» не голосували, тому що й там є також адекватні люди, які читали програму і розуміють, що це не програма, а папірець. Зараз навіть більше 30 «слуг» підписались за відставку Авакова».

Нардеп від «Батьківщини» Михайло Цимбалюк при голосуванні утримався. Таке рішення пояснив тим, що вважає запропонований парламенту документ не програмою, а набором гасел: «Вперше в історії країни, що уряд сто днів працював без програми. Те, що роздали в понеділок депутатам – то це набір гасел, набір пропозицій від комітетів Верховної Ради. Але насправді ми маємо претензії до формування бюджетної частини – дохідної і видаткової. Не корелюються ці дві цифри. Більше того, уряд не врахував, що бюджетна діра зростає. Це перше.

Наступне: нас не задовільняє частина соціального блоку по соціальних виплатах. Нема підвищення пенсій та інших речей, які ми відстоюємо, немає реального захисту людей під час коронавірусу. Але сталося інше – те, про що ми й підозрювали. Нема політичної волі у президента, щоб цей уряд мав рік недоторканості і працював, нема чіткої монобільшості, і це однозначно визнається. Більше того – ми бачимо, що цей уряд неукомплектований. Нема міністра освіти постійного, немає віцепрем’єра з економічних питань. Тобто уряд напівукомплектований. І президент таким чином продемонстрував, що він не планує довго працювати зі Шмигалем і його командою. По-друге, президент ще раз продемонстрував, що це не є уряд Шмигаля, як і не був уряд Гончарука. Це - другий уряд Зеленського, а насправді вже 3-й уряд, з яким працює президент за той рік. Бо був Гройсман 4 місяці, Гончарук 6, а тепер уже Шмигаль.

Як на мене, вчорашній день є початком політичної кризи, коли монобільшість вже не є такою монолітною. У президента вже є проблеми з певними групами впливу. Одні з них не хочуть миритися з тим, що вони є просто кнопкодавами, другі хочуть мати свою позицію, а треті - належать до тієї чи іншої бізнес-групи. На багато законопроектів вже не буде голосів у монобільшості і їх потрібно буде добирати з інших фракцій.

Ми принципово не голосуємо ні за кадрові призначення цього уряду, тому що ми ні з ким з кандидатів на посаду міністрів не спілкувалися, вони не показали нам свою програму, до слова так само, як і Шмигаль заходив. Більше того, ми вважаємо, що «Слуга народу» бере на себе повноту влади і відповідальності. Хоча, підкреслюю, не відмежовуємось, а готові до конструктивної розмови, обговорення. Але представлення програми уряду як такого в нас на фракції не було, все відбувається в одній фракції – «Слуга народу».

Через це нас очікує гаряча осінь. Це вже старт передвиборчої кампанії на місцеві вибори. Я навіть припускаю, що й до нового парламенту. Президент таким чином хоче весь негатив, який є на всю владу, скинути виключно на уряд. А наступний крок, коли вже люди і це не зрозуміють (бо економічна криза буде зростати до осені ще більше і глибше) - тоді крайньою буде Верховна Рада. Мені видається, що це такий план».

Політолог Володимир Фесенко має іншу думку. Він вважає, що заяви, нібито монобільшість сиплеться – передчасні: «Те, що монобільшість не проголосувала всією фракцією, не означає ніяких розколів. Таке вже було – до речі, по кадрових питаннях. Коли призначали міністра Степанова, за нього тоді проголосувало приблизно стільки ж депутатів від «Слуги народу». Зеленський наполягав, що треба підтримати, але по Марченку більше прислухались, по Степанову менше.

Однак це - не бунт проти Зеленського. Нічого подібного! Це означає те, що частина депутатів від «Слуги народу», які абсолютно лояльні до президента, водночас не задоволені прем’єром, діяльністю цього уряду і програмою».

Фесенко стверджує, що різними групами в монобільшості керували різні мотиви. Люди Коломойського принципово проти Шмигаля, бо вважають його людиною Ахметова. А депутати, які близькі до Андрія Богдана, хотіли насолити Єрмаку: «Здебільшого, це демарш саме проти Шмигаля. Навіть не демарш, а швидше незадоволення. В будь-який момент, якщо виникне політична потреба, або складуться так політичні обставини, може з’явитися ініціатива щодо відставки уряду. Якщо це буде ініціатива президента – тоді цей уряд буде приречений. Поки що Зеленський довіряє уряду Шмигаля, тому уряд буде працювати - можливо декілька місяців, можливо до кінця року. Все залежатиме від ефективності протистоянння Кабміну економічній кризі».

Політолог вважає, що імунітет уряду – формальність, адже скажімо попередників, уряд Гончарука, затверджена програма не вберегла від відставки: «Більшість депутатів вирішила не ризикувати. Навіщо в умовах економічної кризи, яка насувається на весь світ і на нашу країну, давати уряду імунітет? Потрібна можливість для того, щоб в разі виникнення серйозних соціально-економічних проблем, можна було б когось за це покарати. Уряд може виконати цю функцію. Потрібен потенційний цап-відбувайло. Хай краще уряд відповідає за проблеми в економіці, вирішили депутат, аніж завтра у них звинуватять парламент чи фракцію «Слуга народу» зокрема».

Тетяна ЯВОРСЬКА