Не тільки пивоварінням: що зробив для Львова німець Роберт Домс

Тож, хто такий Роберт Домс і чому його ім'я закорбовано й в історії пивоваріння, що спільного він мав із Іваном Франком та як змінив економіку Львова, ІА Дивись.info досліджувала разом із істориком.

Німець зі Львова

Роберт Домс народився 3 квітня 1815 року в Королівстві Пруссія, втім історія свідчить, що у Львові чоловік з’явився не завдяки магії: його родич Франц, колишній майстер шліфування, прийняв 1 жовтня 1816 року громадянство Львова, що й слугувало передумовою появи Домса молодшого на Галичині.

Згодом про нього заговорять як про львівського купця та підприємця німецького походження, громадського діяча та нафтового магната.

Історик, краєзнавець та гід Тарас Олексин розповідає, що  Роберт Домс — один із прикладів того, як можна стати знаменитим львів’янином, навіть не народившись на Галичині. Справа в тому, що майбутній підприємець і філантроп з’явився на світ у Прусії 1815 року. Нам детально не відомо, за яких обставин Роберт переїхав у Львів, але є всі підстави пов’язувати цей факт його біографії з набуттям статусу громадянина нашого міста його родичем, майстром-шліфувальником Францом (в деяких дослідженнях – Францішеком) Домсом. У міських актах останню подію датовано 1 жовтня 1816 року.

Хімік Домс

Краєзнавець розповідає, що впродовж наступних років (після прибуття до міста Лева — ред.) Роберт активно цікавився хімією, зокрема можливостями із промислового застосування нафти й озокериту (гірського воску). Нагода для реалізації амбітних планів трапилася 1853 року, коли на ринку Дрогобича діяч зауважив «мазь», котру продавали тамтешні євреї. Виявилося, що речовина була нічим іншим, як вельми забрудненою нафтою із мочарів поблизу Борислава.

«Іван Франко, який активно цікавився робітничим рухом на Галичині та й постаттю самого підприємця, описав у своїй повісті «Boa constrictor» цей випадок, зауваживши, що пробний видобуток Роберт Домс вирішив здійснити на ділянках, придбаних у місцевої бідноти фактично за безцінь», – говорить Тарас Олексин.

Домс у Бориславі

Роберта Домса визначають доволі розумним чоловіком. Свого часу він співпрацював із багатьма науковцями та інженерами Віденського університету. Для Домса важливо було досліджувати хімію та її властивості. Саме тому всі процеси, пов’язані з нафтопродуктами та його різновидами, неабияк надихало чоловіка.

1953 року Роберт стає засновником першого нафтоперегонного підприємства у Бориславі на Львівщині.

«Побачивши, наскільки масштабними є поклади нафти під Бориславом, промисловець активно розширює діяльність: викупляє нові ділянки, консультується з професорами-хіміками Віденського університету Зейтделем та Редтенбахером з приводу застосування копалин, а саму нафтопереробку здійснює за виданим у грудні 1853 року патентом винахідника гасу, львів’янина чеського походження Яна (Йогана) Зега.

Тарас Олексин зазначає: цікавим є те, що німець виявився піонером Галичини. Він відмовився від ямного видобутку нафти (популярного на той час) і впровадив глибинного буріння. Найглибша свердловина, яка належала цьому нафтовику, сягала цілих 138,24 м, даючи змогу видобувати значно більше «чорного золота», ніж раніше.

«Саме у цей час Роберт Домс розширює свій харчовий бізнес. Так, у 1863 році він викупляє на вул. Клепарівській, 16 броварню у її попереднього власника Йогана Квіха. Там же розміщувалися млин і пекарня. Вже 1893 року, після смерті діяча, його броварня увійде до складу «Акційного товариства броварів», яке у наші дні відоме як «Львівська пивоварня», – зазначає історик.

Своєрідною міською легендою стала любов Роберта Домса до експериментів із пивною рецептурою. Так, мандруючи різними куточками світу, підприємець активно збирав тамтешні рецепти зі створення пива, які згодом випробовував на власній броварні. Тож не варто дивуватися, що такий яскравий епізод львівської пивної історії активно використовується правонаступниками Домса у їхніх рекламних кампаніях.

Тарас Олексин розповідає, що в наступні роки підприємець викупляє шахти з покладами бурого вугілля. Так, із офіційних документів відомо, що станом на 1868 рік він володів двома копальнями біля села Мокротин і ще двома – біля Глинська (обидва села знаходяться у сучасному Жовківському районі Львівської області). А з огляду на свій статус і фінанси, 1871 року став заступником Калікста Понінського – тогочасного глави «завідувальної ради» Галицького крайового банку у Львові. Фактично, йдеться про дотичність до управління однією із найбільших регіональних банківських структур свого часу.

Домс добродій 

Левову частку свого життя видатний Роберт Домс присвятив і волонтерській діяльності, як її звикли називати сьогодні.

«Окрему ж увагу варто зосередити на доброчинній діяльності Роберта Домса. Як заступник голови (а згодом – голова) львівської Торгово-промислової палати, він неодноразово мав справу із збанкрутілими підприємцями й представниками творчого класу, що потребували матеріальної допомоги», – підкреслює Олексин.

Низка дослідників вважають, що саме цей досвід спонукав промисловця до відкриття притулку для митців і літераторів фундації Роберта Домса, зі статутним капіталом у 107 тисяч злотих.

Історик також зауважує, що показовими штрихами до морального портрету львів’янина є дві речі: по-перше, те, що окремим привілеєм у прийомі до притулку користувалися хіміки – науковці й інженери, – що було, безумовно, певною подякою Роберта за їхню роль у його діяльності; по-друге ж, згідно із побажаннями самого Домса, у випадку, якби певний меценат здійснив внесок у понад 100 тисяч злотих для розвитку фундації, то ім’я засновника уже мало згадуватись після нового жертводавця. Чергова ж така пожертва надавала право й зовсім викинути ім’я Домса, замінивши його на «більш актуальні». На жаль, 1940 року цю установу, як і сотні інших, ліквідували «перші совєти».

Що цікаво, у самому існуванні цього закладу полягала певна іронія. Історик говорить, що серед «клієнтів» притулку були й представники інтелігенції, які, в силу різних обставин, мали проблеми з алкоголем. Чи можна вважати цей аспект певною «спокутою» власника броварні, сказати важко. Але те, що установа полегшувала життя чималої кількості збіднілих митців, залишається фактом. Так, одним із мешканців притулку, після смерті дружини у 1929 році, став відомий скульптор українського походження Петро Війтович. Саме там він і помер 1938 року. Можливо, це й зумовило бажання львівської влади 1991 року перейменувати вулицю, де колись знаходився притулок, на честь митця.

Своєрідним же підсумком життя і ролі Роберта Домса для львів’ян можна вважати його некролог у газеті «Діло» за 23 квітня (6 травня) 1893 року: «Роберт Домс, один з найбільших промисловців Галичини, президент Львівської торговельної і промислової палати, власник млину парового і броварні у Львові, нафтових копалень і рафінерій у Бориславі, помер вчора у Львові від запалення легень на 79 році життя. Він заснував у Львові притулок для літераторів, артистів і купців. Похорон відбудеться в суботу пополудні».

Роберт Домс похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Львівська пивоварня Домса

У місті Лева досі функціонує славнозвісна пивоварня, заснована Робертом Домсом.

У середині XIX ст. молодий заможній інженер Роберт Домс вдало облаштував процес виробництва пива, яке варилося із почуттями та майстерністю. Ходили чутки, що Домс щодня до сходу сонця випивав десятилітрову гальбу свіжозвареного пива, в такий спосіб перевіряючи його якість. Гальбу приносила молоденька служниця Зося, з якою він потім одружився. Про долю Роберта та Зосі написав у своїй «Львівській застільній» композитор Анатолій Кос-Анатольський: «Продав пан Домс броварню й, забравши Зосю гарну, поїхав у Швейцарію, в похміллі молодім…»