Поради, що можуть зберегти життя: як поводитися, якщо ви стали заручником

З історії відомо, що хвиля тероризму захопила Європу наприкінці ХІХ століття в зв’язку з популярністю революційних поглядів. Жертвами терористів стали російський імператор Олександр ІІ, король Італії Умберто І, президент Франції Поль Думер та інші. А вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда стало приводом до початку Першої світової війни.

В Україні хвиля захоплення заручників активізувалася після Революції Гідності, зокрема на території Донбасу. Однак в свідомості для більшості українців це залишається сценою з бойовика.

ІА Дивись.іnfo з’ясовувала, як поводитися в такій ситуації, щоби не наражати своє життя на ще більшу небезпеку.

Паніка – ворог, холодний розум – товариш

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму наголошує: паніка – ворог заручника.

«Головне, треба бути стриманим і розуміти: в перші декілька годин ви будете перебувати в стані емоційного збудження, у якому ви не зможете приймати якихось раціональних рішень. А коли приймаються емоційні рішення, то вони можуть призвести до фатальних наслідків.

Будь-яка людина, що ходить на курси самооборони, скаже вам, що головне – убезпечити себе. Незалежно від ситуації, незалежно від того, чи є поруч рідні та діти, потрібно переконатися, що ви перебуваєте в відносній безпеці, а вже потім дбати про безпеку своїх найближчих, у тому числі дітей. В іншому випадку може статися ситуація, коли людина стане жертвою і нікому попіклуватися, наприклад, про дитину», – каже Богдан Петренко.

Зазвичай реальна можливість втекти з місця захоплення заручників є лише в момент захоплення. Далі – не варто й намагатися. Дбати про власну безпеку і спробувати оцінити ситуацію.

«Насамперед потрібно зрозуміти, наскільки загроза є реальною – чи це часом не є неадекватна людина, чи людина ця перебуває в стані емоційного збудження, алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Від цього залежатиме сама поведінка злочинця. Бо якщо, наприклад, це стан алкогольного сп’яніння, то з часом він минає і людина починає усвідомлювати, що вона накоїла.

Якщо ж ми говоримо про справжній терористичний акт, справжнє захоплення заручників, то тут, звичайно, набагато складніше і варто чекати, коли відбудеться звільнення», – радить Богдан Петренко.

Психологи стверджують, що під час захоплення заручників більшість людей допускають одну з двох помилок – переоцінюють свої можливості або сильно їх занижують. Обидва варіанти роблять вас потенційною жертвою.

Отже, необхідно вміти розрізняти небезпеки дійсні та уявні, правильно оцінювати людей і контролювати себе. Потрібно зрозуміти, в яку ситуацію ви потрапили, наскільки реальна загроза фізичного насильства і чи можна її уникнути.

Намагайтеся не допустити паніки. Для цього необхідно змусити себе деякий час зберігати спокій, вільно і глибоко дихати. Також потрібно уникати миттєвої реакції на насильницькі дії, особливо якщо злочинці озброєні. У такому випадку краще не чинити опір, хоча це і не здається гідним виходом із ситуації. Практика показує, що той, хто піддався нападу, має більше шансів вижити, якщо визнає, що за злочинцем перевага. Перш ніж будь-що робити, слід зважити свої реальні можливості і можливі наслідки.

«Міцні горішки» – тільки в кіно

Богдан Петренко наголошує: будь-яка агресія, спрямована на людину, в якої є зброя, невиправдана та недоцільна.

«Найголовніше – не приймати ніяких рішень самостійно, якщо ви вже перебуваєте під мушкою чи в полі зору злочинця. Бо якщо злочинець захопив будинок, але він вас не бачить, то можна спробувати сховатися чи приховано покинути будинок», – пояснює експерт.

Фахівці радять пам’ятати, що сюжети з «Міцного горішка» трапляються виключно в кіно, в реальному житті зайвого героїзму варто уникати.

«У будь-якому випадку не потрібно проявляти агресії. Навіть, якщо ви володієте засобами самооборони і вмієте ними користуватися. Тому що ви можете завдати більше шкоди, ніж користі. Наприклад, ви можете його обеззброїти, але не факт, що в цього терориста немає спільників серед людей, які нібито є заручниками. Зрештою, є різні механізми – ви обеззброїте зловмисника, а він натисне чи відпустить кнопку, яку постійно тримає, і відбудеться вибух. Тобто своїми діями ви можете нашкодити, навіть незважаючи на вашу високу фізичну підготовку.

Якщо ви розумієте, що маєте справу зі справжнім захопленням заручників, то тут єдиний варіант – виконувати протягом усього часу прямі вказівки, які дає людина, яка вас захопила. Як правило, людина не виявляє агресії до вас персонально, у нього є зовсім інша мета. Ви для нього – просто засіб для досягнення певних цілей. Найімовірніше, що фізичної агресії до вас він застосовувати не буде. Хіба що це побутове захоплення заручників – знайомих, які викликають у злочинця негатив», – каже Петренко.

Правоохоронці радять намагатися зберігати спокій і не показувати свого страху. Не опиратися терористам, не намагатися вступати з ними в бесіду, не прагнути розчулити їх або відмовити від виконання замисленого ними плану. Потрібно виконувати їхні вимоги і не реагувати на їхні дії щодо інших заручників.

Не можна порушувати встановлених терористами правил, щоби не спровокувати погіршення умов вашого утримання. Не слід, наприклад, намагатися зв'язатися з рідними або правоохоронними органами. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам, вони сприймуть це як непокору.

Може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла буде здаватися заручникам безглуздою. Але в такій ситуації навпаки дуже важливо не забувати про особисту гігієну, робити фізичні вправи. Не можна дозволяти собі зосереджуватися на почуттях. Способів відволіктися існує чимало: можна придумати собі якусь гру, згадувати напівзабуті вірші, анекдоти тощо. Для віруючих великим порятунком може стати молитва.

Рекомендації щодо дій при захопленні

• Налаштуйтеся психологічно, що моментально вас не звільнять, але пам'ятайте, що звільнять вас обов'язково;
• У жодному разі не можна кричати, висловлювати своє обурення;
• Якщо почався штурм, необхідно лягти на підлогу і закрити голову руками, намагатися при цьому зайняти позицію подалі від вікон і дверей;
• Тримайтеся подалі від терористів, тому що при штурмі по них будуть стріляти снайпери;
• Якщо ви отримали поранення, головне – постаратися зупинити кровотечу, перев'язавши рану. Надайте допомогу тому, хто поруч, але в більш важкому становищі;
• Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами;
• Не намагайтесь самостійно чинити опір терористам;
• Якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб;
• Фіксуйте в пам'яті всі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде вкрай важлива для правоохоронних органів.

Життя після звільнення

Перебування в заручниках завдає психічну травму навіть вельми стійким людям. Звільнених нерідко обтяжують почуття провини і сорому, втрата самоповаги, різного роду страхи. Для повернення до нормального життя потрібно досить тривалий період.

«Після того, як все закінчилося, держава повинна забезпечити людей психологічною допомогою. Тоді уже професійні психологи мають надавати людям допомогу, – каже Богдан Петренко, але відразу додає. – Звичайно, не факт, що так буде насправді. Адже насправді ми бачимо, що проблема з психологами існує навіть для тих, хто захищав нашу країну в АТО».

У будь-якому випадку можна скористатися правилами, раніше розробленими психологами для людей, які побували в заручниках, а також свідкам терористичних атак і родичам:

• Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями;
• Не слід намагатися швидко переключити увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати те, що з нею дійсно щось трапилося, повинна висловити свою реакцію;
• Навіть якщо людина каже, що вона у повному порядку, це може означати, що нерозв'язана психологічна проблема просто йде вглиб і потім, обов'язково, проявиться знову;
• Не заважайте людині «виговоритися». Не потрібно його зупиняти, навіть якщо він знову і знову розповідає свою історію по черзі всім членам сім'ї і знайомим;
• Під час розповіді заохочуйте висловлення почуттів. Якщо оповідач починає плакати – не зупиняйте його, дайте виплакатися. При цьому краще обійняти людину, дати йому фізично відчути, що поруч з ним близькі люди;
• Чоловіки в таких випадках часто висловлюють свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути цей гнів. У такому випадку дуже корисно, якщо людина проявляє жести, тупає або б'є кулаками об подушку;
• Не можна надовго залишати постраждалого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.

Тетяна ЯВОРСЬКА