дивись.info

Лев — похресник будівельного магната Львова, який став батьком галицьких святинь

Лев — похресник будівельного магната Львова, який став батьком галицьких святинь
Лев Левинський був співавторством першого страхового товариства Галичини "Дністер", але справою свого життя вважав проєктування святинь. Фото: Збруч.

Лев Левинський звів у Східній Галичині десятки церков, будівель та інших знакових об’єктів, що збереглися донині, та життя його було сповнене безлічі веремій, а нині пам’ять про нього ледь не знищили.

ІА Дивись.info сьогодні розповість про архітектора зі Стрийщини, його творіння та чому могилу видатного будівничого могли віддати під поховання іншій людині.

Легенда зі Сколе

Незабаром, у вересні, мине вже 145 років з дня народження Лева Левинського. Він з’явився на світ у селі Демня Вижня, що тепер межує із містом Сколе, на Львівщині.

Сім’я Левинського шляхетного гербу Сас мешкала у будинку №169, хлопчика назвали на честь батька. У Лева Левинського старшого з’явився нащадок, коли йому був 31 рік. А перед тим 1863 року чоловік брав участь у повстанні, після чого працював в Демні на фабриці металевого реманенту, згодом — у Львові керівником фабрики черепиці, що належала його братові, відомому львівському архітекторові і підприємцю Іванові Левинському, який став хрещеним батьком майбутнього архітектора.

Мати хлопчика — Олімпія Теофілівна Горникевич — була донькою пароха села Гошів (нині Долинський район на Прикарпатті).

Якраз Іван Левинський із дитинства заохочував племінника до проєктування, з того часу, мабуть, Лев і вирішив, ким захоче стати у майбутньому.

Хлопчик закінчив місцеву гімназію, а в 21 рік вступив до Львівської політехніки на відділ архітектури, після чого отримав диплом у 27 років. Після навчання пішов працювати в архітектурно-проєктне бюро фірми Левинського. Брав участь у проєктуванні кількох львівських будівель, зокрема як співавтор будинку страхового товариства «Дністер».

Особисті досягнення

У 42 роки Лев отримав отримав патент уповноваженого будівничого, ще через два роки він заснував фірму «Інженер Лев Левинський і спілка у Львові», головний офіс якої розташовувався на вулиці Содовій, 3, що тепер перейменувавли на вулицю Івана Левинського.

Однак його успіху завадили. Після українсько-польської війни, що закінчилась у листопаді 1919 року, через заборону українцям вести підприємницьку діяльність і займати державні посади, Лев був змушений полишити роботу і виїхати до польського міста Каліш, та все-таки, зважаючи на попередні здобутки архітектора, його колеги зі Львова охоче запрошували чоловіка на батьківщину.

1923 року Лев Левинський взяв участь в українській мистецькій виставці у Львові. Ще за кілька років він був одним із журі конкурсу на пам’ятник Іванові Франкові у Львові.

Автор сакральних об’єктів

У 20-ті роки минулого століття Лев Левинський береться активно співпрацювати із Галицькою греко-католицькою митрополією (утворена 1808 року. Перестала існувати 2005 року, коли осідок предстоятеля УГКЦ було перенесено зі Львова до Києва – ред.). А з 1932 року чоловік став судовим присяжним у Львівському ґродському суді у справах будівництва церков, але відсутність патента зумовила труднощі у кар’єрі. Проте, на щастя, патент 57-річному архітекторові вдалось відновити 1933 року. Митець займався улюбленою справою ще три десятки років.

Його проєкти святинь були особливими, Левинський вважав будівництво церков справою усього життя.

Одним із найвідомішим проєктом був храм Святого Михаїла Архистратига на Прикарпатті у селі Кальна, зведений 1910 року в центрі населеного пункту.

Святиня помурована з червоної цегли, одноверха, фундамент з природного каменю. Дах покритий оцинкованою блюхою. Половину площі над бабинцем займають хори. Стіни вкриті орнаментальним розписом, який відновлений на початку 30 років.

Левинський філігранно підходив до спорудження храмів на Галичині, зважаючи на місцеві традиції, використовував нові методи проєктування, не відомі на той час.

Загалом фахівець став батьком понад пів сотні сакральних споруд на Львівщині, Тернопільщині, Прикарпатті та Волині. Більшість з церков нині розгляглись на теренах сучасної Польщі.

Однак крім проєктування та зведення, Лев Левинський опікувався і реставрацією святинь і відновив кілька храмів з-під пера архітектора Василя Нагірного, якого також вважають родоначальником будівництва святинь на Галичині.

Він давав нове життя церквам, що постраждали під час Першої світової війни.

Саме Левинський 1927 року створив проєкт церкви Преображення Господнього в польському селі Старий Люблинець.

Колишня греко-католицька церква в Старому Люблинці, тепер римо-католицький костел. Фото: Дам’ян Новак

За його ідеями зведено низку храмів і на Львівщині. Зокрема, мурована святиня в селі Березець неподалік Городка. Її побудували 1926 року, після того як була згоріла церква св. безср. Косим і Дамяна. Завжди храм належав до УГКЦ, у часі підпілля був зачинений, але стараннями мешканців села, все з церкви було збережене. Коли УГКЦ вийшла з підпілля храм знову почав діяти.

Церква Пресвятого Серця Христового (с. Березець, Львівська область). Фото: map.ugcc

Це і мурована святиня у Великих Глібовичах 1932 року, громада якої кілька років тому святкувала 90-літній ювілей. Також за його проєктом 1936 року звели церкву святої Параскеви у Боляновичах на Яворівщині

На Сокальщині це дерев’яна церква у Борованому, храм святого Миколая у Вербові на Тернопільщині. Останню побудували з цегли, яку місцеві мешканці власноруч випалили в саморобній цегельні. У церкві знаходиться унікальний дерев’яний іконостас з Краснопущанського монастиря та скульптурне розп’яття Ісуса Христа авторства Яна Пфістера (XVII ст.). У церкві зберігається дзвін 1871 року, подарований Болеславлом Віршлейським (виготовлений у Львові, автор Зиґмунд Мозер). Дзвін парафіяни двічі визволяли з «полону» – австрійського і польського.

За проєктом Лева Левинського добудували захристя церкви у Золочеві та захристя церкви в селі Довжці Калуського району.

У Рудках стоїть мурована каплиця Пресвятої Богородиці (Каплиця злагоди), реалізована за проєктом архітектора.

Каплиця Злагоди у Рудках. Фото: map.ugcc.ua

Творчий натхненних львівських знакових об’єктів

Левинський брався за безліч цікавих проєктів і у його творчому доробку рясніють нині добре відомі об’єкти у Львові та його околицях.

Ідеться про розбудову будинку інвалідів, що сьогодні є у власності Львівського університету безпеки життєдіяльності. Мова і про Гімназію василіянок на вулиці Кирила і Мефодія та Національний музей, у розбудову якого Лев Левинський вклав частинку власної душі.

Будинок інвалідів. Фото: Краєзнавчо-туристичний портал.

Лев також брав участ у проєктуванні та спорудженні будинку страхового товариства «Дністер» у Львові — першої українська страхова компанія на вулиці Руській, 20.

Товариство “Дністер”. Фото: Центр міської історії.

У скарбниці Лева Левинського залишились сотні реалізованих проктів, ще стільки ж — відкладених у «шухляду», які так і не побачили світ.

Пам’ять вартістю дев’ять тисяч гривень

Життя талановитого архітектора обірвалось на 88-му році життя у містечку Мехув, що у південній Польщі. Його поховали у Цєшені 1963 року, однак де саме він був похований дуже довго було загадкою для дослідників.

Фото: ЛОДА

Могилу українського зодчого лише торік знайшов львівський архітектор Іван Щурко. Лев Левинський є маловідомою постаттю для поляків, а його могилу муніципалітет поки не вважає «похованням визначної особи», тому її могли зруйнувати, якби за оренду місця на цвинтарі не заплатили би дев’ять тисяч гривень за місце на 20 років. Львівській спільноті архітекторів вдалось зібрати цю суму якраз в середині липня нинішнього року.

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.