Сигнал про душевні муки: чому люди займаються самоушкодженням і як цьому зарадити

У День обізнаності про шкоду від self-injury ІА Дивись.info поспілкувалася із психотерапевткою і дізналася, що таке селфхарм, його передумови та як цьому можна зарадити.

Передумови та причини

Наша співрозмовниця Ганна Марнауз пояснює, що самоушкоджуюча поведінка — це нанесення собі пошкоджень. До цих дій звертаються люди, коли вони відчувають, що в них немає іншого вибору.

Деякі описують самопошкодження, як спосіб:

• виразити те, що не можна описати словами,
• зробити реальними деякі почуття та думки, 
• зробити емоційний біль фізичним,
• позбутися нестерпних почуттів та думок,
• повернути собі відчуття контролю,
• відчути себе живим,
• втекти від травмуючих спогадів,
• покарати себе – за поведінку, почуття,  думки,
• повернути себе в реальність – припинити відчувати себе відчуженим,
• створити привід для турботи про себе, своє тіло,
• отримати сексуальне збудження чи задоволення,
• виразити суїцидальні думки не вчиняючи самогубства.

«В такої поведінки завжди є вагомі підстави, та при цьому важливо знати, що ця поведінка є дуже ризиковою і небезпечною. Почавши одного разу, можна легко потрапити в залежність. А ставши залежною від неї, людина потребує більшої кількості часу та сил, щоби припинити ці дії, а часто не може з цим впоратись сама», — каже психотерапевтка.

Додає, що селфхарм може бути одним із симптомів психічного розладу та найчастіше трапляється у людей саме із таким діагнозом. Водночас лише ця ознака не є головним діагнозом. Якщо в людини виявляється такий симптом, перше що важливо - це звернутися до лікаря (психіатр, невролог або, як мінімум, сімейний лікар). Крім того, цим людям завжди показана тривала психотерапія. Часто родичам людей, які займаються самоушкодженням, також потрібна підтримка психолога/психотерапевта, говорить фахівчиня.

Які пошкодження можуть свідчити про селфхарм поведінку?

У відповідь пані Марнауз говорить, що йдеться насамперед про дії, які призводять до пошкодження тіла людини. Найчастіше люди себе ріжуть, шкрябають гострими предметами або:

• кусають,
• роблять собі опіки (тушать об себе недопалки),
• втикають в себе предмети,
• б’ють себе об стіну,
• видирають волосся, нігті тощо.

Психотерапевтка додає: гризіння нігтів є одним з легких варіантів самопошкоджуючої поведінки. Людина наче «гризе» себе за щось. Часто за невиправдані сподівання, які на неї покладають інші.

Також самопошкоджуючою поведінкою вважаються менш очевидні, але не менш небезпечні дії:

• переїдання та голодування,
• надмірне фізичне навантаження,
• участь в сутичках, в яких гарантовано будуть отримані травми,
• передозування наркотиками або алкоголем.

«Після нанесення собі пошкоджень люди часто почувають себе краще, відчувають, що можуть впоратися з життям. Зазвичай, кажуть про полегшення після цих дій. Але в цей час причини стресового стану нікуди не зникають. Пізніше можуть виникати важкі переживання, які погіршать самопочуття», — зазначає експертка.

Каже, що люди, які займаються селфхармом, дуже рідко звертаються за допомогою. Пояснюють, мовляв, їм соромно за свої дії чи то пак, - вони не вважають це чимось серйозним.

Чому люди це роблять?

Як правило, специфічних причин для цього немає, пояснює психотерапевтка. У кожного вони індивідуальні і можуть відрізнятися.

«Для когось ця поведінка пов’язана з переживаннями та є способом з ними впоратися. В інших випадках, причини можуть бути менш очевидними та не логічними і їх важко зрозуміти. Іноді люди і зовсім не знають, навіщо вони це роблять, самі не можуть цього зрозуміти, як би сильно не намагалися», — зазначає фахівчиня.

Ганна Марнауз додала, що будь-яка складна ситуація може призвести до подібних дій. Найчастіше це:

• стрес на навчанні чи роботі,
• булінг,
• тривога про життя, часто про гроші,
• фізичне, сексуальне або емоційне насилля,
• важка втрата – розрив відносин, смерть,
• втрата роботи,
• втрата здоров’я, 
• довготривалий стрес,
• низька самооцінка, відчуття нікчемності,
• депресія, апатія, тривога та інші важкі переживання.

Люди, які самопошкоджуть своє тіло, коли розповідають про своє перше пошкодження або точно пам’ятають після яких подій вони це зробили, або навпаки зовсім не можуть зрозуміти, як і чому почали це робити, але продовжують знов і знов, каже жінка.

На думку психотерапевтки, згодом самопошкоджуюча поведінка стає реакцією на будь-яку ситуацію, що потенційно може вплинути на людину. А вірогідність нанесення пошкоджень збільшується у зв'язку з прийомом алкоголю та наркотичних речовин. Іноді, випадки самопошкоджень поглиблюються та частішають при відміні алкоголю або наркотичних речовин.

«Хтось вважає, що така поведінка - це спосіб привернути до себе увагу. Насправді це частково так і є, але далеко не завжди. Ті, хто страждають самопошкоджуючою поведінкою, в таких випадках, відчувають, що їх осуджують, не розуміють, відкидають. До речі, багато хто з цих людей наносять собі пошкодження наодинці, а потім ховають порізи та шрами. І в такому випадку для них може бути дуже болісно виявити, що їх настільки неправильно розуміють та сприймають», — каже пані Марнауз.

Потенційно кожен може страждати від самопошкоджуючої поведінки, деякі люди виявляються більш вразливими в складних ситуаціях. Наприклад, стрес, пов'язаний з екзаменом, булінг у школі, тиск одноліток в компанії дуже впливає на багатьох підлітків.

А тривоги про гроші часто спіткають людей, які мають низький дохід. Ідеться й про внутрішні питання, на які немає відповідей чи, наприклад, невпевненість у своїй сексуальній орієнтації.

На тлі війни, яку проти України розв'язала росія, зазначила наша співрозмовниця, такі випадки лише почастішали.

Які поради?

«Навіть, якщо ви не розумієте причин своєї поведінки (поведінки своїх близьких), але відслідкували, що займаєтесь саме самопошкодженням (ваші близькі це роблять), повірте, ви не самотні та можете звертатись по допомогу», — пояснює психотерапевтка.

Говорить: навіть, якщо ціль людини полягає у приверненні до себе уваги, знайте, що це нормально: «Ви заслуговуєте уваги! І саме тому, варто звернутися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів: психолога, психотерапевта та медичного персоналу».

Чим можуть допомогти друзі і сім'я при селфхармі?

Чи говорить вам це людина відкрито, чи ви тільки підозрюєте у неї самоушкодження, в будь-якому випадку буває складно зрозуміти, що говорити і як взагалі поводитися в такій ситуації. Можливо, ви шоковані, відчуваєте злість, безсилля, відчуваєте свою відповідальність або будь-яку іншу складну емоцію. 

Психотерапевтка радить:

• Постарайтеся не панікувати і не реагувати надто емоційно. Те, як ви будете реагувати на поведінку вашого друга або члена сім'ї, може вплинути на те, наскільки він буде відвертий з вами та чи зможе довіритись іншим людям,
• Пам'ятайте, що самопошкодження - це спосіб впоратися з дуже важкими переживаннями та емоціями. В деяких випадках, у людини можуть бути суїцидальні думки. 

Що допомагає?

Ви можете зробити досить багато для того, хто страждає від  самопошкоджуючої поведінки. Ваше ставлення - одна з головних речей, яка допоможе людині відчути підтримку. Ось кілька рекомендацій, які варто та корисно пам'ятати:

• Відмовтеся від засуджуючої поведінки,
• Дайте знати, що ви поруч,
• Пам'ятайте, що людина набагато важливіша, ніж її проблема,
• Проявляйте співчуття і розуміння причин цих дій,
• Дозвольте людині самій приймати рішення,
• Запропонуйте допомогу і підтримку,
• Нагадайте людині про її сильні сторони і ті речі, які у неї добре виходять
• Спробуйте говорити відкрито і взяти на себе відповідальність за свої страхи.

Для людини, яка страждає самопошкодженнями, важливо мати людину, з якою можна відверто поговорити і не боятися розказати про свої проблеми. В якийсь момент це може стати заміною самопошкодженням.

Що не допомагає?

«Дуже часто, допомагаючи своїм близьким ми хочемо зробити як краще, а виходить «як завжди». Саме тому є деякі рекомендації, які допоможуть запобігти хибних дій у спілкуванні з людиною, яка скоює самопошкодження»,  — застерігає Марнауз.

Є деякі речі, яких варто уникати: 

• Намагатися допомогти силою,
• Говорити або поводити себе таким чином, що це буде схоже на спробу контролювати,
• Ігнорувати ушкодження або занадто сильно фокусувати на них увагу,
• Визначати самопошкодження, як привід для «привернення уваги».

Подбайте про себе

Фахівчиня акцентує: підтримувати людину, яка страждає від самопошкоджуючої поведінки, може виявитися важкою справою, якою доведеться займатися протягом довгого часу. Цей процес супроводжується своїми злетами і падіннями. Тому в цей час турбота про себе дозволить вам надавати підтримку близькій людині або другові впродовж довгого часу і при цьому почувати себе добре.

У цій ситуації корисно врахувати наступні речі:

• Важливо чітко проговорити, наскільки часто і як саме ви готові допомагати,
• З'ясуйте, які інші види допомоги та підтримки  доступні, щоб мати можливість їх запропонувати,
• Запропонуйте близькій людині або другові спілкування з фахівцями (психолог/психотерапевт),
• Отримайте підтримку і необхідну інформацію для себе. Ви також можете звернутися за підтримкою до психолога або психотерапевта.

«Бодай думка, що хтось може завдати собі важкі ушкодження і навіть позбавити себе життя, дуже лякає. І хоча ці страхи нормальні і зрозумілі, буває корисно нагадувати собі, що самопошкодження не обов'язково пов'язані з суїцидальними нахилами, бажанням і думками.

А іноді, навіть навпаки, така поведінка дає людині полегшення, що насправді запобігає скоєнню суїциду. Але частина людей, які страждають від самопошкоджень, все ж таки позбавляють себе життя. Іноді це буває випадково, а іноді все-таки і навмисно. Важливо чесно і відверто поговорити з вашим другом або членом сім'ї про його безпеку. З’ясуйте, чи знає ваша близька людина де можна шукати допомоги, за якими номерами звертатися. Якщо вона не має такої інформації – допоможіть знайти. Складіть разом список людей, до яких можна звернутися, та номерів, за якими можна телефонувати в екстрених випадках»,  — застерігає наша співрозмовниця.

Та додає: якщо в людини спостерігається такий симптом, перше що важливо, це звернутися до лікаря (психіатр, невролог або, щонайменше, сімейний лікар).

*Звертаємо увагу, що цей матеріал є ознайомчим, його не варто сприймати як підґрунтя для вставлення діагнозу. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до фахівця.

Читайте також: Постковідна депресія: як розпізнати і що робити

Читайте також: Як дожити до Перемоги: розмова з психологом

Читайте також: Що таке дитяча залежність і як з нею боротись

Читайте також: (Не)безпечні ігри: як вберегти дитину від смертельних забав в інтернеті