«Протестація»: боротьба за існування української церкви

Дивись.Інфо пропонують вам ознайомитися з цим маніфестом та його впливом на розвиток української церкви.

Українська церква сьогодні

Українська Православна Церква є автокефальною, тобто незалежною. Входить до складу Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви й рівна в правах з усіма Православними Церквами. Але так було не завжди: історія української церкви складна й налічує безліч періодів утисків з боку загарбницьких режимів. До такого періоду сміливо можна додати й попередні роки.

Повномасштабне вторгнення російських військ на територію нашої держави остаточно зруйнувало загальнонаціональну ілюзію щодо колишнього «братнього народу». Зараз в Україні відбуваються необхідні реформи для здобуття фізичної та ментальної незалежності. Йдеться про перехід на українську мову, відмову від систематичного вживання російської культури і, що є болючим для багатьох вірян, позбавлення впливу церкви московського патріархату. Відбувається це зі скандалами й судовими позовами. Тож сміливо можна сказати, що боротьба за існування української церкви триває.

«Протестація»

«Протестація» — коротка назва відкритого листа київських єпископів до короля Сигізмунда III Вази. На той момент в його руках була зосереджена влада над Польщею, Литвою, частиною українських земель і навіть Швецькою імперією. Він був ревним католиком і хотів відродити католицизм. Прагнучи переходу православної церкви під верховенство Риму, утискав права українців на власну церкву. В таких умовах і була написана «Протестація». До речі, польською мовою.

Автори тексту обґрунтували право українців жити на рідній землі, сповідувати батьківську віру. Крім того, підкреслили роль українського козацтва як оборонця православної віри та церкви:

«Вже більше 25 років ми просимо й благаємо на сеймиках і сеймах, щоб нашій Церкві дарована була належна їй свобода і вольність та щоб привернено було катедри духовних наших старших, але замість цього бачимо права наші і вольності порушеними і знищеними, та чим далі, тим більше вороги нас тиснуть, — тому-то, раді чи не раді, але повинні були прийти до такого рішення, зважаючи на страшні заповіді Божі і дбаючи найвище за все про спасіння душ наших. Вважали ми це за натхнення Духа Святого, і коли б хто посмів тоді противитись цьому святому ділу, то це було б пневматомахією, тобто духоборством, який гріх не буває прощений, якщо не спокутувати його великою епітимією»

Автори маніфесту

Авторами твору є митрополит Київський Йов Борецький разом із єпископом Володимирським і Берестейським та єпископом Перемишльським і Самбірським. Вони висловлювалися від імені нововисвячених ієрархів та духовенства православної церкви. По відновленню православної церкви Боровецький став її першим митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси.

Пізніше Українська православна церква Київського патріархату канонізувала його як святителя.

Передумови відновлення української церкви

Українське козацтво було тією новою силою, яка виступила в Польсько-Литовській державі на захист релігії українського народу. Ця сила широко проявила себе під проводом гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного.

У 1620 році український гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, один із найвидатніших полководців Європи, відновив православну ієрархію в Україні. На чолі з козацьким військом він переміг 300-тисячну османську армію під Хотином і врятував таким чином від турецького поневолення Європу. Так йому вдалося домовитися з Єрусалимським патріархом Феофаном про висвячення на митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Йова Борецького та нових єпископів. Це поклало початок відновленню Київської православної митрополії, яка внаслідок Берестейської унії 1596 року опинилася на межі існування.

Християнство на українських землях

Проповідь Апостола Андрія Первозванного на українських землях стала першим словом проповіді Святого Євангелія, Словом Христовим для пращурів сучасних українців. Християнство було поширене на українських землях і через грецькі колонії на півдні України, де у Північному Причорномор’ї і в Криму існували перші християнські єпархії. До тогож, у справу розвитку православного богослужіння в слов’янських землях величезним внеском стала місійна праця святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.