Укриття в районі парку Франка у Львові: використані шприци, залишене взуття і пластиковий манекен

Цього разу ми перевірили сховища в районі парку імені Івана Франка. Доступні та водночас чисті підземні приміщення так і не знайшли. Але постійно натрапяли на цікаві знахідки: використані шприци, залишене взуття й навіть картину художника із рф.

Парк імені Івана Франка є одним з найстаріших в Україні. На його території є дитячий майдинчик та зона для вигулу собак, а навпроти — університет. Тож, окрім туристів, в парку зазвичай багато студентів та дітей. Місцина приємна: природа приваблє мешкінців. Але чи є вона безпечною у разі повітряної тривоги — дізнавалася Дивись.info.

Наші пошуки стартували о 15:20. Відразу на вході ми побачили сховище. Такий початок експерименту вселив надію, що рейд матиме позитивні результати. Це укриття має два головні виходи й три «віконця», які теж можуть слугувати як аварійний шлях на вулицю за необхідності.

Але всередині немає світла, тож зорієнтуватися там трохи складно. Це небезпечно ще й тому, що в землі є кілька ям. Деякі з них неохайно «залатані» цеглою та камінням, а деякі просто є. Як називається такий тип ремонту — невідомо.

Натрапити на місця для сидіння ми, судячи з попереднього досвіду постійно відкритих сховищ, і не сподівалися. Але й не очікували натрапити на бите скло та використані шприци. У нашому експерименті це вперше.

Фото, оприлюднені нижче, можуть вразити

Читайте також: Укриття на площі Ринок у Львові: бар та недоступність.

Оговтавшись від побаченого, ми вирушили на пошуки укриттів поруч. Для цього традиційно скористалися картою від міської ради. Неподалік має бути багато сховищ.

Цікаво, що на карті немає позначки «укриття» у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Проте в закладі освіти воно точно має бути. І в разі небезпеки це ледь не перше місце, яке спадає на думку під час пошуку сховища біля цього парку. Туди ми й попрямували.

Охоронець на вході зазначив, що укриття є і за потреби туди може потрапити людина з вулиці. Ми пішли за напрямком відповідного вказівника.

Сховище розташоване у внутрішньому дворі університету. Приміщення поділене на три аудиторії, має аварійни вихід, світло. Укриття чисте й туди можуть поміститись багато людей.

Але є нюанс: це цокольне приміщення. Вікна слід захистити мішками з піском. Редакція Дивись.info проведе рейд укриттями львівськими університетами перед початком навчального року. Завітаємо сюди знову, аби переконатися, що адміністація навчального закладу подбає про безпеку студентів.

Йдемо далі.

Експеримент ми проводили в неділю, 25 червня. У цей день не лунала сирена, тому потрапити в усі укриття не вдалося. Бо ж власники будинків, де є сховища, мають відкривати підвальні приміщення лише під час повітряної тривоги. Принаймні так говорять комунальники і пресслужба ЛМР. Як воно є насправді — поки що невідомо.

Відтак, на шляху до першого сховища по вулиці Листопадового Чину ми натрапили на закритий під'їзд без відповідних позначок з номером телефону відповідального за укриття.

Проте сусіднє укриття, в будівлі під номером 12, виявилося доступним. Воно доволі просторе, але на цьому список можливих його переваг закінчується. На вході хтось залишив взуття і використаний шприц.

Фото, оприлюднені нижче, можуть вразити

Всередині є стілець, манекен, купа сміття та склад скляних пляшок з, ймовірно, алкоголем. Тож, мабуть, тут можна розважитися.

Є можливість сховатися у разі небезпеки в підземному переході. Раніше, кажуть місцеві, у цьому переході мешкали безхатьки. Вони приносили сюди речі, які збирали на смітниках та влаштовували пожежі, гріючись біля відкритого вогню. Але зараз тут доволі чисто і навіть є туалет.

Наступна зупинка — вулиця І. Вакарчука (стара назва К. Рилєєва), будинок під номером 3. На карті зазначено, що укриття належить ОСББ. Ми шукали вказівники у дворі, але безуспішно.

Вдалося поспілкуватися з власником однієї з квартир. Він сказав, що у нього з сусідами немає потреби у сховищі, бо туди ніхто не спускається. Укриття нібито на початку війни було, але потім якийсь мешканець будівлі назвав його своїм і закрив на ключ. У сусідів дубліката немає.

«По факту воно (укриття — ред.) є, але тіпа його немає», — сказав чоловік.

Ми можемо лиш додати, що закриті двері у підвальне приміщення дійсно є. Що там є всередині — загадка. А ще більша загадка, чому це називається «укриттям», як зазначили на карті від ЛМР. Під час повітряної тривоги люди з вулиці можуть попрямувати сюди, і є ризик поганих наслідків.

На цьому не зупиняємося.

Наступні кілька укриттів ми перевірили на вулиці Соломії Крушельницької. У будинку під номером 23. У двір ми потрапили без проблем, але саме сховище було закрити.

До речі, не зрозуміло, куди спускатися: в напрямку «під охороною» (двері справа) чи вступати у конфронтацію з коробками та сміттєвим пакетом (прямо).

Наступне сховище розташоване у будівлі під номером 17. Воно теж закрите, але теж є.

Читайте також: Свято Музики: виступи, концерти та укриття — якими вони були у Львові.

Пощастило натрапити на відкрите підвальне приміщення по цій вулиці (будинок номер 15). Напису на дверях з відповідною позначкою немає. Відтак довелося смикати за ручки усі двері у дворі, які могли би потенційно бути входом в укриття. Несподівано одні з них — не підвели.

Всередині є світло та окремі комірки для мешканців будинку. Про крісла для сидіння не йдеться і є трохи мотлоху. Порівняно з попередніми укриттями, це здається доволі прийнятним і тут можна теоретично пересидіти повітряну тривогу.

Поспішаємо в наступні укриття на цій вулиції. Їх має бути аж два. Вони виявилися відкритими.

Перше з них — просторе, освітлене. Всередині, знову ж таки, є приватні комірки власників квартир. Традиційно є всілякий мотлох, в тому числі й твір російського художника під назвою «Мисливці на привалі». Іронічно, що картина висить на стіні львівського укриття під час російсько-української війни у 2023 році.

Дорогою до сусіднього сховища ми знову знайшли використаний шприц.

Фото, оприлюднене нижче, може вразити

А вже далі — оберемок українських прапорів і щось на кшталт імпровізованого ліжка. Більше нагадує чиюсь кімнату, ніж укриття. Ймовірно, тут дійсно хтось мешкає, бо знову є чиєсь взуття.

Наступне сховище розташоване на вулиці Січових Стрільців, 21. Воно теж відкрите. Але насправді воно могло бути закритим та водночас доступним, оскільки двері ледь-ледь тримаються. (Як і ми вже вкінці цього експерименту).

Всередині — гора непотребу, все у павутинні, але є світло.

Висновок?

Біля парку Франка є багато сховищ. Не всі вони доступні, чисті, освітлені й, що казати, не всі фактично існують. Подекуди в укриттях є «тренд» на використані шприци та бите скло пляшок з-під алкоголю. Тому вибір частини мешканців не відкривати свої підвали можна зрозуміти. Важко збагнути лиш, чому майже всі укриття в такому занедбаному стані. Затримуватися в них надовго однозначно неможливо.

Нагадаємо, Володимир Зеленський доручив посилити кримінальну відповідальність за неналежне утримання укриттів та ненадання до них доступу.