Третій Конгрес Культури у Львові: як відбувався та що обговорювали

ІА Дивись.info відвідала Конгрес Культури та розповідає детальніше про подію.

Подія тривала три дні, кожен з яких мав свої фокусні теми, як-от: «Мова війни» (куратори Зоряна Рибчинська та Остап Сливинський), «Міграція» (куратори Григорій Семенчук та Вероніка Склярова), «Пробудження голосу» (кураторка Іванна Скиба-Якубова).

Першого дня відбулося урочисте відкриття Конгресу Культури. Подія розпочалася з хвилини мовчання за загиблими на війні українськими воїнами. Згодом виступили начальник ЛОВА Максим Козицький, заступник міського голови Андрій Москаленко, т. в.о. Мінстра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв, ректор Національного університитету «Львівська політехніка» Юрій Бобало, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко та директорка Фундації Змін Христина Бойко.

Після цього зі спеціальним словом виступила кураторка третього дня конгресу Івана-Скиба Якубова, котра озвучила лист до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради із закликом підтримати призначення Юлії Федів на посаду міністерки культури та інформаційної політики України.

Тоді свою промову виголосила правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук. Зокрема вона зазначила, що сьогодні триває війна двох систем – авторитаризму та демократії. Кожній із них відповідає свій набір цінностей, довкола яких розгортаються різні культурні пласти.

«Для мене російська культура – це тіла людей зі зв’язаними за спиною руками, які ми знаходили на вулицях, у подвір’ях їхніх власних будинків, у масових захороненнях. І ті з нас, хто там був, більше ніколи не забудуть: ні цієї весни, ні цей запах. Бо культура – це не тільки про мистецькі витвори чи продукти масового користування. Культура – це про сенси, які передаються від покоління до покоління та формують усталені в цьому суспільстві патерни поведінки», – розповіла правозахисниця під час свого інспіраційного слова.

Читайте також Олександра Матвійчук на конгресі у Львові: російська культура – це тіла людей зі зв’язаними за спиною руками

Також виступив прозаїк, поет, художник, член Українського ПЕНу, а також офіцер Сил оборони України — Анатолій Дністровий. Він підкреслив, що сьогодні під час війни культура особливо на часі:

«Ми можемо вже зараз, маючи понад 18 місяців нашої боротьби, поставити інше питання: «А чи можливо уявити нашу боротьбу без культури?». Якщо ми подивимося на 18 місяців діяльності цього великого середовища стратегії в культурі: менеджерів, митців, різних практиків, теоретиків — людей, які представляють на різних майданчиках світу те, що відбувається в Україні, то це просто безпрецедентний інформаційний вплив. Якщо говорити такою військовою термінологією, то це великий фронт боротьби та роботи, який має не припинятися».

Читайте також Чи можливо уявити нашу боротьбу без культури, — письменник Анатолій Дністровий

Після цього розпочалися панельні дискусії. На розмові «Перекладаючи досвід війни» Остап Сливинський разом з іноземними колегами обговорив особливості перекладу на інші мови книги «Словник війни», яку він уклав. Зокрема учасники дискусії Кшиштоф Чижевський (з Польщі), Роберт Кемпбелл (з Японії) та Діана Воннак (з Угорщини) зазначили, що проблемним є питання, як перекладати іншою мовою українські поняття та реалії, що з ними пов’язані. Оскільки важливо донести за кордон потрібні сенси війни та побороти так звані «труднощі перекладу».

Зокрема Діана Воннак розповіла, коли перекладала тексти української літератури, то приїздила до України в 2015-2016 роках, щоб краще зрозуміти відчуття українців після початку війни. Вона вважає, що інакше не можливо перекладати твори про війну.

Вас це може зацікавити Що почитати з книг від львівських авторів: список новинок

На дискусії «Як говорить агора?» її учасники поміркували над питанням мови в публічному просторі: якою вона є тепер так як змінюється під час війни. Виняткову увагу звернули на мову ЗМІ – яким чином вони транслюють події в Україні світу та своїм громадянам. Розмову вели поетка і журналістка Олена Гусейнова, арт-менеджерка Олеся Островська-Люта, політолог Олександр Сушко та письменниця і журналістка Марія Титаренко. Модераторкою дискусії була перекладачка й журналістка Оксана Форостина.

Далі було обговорення «Про що ми мовчимо?», де спікери (письменниця та правозахисниця Лариса Денисенко, психіатр Роман Кечур, хореограф та режисер Віктор Рубан, арт-критик Борис Філоненко) розповіли свої думки щодо несказаного українцями під час війни та як це впливає на суспільство загалом. Оскільки мовчання теж має свої виняткові сенси: це не тільки тоді, коли немає, що сказати, але й про – слухання, форму захисту чи небазання травмувати когось. Модераторкою розмови була PR-менеджерка Іванна Скиба-Якубова.

Під час розмови «Письмо війни: між надією та зневірою, між «я» і «ми» обговорити значення літератури під час війни, як вона вбирає у себе цей досвід та яку роль має для суспільства. Зокрема перекладачка з сербської та хорватської мов Алла Татаренко поспілкувалася з письменницею з Боснії і Герцеговини Нерміною Омербеґович. Модерував дискусію Остап Сливинський.

Перший день конгресу завершився кураторською екскурсією проєктом «Український Зріз» UKRAINE! UNMUTED. Її провів львівський художник та перформер Влодко Кауфман в холі головного корпусу Національного університету «Львівська Політехніка».

За словами митця, у Львові представлена невелика частина робіт «Українського Зрізу», однак вони є важливими в цьому контексті. Такий проєкт підсилює значення теми Конгресу Культури та є його сценографією — певною візуалізацією.

Читайте також Львівський художник провів кураторську екскурсію проєктом «Український Зріз»

На другий день, що минув на тему «Міграція», відбулися дискусії про те як: розширилися межі української культури та творяться її нові центри за кордоном («Архіпелаг: нові острови української культури на світовій мапі»), реалізується державна політика щодо переселенців та ВПО; особливості процесів міграції та переміщення («Вирій чи зона осідлості? Політики (не)повернення» та «Внутрішньо переміщені сенси»), зображувати українську культуру в інших країнах («Birdwatching: як змінився образ України за кордоном»).

Третій день конгресу був присвячений темі «Пробудження голосу». Тоді поговорили про проблеми: як порозумітися різним регіонам України (Спочатку було запитання. Як будувати матриці солідарності в регіонах «взаємного незнання»); як українцям передавати ідеї на міжнародному рівні («Говорити інакше. Як змінювати повідомлення з плином часу»); як українці ставляться до російської культури та які дивні питання ставлять іноземці щодо цього («Чи припинили ви палити Чехова?» Найдивніші запитання»); як варто презентувати українські проєкти в інших країнах («Валізка на виїзд». Практичні поради для менеджерок(ів), які хочуть презентувати свій проєкт за кордоном»).

Насамкінець відбулася підсумкова розмова трьох днів Конгресу Культури з кураторами та організаторами. Кожен з них поділилися власними міркуваннями щодо події та тих питань, які обговорили на всіх дискусіях.

Підкреслимо, що записи усіх трьох днів Конгресу Культури можна переглянути онлайн за посиланням тут.

Довідка

Конгрес Культури у Львові – сталий майданчик для фахового критичного огляду культурного процесу. Щоразу Конгрес збирає близько 300 представників сфери культури з України та з-за кордону.

Перший Конгрес («Перехід 1989») відбувся у 2019 році мав на меті відрефлексувати досвід 30-ти років від падіння Берлінського муру.

Другий («Сцена майбутнього») минув у 2021 році. «Стартовим» в історії події вважається Конгрес культури Східного партнерства «Місія культури в часи криз» (2015).