«Добровільне» приєднання України до Росії: про Переяславську раду

В цей день, 17 січня 1654 року, Переяславська Рада прийняла рішення про об'єднання територій України та Росії. Дивись.info розповідає про тогочасні події.

Напередодні до Гетьманщини було приєднано багато земель

Передувала цим подіям національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького, що увінчалася рядом перемог. Навіть Річ Посполита, яка контролювала значні території України, визнає Гетьманщину (частина України, контрольовану українським козацтвом) як сильного політичного суб'єкта.

Територія Гетьманщини становила більшу частину території нинішньої України. В силу ряду військових і політичних причин Гетьманщині важко було утримувати суверенітет, будучи з трьох боків оточеній дуже сильними політичними гравцями: Річчю Посполитою із заходу, Османською імперією та її сателітом Кримським ханством з півдня і Московським царством з північного сходу.

Щоб не воювати фактично на три фронти, потрібно було заручитися підтримкою хоча б однієї зі сторін. У виборі Московії в пошуках союзника вирішальну роль зіграв релігійний мотив: Московія була православною, як і Гетьманщина, на відміну від католицької Речі Посполитої та мусульманської Османської імперії.

Спочатку ініціатива щодо союзу з Московією виходила від Гетьманщини. Початок цього процесу пов'язують з листом Богдана Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича 8 (18) червня 1648 року. Кілька років йшли перемовини, після чого відбулася Переяславська рада.

Як відбувалася переяславська рада

Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б. Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами.

Боярин В. Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. В ході наради полковники переяславський П.Тетеря та миргородський Г.Лісницький приходили і просили В. Бутурліна скласти присягу, але безуспішно. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і заявляв, що «царское слово переменно не бывает».В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим.

Тож фактично письмового договору в Переяславі укладено не було.

Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.

Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.

Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві. За їхніми даними присягу склали 122 542 особи чоловічої статі. Безумовно, ця цифра була завищена царськими дяками. Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ.

Читайте також: Як Україна з'явилася на міжнародній арені: про Богдана Хмельницького.

Московія не дотрималася договору

Підписувати угоду повинні були тільки в березні. У січні–березні 1654 року відбувалася вироблення козацькою старшиною з гетьманом умов договору. Було вирішено перейти під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вольностей Війська Запорозького. В кінці березня 1654 проект договору з 23 пунктів («Березневі статті») привезли в Москву переяславський полковник Павло Тетеря та військовий суддя Самійло Зарудний. Оригінал тексту договору не зберігся (загублений або знищений). Збереглися тільки рукописні копії та чернетки.

У перші ж роки після підписання цей договір був фактично порушений Московією, яка всіляко обмежувала права і свободи жителів України. Порушення були і в зовнішній політиці, так в 1656 році Московія проводила сепаратні угоди з Річчю Посполитою за спиною України, а 24 жовтня 1656 року було підписано сепаратний Віленський мирний договір між Річчю Посполитою і Московською державою, згідно з яким сторони ставали союзниками, що грубо порушувало Переяславську угоду.

Все це стало причиною того, що українська сторона почала думати про вихід із союзу з Московією. Ситуація ускладнилася смертю Богдана Хмельницького в 1657 році, що явно послабило дипломатичні позиції Гетьманщини.

16 вересня 1658 року новий гетьман України Іван Виговський розірвав договір з Московією 1654 року і уклав політичний союз з Річчю Посполитою («Гадяцьку унію»).

У відповідь на це вже через 5 днів Московія почала війну проти Гетьманщини, після чого навряд чи можна стверджувати, що союз між цими країнами продовжував мати хоч якісь підстави. Під час цієї війни війська Виговського за підтримки військ Кримського хана Мехмед-Гірея IV у вирішальній битві 7-9 липня 1659 року під Конотопом вщент розбили армію Московії під командуванням князя Олексія Трубецького.

Це був реальний шанс на шляху незалежності України від Московського царства. Але гетьману Виговському не вдалося зміцнити свій авторитет серед всієї козацької старшини. Частина козаків разом з Виговським були орієнтовані на Захід (союз з Польщею), інші разом з сином Богдана Хмельницького Юрієм виявилися промосковськими (орієнтованими на союз з Московією). Не без військового і політичного втручання Московії, яка не хотіла втрачати політичний контроль над Україною, загострюється міжусобиця серед козацтва. Ці події переросли в громадянську війну (відому під назвою «Руїна»), яка стала початком розколу країни.

Читайте також: Як Іван Виговський став гетьманом України.