«Нам не потрібні подарунки раз в рік. Нам потрібен друг»: хто такі наставники та яка їхня роль

На прикладі їхньої історії розповідаємо, хто такі наставники, яка їхня роль і місія в житті дітей та чому надважливою є підтримка кваліфікованих фахівців Центру «Джерело» та ГО «Турбота в Дії».

З волонтера в наставники 

Христина Савчин у громадській організації «Турбота в Дії», що підтримує і піклується про соціально вразливих дітей в Україні, працює понад 10 років. З них — вісім є наставницею. 

Упродовж п’яти років другом і наставницею Христина була для однієї дівчинки, а коли та виросла і створила власну сім’ю — вона зрозуміла, що готова ділитися добром і турботою зі ще однією дитиною.

Долучилась у команду громадської організації Христина випадково. Якось однокласниця обмовилась, що дуже потребують клоуна на одну з програм, з якою поїдуть до дітей. Вона відразу погодилась і відтоді близько семи років розважала дітей жартами й фокусами. Саме завдяки таким поїздкам Христина і познайомилась зі своєю другою підопічною.

«У сучасному світі кожна дитина має право на щасливе і безпечне дитинство, тому важливо об'єднувати зусилля для їх підтримки та захисту. Мене завжди надихали дитячі променисті очі. Вони наче промовляють, що потребують уваги та підтримки від оточення, тож вирішила і сама стати для когось наставницею», – каже Христина.

Пройшовши відповідне навчання, дівчина не відразу стала наставницею. Каже, що була не готова і боялась відповідальності. Наважилась аж через рік. Зараз Христина, крім того, що сама є наставницею, також працює менеджеркою з проєктів «Разом з волонтерами для дітей» в ГО «Турбота в Дії».

Зустріч, що змінила людей

Зі своєю підопічною Христина знайома вже близько 12 років. Ірина, а саме так звати другу підопічну, змалку проживала і навчалась в інституційному закладі неподалік Львова. У дівчинки, яка має ще двох братів, було важке дитинство – батьки її залишили, потім померли. Коли Христині й Ірині запропонували наставництво — погодились обидві. Спочатку наставниця відвідувала підопічну в закладі, а згодом, коли та вступила в один із львівських коледжів, зустрічі почастішали. 

«Дуже часто діти з інституційних закладів кажуть, що в них нікого немає. І це справді є так. Однолітки чи ті, з ким виросли там, дуже різні та мало чим допоможуть, тож дітям треба дорослі наставники, люди, з якими можна поговорити, порадитись. У нас з Іриною було чимало складних ситуацій, які потрібно було вирішити та з якими боротись. Але майже відразу ми вибудували довіру, тож я була спокійна, що навіть коли щось станеться, Ірина про все мені розповість. Це дуже важливо у будь-яких стосунках», – веде співрозмовниця. 

За словами наставниці, її головне завдання – бути старшим другом, товаришем, порадником для підопічної, щоб при виникненні труднощів чи проблем завжди бути поруч і намагатись вирішити їх, а ще допомогти розвивати фізичний, духовний та інтелектуальний потенціал підопічної, при будь-якій можливості додавати впевненості у власних силах та формувати культурні та моральні цінності.

Саме другом, товаришем і найкращою наставницею Христину вважає Ірина. Дівчина розповідає, що хоч зараз вона повнолітня і має 23 роки, все одно хоче біля себе бачити наставницю та відчувати її підтримку та опору.

«Відколи в мене є Христина, я стала впевненішою і відповідальнішою. Я можу поділитись з нею всіма секретами, обговорити багато тем. Вона допомогла мені не опускати руки, не впадати у депресію, а рухатись далі. Такі діти як я, тобто з інтернатів, не знаємо, що таке сім’я чи як поводитись у побуті. А наставник може підказати, як правильно зробити чи вчинити у тій, чи іншій ситуації, чому не треба прогулювати пари, як не розтратити всю зарплату в перший тиждень. Мене Христя якраз цього всього навчила, за що їй дуже вдячна. Розумію, якби не її поради, то в житті багато чого не досягла б», – розповідає Ірина.

Дівчина зізнається, що зараз працює продавцем-консультантом в магазині одягу (хоч вчилась на швачку) та сама оплачує за комунальні послуги. 

«Дітям, які виросли без батьків або у складних життєвих обставинах, потрібна підтримка, увага, дружба, розмови та допомога когось старшого, того, до кого є довіра. Нам не потрібні цукерки, подарунки та відвідування раз на рік у якесь свято, хоч так думають і роблять багато людей. Після цього діти виходять з інституційних закладів і думають, що знову хтось з’явиться в їхньому житті та зробить подарунок. Насправді все далеко не так», – ділиться наболілим дівчина.

Дружба без зобов’язань

Відповідно до умов програми «Наставництво», підопічна дитина та наставник мають бачитися щонайменше раз на тиждень по кілька годин упродовж року. Якщо хтось із них кудись виїздить, зустріч відбувається онлайн, але обов’язково про це варто попередити. Про жодні фінансові підтримки з боку наставника не йдеться.

Приблизно так вибудували стосунки й Христина з Іриною. Оскільки підопічна зараз не у Львові, а мешкає у власній квартирі, яку придбала держава дитині-сироті в одному із селищ Львівської області, бачаться не так часто, але на телефонному зв’язку постійно.

«Коли Ірина навчалась у Львові, то бачились часто, інколи щодня, інколи через день. Ми разом гуляли, ходили на заняття в організацію «Турбота в дії». Зараз все не так. Але вона вже доросла, працює, тож великої потреби у щоденному спілкуванні не має. Та все ж, коли виникають в неї питання, постійно дзвонить, а коли вони більш глобальні, то прошу її приїхати. Ми зустрічаємось, усе проговорюємо, складаємо план і спільно шукаємо вихід», – розповідає про будні наставництва Христина і як приклад наводить проблему з курінням, азартними іграми, нестійкою фінансовою грамотністю.

За словами Христини, якщо наставниця сама не справляється чи є не компетентна в якихось питаннях, вона може залучити допомогу інших людей, наприклад, соціального працівника, офіцера з безпеки, психолога. 

У напрямку наставництва «Турбота в Дії» тісно співпрацює з Філією соціальної роботи та психологічної підтримки Центру соціальних послуг «Джерело». Зокрема, одним із завдань філії є підготовка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа до самостійного життя, їх соціальна та психологічна адаптація.

Як зазначила керівниця Філії соціальної роботи та психологічної підтримки Центру «Джерело» Ліля Федевич, завдання філії у проєкті «Наставництво» – це поширення інформації про наставництво, надання консультацій, послуг із соціального супроводу, проведення супервізії наставника, сприяння у формуванні дружніх стосунків наставника з дитиною, контроль за дотриманням прав та інтересів дитини. Крім того, фахівці відвідують сім’ю наставника під час перебування в ній дитини у святкові та неробочі дні, під час канікул. Крім того, якщо є потреба, порушують клопотання про притягнення до відповідальності наставника, посадових осіб, які винні у порушенні вимог законодавства з питань забезпечення прав та інтересів дитини.

Завданням наставника є визначати та розвивати здібності дитини, сприяти реалізації її інтересів у професійному самовизначенні, формувати в дитини практичні навички, спрямовані на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо розв'язання побутових питань, розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг, ознайомлювати дитину з особливостями спілкування та подолання складних життєвих ситуацій, формувати в дитини навички здорового способу життя.

Хто може стати наставником і чому це важливо

Сьогодні дітей, які потребують наставників, а це найперше — діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування. Їх в кілька разів більше, ніж дорослих, що хочуть стати наставниками. Особливо не вистачає чоловіків, які б могли стати другом і порадником для хлопців.

Загалом, як зазначила керівниця відділу індивідуальної підтримки дітей ГО «Турбота в Дії», координаторка програми «Наставництво» Юлія Прийма, їхня організація супроводжує 22 наставників. Йдеться не лише про навчання майбутніх наставників, а й супровід, підтримку та супервізію. Зокрема, у межах програми розповідають про саме наставництво, консультують та проводять тренінги для охочих стати наставниками, допомагають зібрати документи, отримати висновок про можливість стати наставником, здійснюють взаємопідбір дітей і наставників, формують пари, допомагають з укладанням тристороннього договору між наставником, закладом чи сім’єю та місцевою соціальною службою, реагують на порушення прав дітей, взаємодіючи у разі потреби із соціальними службами, службами у справах дітей, поліцією.

Щоб стати наставником, насамперед потрібне бажання самої людини (як і підопічної), пройти нетривалі курси та тренінги. Для «контакту» з підопічною є три місяці. Якщо все гаразд, то наставництво продовжують, якщо ні – розривають. Також наставництво можна зупинити, якщо на це є певні причини. Звісно, попередньо обговорюють усе з координатором та самою підопічною дитиною.

«У будь-якому випадку дитина не має відчувати, що її кинули, просто на те є поважні причини», – резюмувала працівниця ГО «Турбота в Дії» та наставниця Христина.

Своє наставництво Христина наразі припиняти не хоче, адже відчуває, що потрібні одна одній. Сама Ірина зізнається, що ще трохи й сама планує стати наставницею для когось із дітей. Для цього активно готується, відвідує тренінги в ГО «Турбота в дії», читає статті на цю тематику, а ще їздить по інтернатних закладах, волонтерить, просто бавиться з дівчатами і грає футбол із хлопцями.

«Сьогодні є багато дітей, які потребують наставників і далеко не всім так пощастило, як мені. Діти мають бути комусь потрібні, тож закликаю не бути байдужими та наважитись ставати наставником і лідером для дітей», – додала 23-річна підопічна Ірина.

Ті, хто бажає стати наставником, повинні сконтактувати з організацією за номером телефону: 095 355 27 81 та заповнити анкету. Після цього відбудеться зустріч із координатором програми «Наставництво» (у форматі онлайн або офлайн).

Поради від наставниці Христини

Для тих, хто хоче стати наставником, але ще не наважився, Христина підготувала кілька порад, як стати хорошим наставником для підопічної дитини:

• спробуйте побути наставником;
• вислухайте і підтримайте;
• не осуджуйте і не критикуйте;
• хваліть, але не загальними фразами, на кшталт «молодець», а щоразу конкретизуйте: «У тебе так вдало вийшло зробити…». Це надихає дітей;
• не бійтеся невдач і труднощів, вони завжди будуть;
• будьте відповідальними;
• ставайте не лише наставником, а й другом для своєї підопічної;
• будьте прикладом.

---

*Текст підготовлений Центром соціальних послуг «Джерело» спільно з ГО «Турбота в Дії».

Авторка тексту – ОЛЬГА ШВЕДА