«Український город», арени на місці податкової та казарм: львівські стадіони, яких вже немає
У міжвоєнний період у Львові активно розвивався футбол або гра у копаний м'яч, як його тоді називали. Відповідно у місті з'являлися стадіони, які могли приймати матчі національного та міжнародного рівня. Окрім цього, на деяких аренах проводили змагання з легкої атлетики та навіть культурні заходи.
Журналіст ІА Дивись.info розповідає про історію найвідоміших львівських стадіонів, які вже зникли з карти міста.
Стадіон «Сокола-Батька» або «Український город»
Стадіон «Сокола-Батька», який ще називали «Український город», був розташований на території Стрийського парку. Зараз на його місці пролягає колія дитячої залізниці та розміщена станція «Сонячна». Саме там 1894 року відбувся перший на території України футбольний матч.
За 17 років після цього постала потреба у площі, на якій можна було би провести перший Сокільський Здвиг. Тож товариство «Сокола-Батька» вирішило орендувати цю ділянку, а згодом очільник організації, Іван Боберський, запропонував повністю викупити її. Додамо, що на той момент на місці футбольного поля існував вже закинутий велотрек, збудований декількома роками раніше.
«Здвиг минув, але потреба майдану не лише для Сокільства, але й для цілого народу, а передовсім для українців м. Львова ставала з кожним днем пекучою. Українці м. Львова не мали де відбувати своїх фестин і забав, українська шкільна й реміснича молодь не мала де кріпити свої фізичних сил, старші не мали де набирати національної свідомости», — писав діяч «Сокола-Батька» Степан Гайдучок (хроніка «Закупна Українського Городу» рр. 1911–1929).
До викупу земельної ділянки своїми пожертвами долучалися українці Галичини, кілька діячів з Харківщини та Одещини, а також діаспоряни зі США, Канади та інших країн. У 1920–1930-х роках «Український город» приймав футбольні матчі спортивного товариства «Україна», свята української молоді, заходи місцевої «Просвіти» тощо. Боячись активізації українства, тодішня польська влада вирішила ліквідувати стадіон та у 1939 році вилучила його «для військових цілей».
Арена, на якій львів'яни обіграли «Мілан»
Неподалік українського стадіону, теж на вулиці Стрийській, існувала арена львівського футбольного клубу «Погонь». До слова, поки стадіон ще не був зведений, команда грала свої матчі саме на території майбутнього «Українського городу». Після отримання дозволу на будівництво від міста та двох років робіт у 1913 році на стадіоні відбувся перший матч, у якому «Погонь» обіграла польську «Краковію» з рахунком 3:1.
На відміну від стадіону «Сокола-Батька», який виник коштом української громади, розбудову арени «Погоні» підтримував, зокрема, Польський Олімпійський комітет. Так, його зусиллями з'явилася бігова доріжка, і вже у 1920 і 1921 роках стадіон прийняв перші чемпіонати Польщі з легкої атлетики. Загалом стадіон уміщував близько 10 тисяч глядачів, а найвідомішим матчем, проведеним на ньому, став поєдинок «Погоні» проти італійського «Мілана», у якому львів'яни перемоги 5:3.
З початком Другої світової війни стадіон зайняли військові та почали споруджувати на його місці казарми. Згодом поле заасфальтували та облаштували на ньому плац.
Стадіон на місці податкової інспекції
Одразу навпроти стадіону «Погоні» влітку 1923 року у Львові відкрили арену для ще однієї місцевої футбольної команди — «Чарні». До слова, саме її тривалий час вважали найстарішою польською командою (що згодом спростували), а відкриття арени було присвячене до 20-річчя клубу.
За перші 11 років існування стадіону на ньому три матчі провела польська футбольна збірна. Як і на арені «Погоні», на стадіоні облаштували бігові доріжки, а на початку 1930-х років відкрили нову трибуну. Цьому передувала пожежа у вересні 1930-го, яка повністю зруйнувала головну трибуну стадіону. Загалом арена могла вмістити близько 12 тисяч фанатів.
На відміну від попередніх двох, стадіон «Чарних» продовжив діяти після Другої світової війни. На ньому до 1970-х років грало місцеве «Динамо», створене у 1940 році. Згодом стадіон перестав бути актуальним. Його ліквідували, а на місці арени звели будівлю Львівської податкової інспекції.
Стадіон, знищений пожежею
Ігрова арена львівського єврейського клубу «Гасмонея», на відміну від трьох попередніх стадіонів, розміщувалася у районі нинішньої вулиці Пасічної. Стадіон відкрили у 1923 році після бажання клубу мати власну арену, а не грати матчі на стадіонах «Сокола-Батька», «Погоні» чи на футбольних полях в інших районах міста.
Попри те, що стадіон звели до 15-річчя клубу, у перших матчах на новій арені «Гасмонея» зіграла невдало: дві поразки від «Віво Будапешт» (1:3 та 0:4).
На початку існування стадіон вміщував близько 10 тисяч глядачів, згодом арену вдосконалили: збудували нову трибуну, а також покращили бігову доріжку. Попри це історія стадіону виявилася недовгою. 1932 року під час антисемітських повстань головну трибуну арени спалили, тож «Гасмонея» розпочала будівництво нового стадіону на нинішній вулиці Золотій.
До слова, окрім футболу у міжвоєнному Львові розвивався й автоспорт, а міжнародні перегони протягом чотирьох років поспіль проходили просто на вулицях міста. Детальніше про це ми розповідали у матеріалі.
