Історію залишимо історикам, а майбутнє будемо будувати спільно, – президент фундації «Суспільство»

53
Історію залишимо історикам, а майбутнє будемо будувати спільно, – президент фундації «Суспільство»
Фото Миколи Лазаренка

Продовжуємо серію матеріалів випускників Школи політичної журналістики, яка відбулась у рамках проекту Інституту соціальних досліджень і політичного аналізу «Співдружність університетів: студентська мобільність ЛНУ ім.Івана Франка і ДонНУ» за сприяння Міжнародного фонду «Відродження».

Питання україно-польських відносин сьогодні як ніколи актуальне для українського суспільства. Задля розуміння ситуації ми поспілкувалися з відомим в Україні та світі медіа-експертом, президентом фундації «Суспільство» Тарасом Петрівом.

– Нам відомо, що ви мали досвід роботи в Польщі, зокрема в Познаньському університеті. Наскільки часто там згадувалося питання україно-польських відносин і яка була риторика?

photo_2-e1463752649489-225x235– Ми багато разів торкалися цієї теми і завжди обговорювали її не в минулому часі, а в майбутньому. Звичайно, дуже часто з польської сторони, особливо із студентського середовища лунали гострі запитання в історичному вимірі. Чого не так часто почути в українському дискурсі. Але мені здається, що це означено розвитком істографічної науки. І я б сказав, що польські студенти володіють великим багажем знань з   історичної царини. Але розмови і дискусії велися в більшості про наші майбутні кроки, про спільність цінностей Польщі і України, ми обговорювали дуже добрий бекграунд взаємин Польщі і України за 25 років, згадували зустрічі президентів, обмін студентів – у нас було багато позитивних емоцій.

–Ви були очільником Інформаційної служби Секретаріату Президента України. І от, що цікаво: що ви робили? Чи сприяли лібералізації взаємин між людьми?

– Ви знаєте, ми мали дуже добру ситуацію, тому що після Помаранчевої революції було взаєморозуміння між польськими та українськими політиками. На той час Президент Ющенко і польський лідер мали гарні стосунки, і практично на всіх рівнях були створені робочі групи. І президенти, і науковці, які з тим працювали з обох боків говорили про примирення, бо керувалися визначною тезою, що історію залишимо історикам, а майбутнє будемо будувати спільно. І в польському, і в українському середовищах знали ще іншу фразу: «Без незалежної України неможлива незалежна Польща». І ми цю фразу практично культивували, завжди знаходили спільну мову. На сьогоднішній день, я вважаю, що не треба було політизовувати це питання.

– У ЗМІ зараз часто говорять, що проблема в популістських політиках з обох боків, і, як ви вважаєте, це потрібно змінити?

– Я думаю, що ми тут зіткнулися з унікальною особливістю сьогоднішнього часу – одним з проявів гібридної війни. Якщо оцінювати нинішню ситуацію, то ми маємо подумати, кому цей крок був вигідний? Він був вигідний популістам і, відповідно, Кремлеві для того, щоб провадити оцю борозну або рів між двома народами.

– За час співпраці з Польщею та польськими ЗМІ у вас, напевно, з’явилися нові знайомі. Як вони відреагували на прийняття такого рішення польським Сеймом?

– У тому середовищі інтелектуалів, з якими я спілкуюсь, була реакція, що це все-таки невиважене рішення. Чого воно дасть більше: усвідомлення тих трагічних моментів історії чи, не дай Бог, для майбутніх поколінь ми будемо вибудовувати оцей хиткий фундамент спільної будівлі? Я думаю, що ми знайдемо спільне рішення. Для українських інтелектуалів це важкий факт, але ми знайдемо вирішення.

– Як ви думаєте, чи грає ЗМІ у цьому велику роль?

– Абсолютно! Якщо дивитися на роль медій у ХХІ столітті, вони мають бути дуже уважні до таких непростих і трагічних сторінок історії. Необхідно, щоб медіа не підливали пального у вогонь, і треба думати про те, щоб такими трагічними моментами не скористалися треті сторони. Які можуть бути ліки? Я вважаю, що ми маємо дуже швидко організувати польсько-українські форуми інтелектуалів усіх рівнів. До цього має долучитися церква, молодь. У цьому випадку ми будемо мати синтез молодої енергії, яка хоче йти у майбутнє, і досвід, який може нам дати здоровий консерватизм на противагу популізму.

– Чому змінилося рішення Польського уряду стосовно Волинської трагедії у сторону визнання цих подій геноцидом?

– Важко сказати, що відбувається в партійному та політичному середовищах і які непрості процеси там відбуваються. Я думаю, що на це впливала не тільки польська партійна дискусія. Багато аналітиків говорять про «чужу руку» у цій справі. Чи це вплинуло на рішення? Важко оцінити. Адже це питання ініціювалося у польському середовищі, і ця дискусія інтенсивно пожвавлювалася з чужої подачі.

– Що ви думаєте про активне реформування Польщі? (7 січня прийнятий закон «Про ЗМІ», минулого тижня відбулося реформування Конституційного Суду, а декілька днів тому прийнята постанова про геноцид).

– У нас ведеться дискусія щодо ролі і тенденцій польської політики. Зокрема, резонансні рішення партії «Право і Справедливість» для нас не дуже зрозумілі. Рішення, які стосуються Конституційного Суду, мусять мати європейські ознаки, і вони важливі для європейської Польщі.  Мені здається, що цей постулат може поділяти і Україна. Важливо, щоб всі європейські стандарти та правила реалізовувалися в повсякденній політиці, бо ми ж також рівняємося на Польщу. Наше керівництво дуже обережно діє щодо прийняття таких законів, реалізації таких підходів, які стосуються медіа чи якихось інших інституційних змін. Я думаю, що Польща знайшла особливі моменти свого європейського становлення і своїх внутрішніх трансформацій. І мені здається, історія дає нам можливість спостерігати, як Польща швидко розвивається, як вона є зараз одним із моторів чи стовпів і «європейської будови», європейської демократії.

– Чи буде польська влада використовувати новий закон «Про ЗМІ» для впливу на думку самих поляків?

– Я думаю, що ні. Польське суспільство переживало дуже складні і непрості часи, але дивлячись на досвід наших друзів: Адама Міхніка, газети «Виборчої», – я собі не можу уявити, щоб вони могли дозволити щось змінити в тому ліберальному становищі, яке було у Польщі за останні роки. Це саме навіть польське суспільство не дозволить, не піде на це.

– Скажіть, будь ласка, що взагалі означає прийняття геноциду для України на міжнародній арені?

– Як журналіст-міжнародник, можу сказати, що його немає у щоденному списку великих проблем, які існують сьогодні у світі. Але ми мусимо міркувати про український імідж. Про те, як це було зроблено. І я не знаю, чи провадилися попередні консультації, щоб все-таки спільно виробити ту модель, яка б задовільняла обидві країни. Чому на це не було витрачено більше часу? Якщо б це було спільне рішення між двома країнами, воно було б набагато правильнішим. Ми мусимо дбати про те, як в майбутньому трансформуватимемо цю ситуацію для того, щоб вийти на добрий шлях розв’язання цього питання у спосіб спільного обговорення і формування нового духу.

Ми мусимо міркувати про український імідж
Тарас Петрів

– Ви вже казали як поводитися ЗМІ, як поводитися на політичному рівні, цікаво, що робити звичайним людям? Як їм до цього ставитися?

– Я думаю, що звичайні люди у цьому випадку мають робити те, що робили завжди. В історії поляки та українці одне одному дуже допомагали за останні 70 років. Мені здається, що рідко у розмовах між ними виникають історичні питання. Дуже приємно те, як живе звичайний поляк та звичайний українець. Він живе більше у майбутньому з думками: «Як розвивати добрі стосунки? Як добре спілкуватися?».

Юрій СТУПЕНЬ

випускник Школи політичної журналістики

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама