дивись.info

«Нація не живе тільки з лікарів і юристів»: як реформувати профтехосвіту України

«Нація не живе тільки з лікарів і юристів»: як реформувати профтехосвіту України
Фото ілюстративне. Джерело: OldtimeWallpapers.com

Як необхідно реформувати систему професійно-технічної освіти в Україні і чому прикладом для наслідування для нас має бути Німеччина — читайте у матеріалі Дивись.info.

В Україні наразі кадровий голод — бізнесу не вистачає фахівців робітничих професій. Одна з причин цього — нежиттєздатна система професійно-технічної освіти. Міністерка освіти і науки Лілія Гриневич називає реформу профтехосвіти одним з пріоритетів уряду.

Під час Міжнародного економічного форуму експерти обговорили це питання. ІА Дивись.info дізнавалася, що з цього приводу думають представники влади і бізнес.

Лілія Гриневич, міністерка освіти і науки України:

Фото: Цензор.НЕТ

Сьогодні ми маємо зрозуміти, як зробити професійно-технічну освіту одночасно такою, яка б, з одного боку, задовольняла сучасні ринки праці і десь навіть випереджала їх розвиток, а з іншого — враховувала можливість вибору людини, а не просто підлаштовувалася під потреби ринку праці.

Працівники бізнесу сьогодні мають кадровий голод.  Дуже прикро, що роботодавці в Україні мають розбудовувати систему підготовки кадрів, коли її фінансують на місцевому і державному рівнях. Треба зробити так, щоби роботодавці могли вкласти свої гроші у державну систему і отримати результат, який їх задовільнить. Це завдання, яке нам треба вирішити, а для цього потрібно, щоби у наших професійно-технічних навчальних закладах, по-перше, були сучасні стандарти освіти. Законом про освіту, який прийняли, ми створюємо Національне агентство професійних кваліфікацій. Його  роль полягає у тому, щоби збирати сучасні професійні стандарти за різними професіями і трансформувати їх в освітні. Але це тільки один маленький крок, тому що важливо, щоби ці освітні стандарти могли реалізовуватися у різнострокових програмах.

Що нам кажуть ті відважні роботодавці, які вже працюють з нами? «Ми готуємо їх, даємо базу, вкладаємо, а потім вони виїжджають працювати закордон, тому що там вища заробітна платня» — ось, що кажуть роботодавці
Лілія Гриневич

Німеччина — це найкращий приклад для нас. Я багато спілкувалася з німецькими експертами і весь час хотіла зрозуміти, чому для будь-якого роботодавця там це питання честі — забезпечувати дуальну систему освіти і брати участь у тому, щоби учні приходили і 50-60% навчального часу відбувалося на виробництві. Виявилося, що ніяких податкових пільг на це немає, а є культура соціальної відповідальності — роботодавець, який себе шанує, має вкладати у підготовку кадрів. І так він їх отримує.

В Україні все одно не так просто. Що нам кажуть ті відважні роботодавці, які вже працюють з нами? «Ми готуємо їх, даємо базу, вкладаємо, а потім вони виїжджають працювати закордон, тому що там вища заробітна платня» — ось, що кажуть роботодавці. Тому для України питання розвитку економіки, ринку праці — не таке просте, але це не причина, щоби не рухатися далі.

Читайте також: Чи має перспективи «зелена» енергетика Львівщини

У нас була чорна смуга професійно-технічної освіти — це 2015 рік, коли її повністю переклали на всі міста. На щастя, помилка ця виправлена, але я впевнена, що ми ще не до кінця знайшли правильний формат. Зараз професійно-технічна освіта передана на обласний рівень і обласні центри, які мають великі надходження до бюджету.

Проблема полягає у тому, що професійно-технічна освіта має працювати на регіональні ринки праці. Але держава не може не мати участі у впливі на формування забезпечення професійними кадрами ринку праці. Є субвенція з державного бюджету на здобуття загальної середньої освіти, а далі — регіональне замовлення. Ми вирішили, якщо обласні бюджети фінансують ці заклади, їм треба більше повноважень по управлінню. І 25 жовтня Кабмін прийняв постанову про передачу управлінських повноважень від Міністерства освіти до областей.

Ми часто говоримо з роботодавцями і вони кажуть, що треба, аби кошти, які вони вкладають у підготовку кадрів, можна було відносити на видатки на виробництво. Це  зменшує оподаткування.

Нам також треба працювати над покращенням іміджу професійної технічної освіти. Сьогодні це, в більшості випадків, застаріла база, приміщення, які потребують ремонтів. Тому ми пішли шляхом модернізації технічної бази профтехосвіти за найбільш дефіцитними спеціальностями. У нас їх три: швачка-закрійник, сантехнік і тракторист. Уряд цього і минулого року виділи по 50 мільйонів гривень і ми створювали центри для підготовки швачок на сучасному обладнанні. Такий центр коштує 300 тисяч гривень. Це великі гроші, але, я думаю, якщо кожен великий роботодавець, який потребує цих кадрів, такі центри розташовував би на базі ПТУ, ми могли б об’єднувати зусилля.

Андрій Сенчишин, керівник виробництва ТзОВ «Бадер-Україна»:

Андрій Сенчишин та Лілія Гриневич. Фото: ЛОДА

«Бадер» — це німецька компанія, яка працює вже 140 років у шкіряному виробництві. Років 30 тому ми почали інтенсивно переробляти шкіру у чохли для автомобілів. Маємо свої підрозділи по всьому світу. В Україні найбільший швейний підрозділ. На даний момент є три виробничі потужності на Львівщині: в Городку і дві Кожичах Яворівсього району. Зараз в Україні у нас є близько 3500 співробітників і очікуємо, що до кінця 2018 дійдемо до 4500. У нас є величезна потреба у професійних швачках, яких немає. Тому ми вирішили піти своїм шляхом і створили навчальний центр. Ми беремо людей на роботу, вчимо шити їх 3 місяці і тоді швачка переходить з навчального центру до виробництва. У нас швачки з часом можуть вирости до менеджера.

Читайте також: Експорт — це драйвер економіки, — Наталія Микольська

Я думаю, в Україні ручне ремесло має дуже низький імідж. Треба піднімати імідж таких професій, бо нація не живе тільки з лікарів і юристів. Якщо взяти Німеччину, де я довго жив і працював, вона дуже добре справилася зі стратегією, як виховати професіоналів своєї справи, які б пишалися власною роботою.

Держава має вкласти в це великі гроші. Навчальний центр має бути сучасним, треба вчитися на нових інструментах. Це недешева інвестиція. Можливо, тут є тема для домовленості з індустрією. Однозначно треба популяризувати навчання.

Роман Матис, начальник управління інвестиційної політики ЛОДА:

Ми отримали велику кількість робочих місць якраз робітничого характеру, а заклади цього профілю не були готові до такого попиту на працівників. Знаю з власного досвіду, що у виробничників завжди були проблеми з кваліфікованими кадрами якраз виробничого характеру. У нас всі хотіли, щоби діти вчилися на юридичному факультеті, економічному тощо, але ніхто не розглядав для своєї дитини професію сантехніка, зварювальника. Але насправді не всі можуть бути юристами.

Я вважаю, що треба зараз робити акценти на робітничих професіях. Хороший працівник такого фаху може заробляти більше, ніж державний чиновник. Наприклад, кваліфіковані будівельники, фахівці зі зварювання заробляють значно більше, ніж кандидати наук. Крім того, бізнес нам говорить, що у нього є потреба у якісних кадрах, а ті, яких випускають сьогодні, у кращому випадку теоретики.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама