Як маніпулюють в Україні офіційними даними

Та попри критику і недовіру до розрахунків використання офіційної статистики дозволяє хоч якось орієнтуватися в тому, що відбувається в економіці. Про це на Mind пише економіст IMF group Ukraine Григорій Кукуруза.

Особливо важливі ці показники для уряду: якщо він здатен керувати економікою, то займається розробкою економічних програм і реформ. Якщо ж економіка залежить виключно від зовнішнього світу, як це, наприклад, відбувається в Україні, то уряд і політики грають у лотерею «пощастить/не пощастить» і отримують відповідні політичні дивіденди.

Не в усьому винна влада. Якщо оцінювати об'єктивно, то занадто низький відсоток населення пов'язує сьогоднішній економічний занепад нашої країни з уповільненням темпів зростання світової економіки або трендом контрглобалізаціі. У триразовій девальвації та падінні наших доходів винні виключно президент та інші представники влади.

А насправді (як свідчать історичні дані) ми, як і американська економіка, і будь-яка інша, майже повністю залежимо від економічних циклів. У нашому випадку вони значною мірою будуються на світовому індексі цін на сировинні товари. А роль уряду – президента і прем'єра – зводиться виключно до підтримки економіки стимулюючими заходами для припливу капіталу та збереження робочих місць у період її спаду і стримування інфляції в періоди перегріву.

Як викривляють дані, коли зростання немає. Кожен уряд і кожен президент зацікавлені в зростанні економіки, бо вважає це ключовою визначальною динаміки його рейтингу. Однак що робити, якщо цього зростання немає?

Правильно – можна спробувати викривити статистику. Рівень життя населення це, звичайно, не підвищить, проте обеззброїть супротивників.

Викривити найважливіший макропоказник – ВВП (вартість вироблених у країні за рік товарів і послуг) неможливо, оскільки він розраховується за трьома різними методиками і різними організаціями, які є одночасно взаємоперевіряючими.

І знайти легкий спосіб ефективних маніпуляцій всередині нього (у балансуванні різних пропорцій – наприклад, виробництва та інфляції, співвідношення галузей тощо) також вкрай непросто, однак удача існує – і українські чиновники чисто випадково знайшли вельми серйозну прогалину в системі національних рахунків, на якій будується вся макростатистика світу.

Складається вона у викривленні та ручному управлінні факторами, що впливають на споживчу інфляцію.

 

Як це працює? Ось так виглядає структура питомої ваги, що використовується для розрахунку індексу споживчих цін. Через те, що наша економіка досі в цілій низці галузей зберігає радянські пережитки і стандарти, чимала частина даного кошика і кінцевого показника споживчої інфляції залежить від адміністративних дій уряду і не пов'язана з реальною інфляцією в країні.

Наприклад, це тарифи на комунальні послуги, алкоголь, хліб та інші. Ринок газу, оскільки ціни на газ – одна зі складових індексу споживчих цін – найяскравіший приклад спотворення інфляції адміністративним втручанням.

Зверніть увагу на гривневий еквівалент вартості газу на міжнародних біржах і стрибкоподібний рух індексу цін на газ для населення в Україні накопичувальним чином з 2014 року – кореляція між даними показниками в досліджуваний період повністю відсутня.

 

Коли інфляція знаходиться на рівні країн першого світу – у межах 2–3%, такі розриви не мають істотного впливу. Однак коли інфляція сягає рівня двозначних цифр, як це було в Україні в останні три роки і буде цього року – цілий ряд показників макростатистики істотно викривляється.

Наприклад, якщо ціни на міжнародних ринках газу зростають або збільшується вартість його видобутку, але тарифи для населення залишаються на тому самому рівні, ми занижуємо офіційну інфляцію і штучно завищуємо темпи зростання економіки, і навпаки.

Саме через ігри з перехресним субсидуванням (коли ціни на комунальні послуги для населення штучно стримувалися за рахунок бюджетних дотацій) ми самі собі минулого року завищили загальну інфляцію на 2,6% процентних пункту і, відповідно, недорахувалися 2,2% зростання реального ВВП. Але до цього повернемося вже в кінці статті.

Чисту інфляцію попиту показує індекс, похідний від споживчої інфляції, який називається базовим індексом споживчих цін. Він коригується на всі згадані адміністративні чинники і показує тільки те, як виросли ціни внаслідок збільшення грошової маси в економіці.

 

Як можна змінити показник ВВП? Є індекс споживчих цін, і він показує, як змінилася ціна стандартного продуктового набору домогосподарства. І є індекс базових цін, що демонструє вплив грошової емісії Нацбанку на рівень цін.

На практиці під час розрахунку валового продукту неможливо знайти фізичні темпи зростання виробництва в кожній з галузей або робити це просто не має сенсу, зважаючи на постійні видозміни товарів і послуг, на яких ці галузі спеціалізуються. Це стосується, наприклад, ресторанного і готельного бізнесу, комунікацій, фінансової сфери і туризму. Тому Держкомстат збирає всі дані щодо випуску в даних галузях зі звітності підприємств – знаходить спільний випуск у поточних цінах і ділить його на рівень споживчої інфляції.

 

Що вийде в Україні, якщо застосувати такий самий метод? При виникненні розривів між базовою інфляцією попиту і споживчою інфляцією, керованою адміністративно, якусь частину ВВП ми розраховуємо, виходячи з некоректного показника цін, і відповідним чином викривляємо реальний відсоток його зростання.

Наприклад, яке відношення має зростання цін на газ для населення або підняття мінімальних цін «Київхлібом», що одразу хвилеподібно піднімають індекс споживчих цін, до рівня цін в ресторанно-готельній сфері? Жодного. І таких галузей, темпи розвитку яких прив'язані до індексу споживчих цін, нараховується 10, і в загальній масі вони складають до 26% ВВП.

Майже 26% ВВП можуть розраховуватися зовсім некоректно в ті періоди, коли існує розрив між індексом споживчих цін та базовою інфляцією.

 

Що відбувається з інфляцією? Оскільки кінцеве значення ВВП розраховується за трьома різними методологіями, його кінцеве значення не може бути завищене або занижене, і дана похибка спливає в балансі між загальною інфляцією (дефлятором) і темпами зростання реального ВВП. Що стосується 2016 року, то, як уже згадувалося, у ньому ми через штучно завищений показник загальної інфляції (дефлятор) на 2,6% самі собі недорахували близько 2,2% зростання реального ВВП.

З огляду на те, що офіційні темпи зростання становлять 2,3%, це рівно половина нашого загального зростання.

 

Якщо говорити про попередні роки, картина виглядає наступним чином: в 2011-му, коли інфляція також досягла двозначного рівня, але значного адміністративного підвищення цін не було, уряд Азарова випадковим чином домалював собі на 22% більше зростання, у стагнаційні 2012–2013 роки даний ефект не працював.

А ось починаючи з 2014-го він функціонує в зворотний бік і занижує темпи зростання реального ВВП, причому на дуже солідні цифри. Якщо брати накопичувальним чином, починаючи з 2014 року, то офіційне падіння склало 13,8%, а реальне – лише 8,3%.

Але я впевнений, що в абсолютній більшості читачів рівень доходів порівняно з 2013 роком впав набагато більше, ніж на статистичні цифри падіння реального ВВП у 8% або 13%. Бо якщо говорити про країну в цілому, то падіння склало рівно 100%, з $180 млрд до $90 млрд. Нескладно зрозуміти, що саме доларовий ВВП, який за останні три роки знизився вдвічі, визначає наш рівень життя і місце України на міжнародній арені.

Тому навіть якщо ми у 2021 році досягнемо по реальному ВВП рівня 2013 року (як це прогнозує МВФ), але доларовий ВВП ростиме скромними 8–10% на рік, за якістю життя ми все ще будемо суттєво відставати від рівня 2013 року.

Чому доларовий ВВП точніше відображає наш рівень життя, ніж реальний, на який зазвичай прийнято орієнтуватися? У кожного, наприклад, є мобільний телефон – це імпорт, і він при розрахунку реального ВВП враховується зі знаком мінус. Але він є невід'ємним атрибутом нашого життя і підвищує його якість. Приплив валюти від випуску єврооблігацій або припливу іноземних інвестицій – що дозволяє забезпечити даний імпорт – ніяк не відображається в реальному ВВП, оскільки це фінансові інвестиції, але впливає на зростання доларового через доларову інфляцію.

Яке зростання доларового ВВП чекає нас у наступні п'ять років і як скоро сьогоднішня середня заробітна плата в $210 повернеться до $450 – МВФ точно так же вказує у своєму піврічному огляді World Economic Outlook. Тільки даний період на п'ять років довший – і очікувати повного відновлення української економіки варто лише у 2024–2026 роках.