Сьогодні дисиденту Семену Глузману – 73

ІА Дивись.info вирішила пригадати, чим відомий Семен Глузман.

Народився іменинник 10 вересня 1946 року в Києві.

Був дисидентом та політв’язнем. Станом на зараз - президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини від 1990 року.

У листопаді 1971 року підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка, якою генерала було визнано психічно здоровим всупереч державній точці зору політичного режиму в СРСР, довів незаконність застосування проти генерала методів репресивної психіатрії, те, що він «психічно хворий».

1972 року Семен Глузман був засуджений (головно за вказану незалежну експертизу) на 7 років концтаборів (у Пермській області), додатково йому дали 3 роки заслання (у Тюменській області). Він відбував покарання разом із Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук'яненком.

Співголова Комітету «Бабин Яр». За його життя в 1977 року його ім'ям названа французька клініка Сен-Дені «Sémion Gluzman».

Один із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу».

Лауреат загальнонаціональної премії «Людина року-1999» як «правозахисник року».

З 1991 року – виконавчий секретар Асоціації психіатрів України.

Завжди критично ставився до пострадянських порядків в Україні та охороні здоров'я, зокрема, схвально відгукувався про діяльність уряду Азарова, критикував Ющенка та іронізував щодо умов утримання в тюрмі Юлії Тимошенко.

Учасник ініціативи «Першого грудня» з 1 грудня 2011 року по 18 грудня 2012 року.

Як він сам зауважив в ефірі «Радіо Свобода», не має жодної державної нагороди: «Я нещодавно взагалі усвідомив, що я від своєї рідної країни, маю на увазі, від держави, один з небагатьох або ж єдиний дисидент, який вижив, не отримав жодної державної нагороди».

Активно виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова. Після його звільнення написав у себе на сторінці Facebook: «Ось і Сенцов на свободі. Як і раніше Надія Савченко. Радість, радість близьких, друзів. І неминуче занурення в звичайне життя, далеко не завжди солодке. Коли-небудь ця війна закінчиться. Але політики придумають чергову небезпечну іграшку, де жертвами будуть не їхні діти. Чужі. І цій зловісній  іграшці прийде кінець. Де знову буде остання жертва. Солдат, який замикає своєю смертю чергову порцію вселенського зла, – написав він. – Володимир Зеленський вчинив правильно. Колишній солдат і кат безвинних авіапасажирів Цемах незабаром помре. Від грипу. Або від укусу невідомої комахи. А ми зобов'язані пам'ятати: поки живі, ми повинні рятувати своїх співгромадян. Будь-якою ціною».

На його думку, проблеми війни та корупції взаємопов’язані.

«Якби в Україні боролися з корупцією, становище держави було б кращим, і президент Росії Володимир Путін поводився стосовно неї інакше», - вважає Семен Глузман.