Близько 80 тисяч тварин в Україні потребують допомоги, - Оксана Кошак

ІА Дивись. Info поговорила з нею, аби дізнатись більше.

- Доброго дня. Напевно з ЛКП «Лев» і розпочнемо. Я пам’ятаю, там був неймовірний відсоток прилаштувань, здається 90%. Як вийшли на такий показник?

Справді найбільшою нашою гордістю й результатом було прилаштування тварин у сім’ї. На той час ми взяли за основний акцент роботи піар кожної тварини та пошук родини.

Прилаштування сягали 97%, якщо я не помиляюсь, у 2019 році. Лише 14 собак за весь рік ми повернули назад на вулиці під опікунів, а всі інші тварини знайшли сім'ї. Звичайно, акцентом є вакцинація і стерилізація, але пошук сім’ї для вже існуючої безпритульної тварини – не менш важливо.

Перш за все, як на мене, міська та держава влади повинні працювати над тим, аби тварини не потрапляли на вулицю, аби була належна відповідальність господаря за кожного чотирилапого, якого він має в сім'ї.

- Справи на підприємстві ішли добре... Чому звідти звільнились?

Я пропрацювала більше чотирьох років, і, на той час, мене запросили очолити ідентичне підприємство в Києві. Я розуміла, що якщо змінити ситуацію у столиці і побудувати аналогічну роботу, то є шанс змінити всю Україну, адже на Київ дивляться всі регіони.

Проте, як виявилося, столиця на той час не була готовою до змін, зокрема йдеться про програми, за якими вони працюють з безпритульними тваринами. До сьогодні київська влада не готова до цього.

- Не готова в чому саме? Як це проявлялося?

Справа в тому, що у нас був основний акцент на прилаштуванні тварин. Тобто їх треба було перетримувати після стерилізації. Побудувати належну, абсолютно прозору роботу: від часу відлову тварин до прилаштування чи відпуску на вулицю.

Потрібно було запровадити ряд механізмів на підприємстві. Але з цим не погодилися. А без такого механізму, на жаль, не побудуєш якісної роботи і не забезпечиш того відсотку прилаштувань, стерилізації й вакцинації.

- Якщо пригадати нещодавній скандал з ЛКП «Лев», евтаназію собак, про яку заявили зоозахисники. То чи є підстави розганяти цю історію? Як за вашої каденції приймалися такі рішення?

Я вважаю, що будь-який злочин, вчинений тією чи іншою людиною, має отримати належну відповідь, належне покарання. Тому однозначно правоохоронні органи повинні встановити, які були підстави для того, щоб евтаназувати цих тварин. Можливо, цьому є якесь розумне і законне пояснення.

Я можу лише суб’єктивну думку сказати свою, що посередня агресія тварини не може викликати таку реакцію, як евтаназія. Через це ми ніколи нікого не присипляли. Підприємства дуже гарно розбирали цих собак - їм потрібні такі, певною мірою агресивні, на охорону.

Рішення щодо евтаназії приймають виключно ветеринарні спеціалісти. Чи кінолог, якщо тварина агресивна. За час роботи на ЛКП були поодинокі випадки, коли нам доводилося це робити. Ми евтаназовували виключно, якщо тварина терпіла страшні муки: пищала, кричала, відкрилися пухлини. Я думаю, що і людина в такому стані просила би про смерть, бо це страшно і боляче. При цьому, лише консиліум ветеринарних лікарів приймав рішення, щоби приспати тварину.

- Якщо говорити загалом про ситуацію з безпритульними тваринами в Україні, то яка вона зараз?

Якщо дивитися лише на нашу статистику, а ми маємо розуміння для скількох тварин просять допомогу опікуни, волонтери чи навіть власники прифронтових тварин саме у критичних регіонах, то сьогодні місячна потреба в кормі є приблизно 750 тонн - для розуміння - це допомога для 80 тисяч тварин.

Говорячи про те, скільки реально безпритульних тварин в Україні, навіть без війни, то ми цього не знаємо. Адже не всі регіони вели статистику і мали розуміння, скільки чотирилапих проживають на тих чи інших територіях.

У Львові була своя, унікальна історія. Ми щороку проводили власні волонтерські підрахунки безпритульних собак на вулицях. І якщо починали з понад тисячі тварин, то за час останнього підрахунку, в 2020 році, ми вже нарахували лише 200 безпритульних собак.

Тому ми можемо говорити, що в Україні є близько ста тисяч тварин, які потребують допомоги. Чи всі вони безпритульні? Напевно – не всі. Але ми не можемо зараз поділяти хто потребує більшої допомоги: безпритульні тварини чи ті, які залишилися без господарів навіть проживаючи на своєму обійсті, десь там на території Харківської, Херсонської, Запорізької і так далі областей, де після окупації люди ще не повернулися.

-  Ви зараз є головою Upaw. Чим допомагає ця організація?

Організація створена під час війни. Ідея створення з’явилася в перший день. Тому що я чітко усвідомлювала, що можливий збій в логістичних процесах і не впевнена була, чи будуть доїжджати ветеринарні продукти, корми, аксесуари, медикаменти в ті регіони, де ведуться активні бойові дії.

Upaw працює більше року. На сьогодні ми маємо майже 1300 тонн корму для допомоги на прифронтовій території. У пріоритеті в нас тварини у притулку, а також військові собаки. Хоча перші 6-7 місяців війни ми нікого не поділяли. Допомагали всім: і власникам тварин, і притулкам, і опікунам.

Власне місія нашої організації – забезпечення добробуту тварин. І перший проєкт, який ми почали – це «Хвостатим заручникам війни». Це реакція на ті проблеми, які створені саме під час війни.

- Ініціатором створення були Ви?

Так. На цей час, коли почалась війна, я працювала в Департаменті поводження з відходами у Львівській міській раді. І переді мною постав вибір - де я можу бути більш корисною, знаючи що у мене дуже багато контактів по цілій Україні - знаю де можна організувати склади, перетримку, щоби на місцях людям допомагати. Маю вихід також на іноземних партнерів, які готові підтримувати Україну, з Держспоживслужбою, з бізнес-структурами, які допомагають тваринам.

Власне, я зрозуміла, що власне тут можу більш ефективно працювати – звільнилася з міської ради і запросила людей допомогти мені виконати оцю місію, в якій я себе бачила. Й створила цю організацію.

- Мабуть усі чули нещодавню історію, яку Ви назвали рейдерським захопленням. Розкажіть, що це було?

Я насправді хотіла, коли це все писала чи говорила, застерегти інші організації від того, щоби вони не робили такі помилки. Коли розпочалась війна, то ми просто на довірі працювали з кожною людиною, аби бути більш ефективними.

Виявилось, що коли ви навіть на довірі працюєте, то, на жаль, так стається, що люди можуть бути нечесними і робити певні речі, які можуть призвести до того, до чого призвели в нашій організації.

Люди зробили фіктивні збори, на яких нібито прийняли в члени організації своїх чоловіків і спільно з ними зробили протокол, що знімають голову організації і встановлюють іншу людину зі свого кола. А насправді неможливо було прийняти в члени організації людей, якщо на цьому засіданні не було голови управління організацією, тобто мене.

На сьогодні заведена кримінальна справа за фактом підробки документів. На жаль, будь-хто може гарно оформити документи, написати ті речі, які потрібні, і подати в реєстрацію. Реєстратор не зобов’язаний цього перевіряти. Він може на підставі правильно і красиво складених документів провести реєстраційні дії.

- Чи відновили Ви діяльність організації повністю?

Я повернулася до головування в організації і це фактично другий тиждень як ми запустили роботу. Вона наразі не така активна, як до цього, але вже допомагаємо.

Допомагаємо притулкам на Київщині, відправляємо корм для тварин на Херсонщині, а також провели кампанію стерилізації чотирилапих Харкова. Це наш проєкт «Безпечна країна», до якого долучилися багато іноземних партнерів. Він був пілотним.

Є фронт військовий, де наші солдати боронять країну, відвойовують клаптик за клаптиком, а є інший фронт боротьби, який також стосується безпеки. Це безпека стосовно тих хвороб, які можуть переносити тварини. Тварини, які не є вакцинованими - це небезпека сказу.

Також те, що ми маємо дуже активно робити, це не давати можливості розплоджуватися тваринам в геометричній прогресії. Це стерилізація. 

- У приватній розмові Ви розповідали про проблеми з доступом до соцмереж організації, а також до рахунків. Чи вирішилося це питання?

Рахунки були заблоковані мною. Тому що я зрозуміла, що люди хочуть їх нецільово використовувати. На мене довгий час тиснули, щоб я використовувала кошти за вказівкою цієї групи людей, яка захопила згодом організацію. І коли я відмовлялась, то у відповідь чула обурення. Але я розумію, коли використовуєш державні кошти, чи бюджетні кошти, ти маєш використовувати їх за цільовим призначенням, тому що тобі за них відповідати.

Відповідно рахунки були заблоковані, бо я не мала контролю щодо їхнього використання. Коли повернулася до керівництва і організації робочих процесів, то рахунки ми, звичайно, розблокували.

Чому я підозрюю, що люди мали злочинні наміри. Ми тривалий час збирали кошти на PаyPal рахунок однієї з тих осіб, які були у нас в спілці. Людина мала перерахувати їх вкінці року на рахунок організації. На моє прохання це зробити – цього не відбувалося.

До сьогодні ці кошти не повернулися на рахунок організації. Куди вони пішли та на що витрачені – я не знаю. Але вірю, що ми повернемо ці кошти і використаємо на благо тварин.

- Щодо тієї людини, яка не повернули ці кошти. Що вона каже?

Каже - я це зроблю. Але я не можу отримати адекватної відповіді, чому цього не відбувається. Я дуже вірю, що, можливо, ця людина закупила корм і відправила кудись. І це теж пішло на благо тварин. Але такої звітності я не маю.

Розумієте, PаyPal неможливо зараз відкрити на організацію. Відповідно волонтери відкривають рахунки з метою допомагати організації. І ця людина на таких засадах зробила рахунок, до неї була величезна довіра.

Так само ці люди не повертають наші соцмережі. Видалили з адміністраторів тих людей, які працюють в організації. Не маючи вже жодного стосунку до цього всього, вони продовжують публікувати якісь дописи.

Наразі працюємо над цим питанням, щоб отримати у власність ці акаунти, щоби далі вести діалог з нашими донорами та потребуючими, використовуючи ресурс соцмереж.

- Давайте поговоримо про статистику. Скільком хвостатим вже допомогла організація, і чи є можливість взяти нових підопічних?

Власне, щоби розуміти, кому допомагати в Україні, міжнародні партнери допомогли нам створити робочий сайт, який є майданчиком для звернень потребуючих зі всієї України. Там люди можуть зареєструватися, написати про очікування в допомозі. Це не завжди корм, можуть бути і ветпрепарати й інші необхідні речі.

Збираючи інформацію на цьому сайті ми першочергово допомагали тим, хто раніше заявив про себе. І так – до найпізнішого, хто попрохав про допомогу. На сьогодні ми вивезли 1300 тонн корму у регіони. Якщо це перевести в кількість тварин, щоби було зрозуміло, то це близько 141 тисячі хвостатих ми прогодували. За місяць.

Також ми розвозили генератори, коли була величезна біда зі світлом, а ветеринарам потрібно було працювати, притулкам потрібно було отримувати електроенергію для того, щоби готувати їжу та качати воду. Це був величезний виклик, тому що в Україні тоді генераторів не було. Дякую щиро усім нашим донорам з Канади, Польщі, Британії, які прийшли на допомогу, і ми змогли пережити цю складну кризу.

Наш основний фокус був на годуванні тварин. Тому що ми могли б стерилізувати і вакцинувати, але коли хвостаті не їдять і помирають від цього – все би було безрезультатно. На превеликий жаль і сьогодні є гостра проблема з харчуванням тварин у прифронтових зонах. Тому ми продовжуємо закликати наших партнерів і друзів, аби вони долучалися і допомагали нам врятувати цих тварин. Я переконана, коли війна закінчиться і ми переможемо, тоді все стабілізується, і ця допомога не буде потрібною.

- Скільки зараз притулків, яким ви допомагаєте і в яких це регіонах?

Коли ми підняли базу людей, які мають більше 50 тварин, то це близько 300 організацій. Це не завжди назвеш притулком, тому що він має бути зареєстрованим. Власне це просто люди, які опікуються великою кількістю тварин.

Найбільше допомагаємо у таких областях, як Харківська, Миколаївська, Запорізька, Київська, Сумська, Полтавська, Чернігівська. Тобто це схід і південь України, частково центр.

- Хто в основному спонсорує запити: чи це закордоні донори, чи, можливо, українці теж долучаються?

Коли ми підбивали результати року, то дивилися на статистику і були подивовані, що, не зважаючи на те, що в Україні війна і надзвичайно складна ситуація, майже 15 % донатів (це у вигляді корму та фінансової підтримки) забезпечили українці. Це дуже гарний результат.

Якщо говорити про іноземних партнерів, то найбільший вклад у нашу організацію зробили Канада, Нідерланди, Велика Британія, Австрія. Направду, я не можу виділити когось, тому що кожен кілограм чи надіслана гривня для нас є однаково цінною. Весь світ допомагає.

- Якщо ми говоримо про прайси, зокрема на корм, медпрепарати – як обираєте того, де купуєте все це і хто це контролює?

Якщо взяти рік нашої роботи, то приблизно 50 % корму прийшло як гуманітарна допомога у вигляді готових вантажів. І приблизно 50% корму та медпрепаратів ми закупили.

Коли почалася війна насправді була величезна проблема, тому що не так багато виробників мали в наявності корм і готові були його привозити в Україну. Тому, звичайно, спершу ми надали перевагу українським виробникам. Власне і ціна була найбільш прийнятною саме на наш продукт, тому ми закупляли корми, наприклад, львівської компанії.

Згодом стало більше вибору. Люди почали привозити іноземні корми за хорошою ціною.

Ми аналізуємо ринок, зідзвонюємося з нашими партнерами, з дистриб’юторськими організаціями, з виробниками, запитуємо інформацію про вартість корму і лише після того приймаємо рішення, в кого закупляємо.

Нашу організацію знають, і нам дають дуже гарні знижки. Адже розуміють, що це все йде безкоштовно як благодійна гуманітарна допомога для тих, хто потребує.

Зрештою, маємо виписані всі політики, і закупівлі - також, тому діємо за процедурою.

У нас є людина, яка аналізує ринок. Вона за це і відповідає. Загалом маємо групу людей, членів організації, котрі також рекомендують, який корм закупляти.

Справа в тому, що люди вважають, якщо ми закупимо найдешевший корм, наприклад на кукурудзі, в якому навіть немає запаху м’ясного, то це добре. Але ми нагадаємо, що працюємо для тих тварин, які там, вони виснажені та тривалий час не їли. Якщо ми їх нагодуємо ще таким кормом, то це лише нашкодить їх здоров’ю.

Для нас важливо витримати оцей баланс якісного корму та прийнятної ціни. Тому колективно всі дивимося та приймаємо рішення, який закупляти. Останнім часом закупляємо німецький корм та, звісно, наш український.

- Якщо говорити про прозорість. Чи є звітність у вас і чи може її кожен охочий переглянути?

Якщо говорити про прозорість, то для мене це питання є надзвичайно важливим.

За час діяльності організації, нагадаю - вона була створена в попередньому 2022 році, для нас було дуже важливо дати розуміння партнерам, чи все ми робимо правильно, чи все у нас добре відображається у бухгалтерії. Ми найняли аудиторську фірму, і майже 4 місяці відбувалась перевірка, перевіряли все до найменших деталей. Я пишаюсь, що навіть в умовах війни ми настільки ефективно організували процеси, що до нас не було взагалі зауважень, все ведеться згідно з чинним законодавством України.

Для наших донорів з першого дня роботи створено Google диск, де вони можуть бачити всі відвантаження й завантаження на складі, прийом вантажу нашими координаторами в регіоні, видачу корму потребуючим разом з розписками, які вони складають.

Уся ця ланка звітності є в доступі, її можуть переглянути всі наші донори однозначно, а також всі, хто хочуть це побачити. Ми абсолютно прозорі та підзвітні перед тими людьми, які надають допомогу і хочуть бачити, куди вона далі потрапляє.

- Завершимо нашу розмову таким запитанням. Що плануєте далі?

Ми не можемо розфокусовуватися на багато напрямків діяльності. Тому що, я вважаю, кожен має зайняти свою конкретну нішу і ефективно в ній працювати. Тільки тоді буде результат.

Однозначно цей рік ми тримаємо фокус на годуванні, на підтримці тварин у прифронтових регіонах, на ветеринарній обробці.

Другий вектор, який ми для себе обрали у цьому році, це «Безпечна країна», тобто робота зі стерилізації та вакцинації тварин, а також - робота нашої ветеринарної клініки в прифронтових регіонах.

Буде можливість реалізовувати інші напрямки, то будемо їх також розглядати. Але наразі це наш пріоритет: нагодувати й гарантувати безпеку регіонів України.

---

p.s. Редакція надає можливість усім сторонам та учасникам, які згадані, або мають відношення до розміщеної у статті інформації, висловити свою аргументовану позицію.