Ірина Калинець: письменниця та дисидентка, на честь якої назвали вулицю у Львові

ІА Дивись.info започаткувала проєкт «Декомунізація Львова», аби розповідати містянам про видатних українців, на честь кого перейменували вулиці, що колись носили радянські назви.

Сьогодні оповідаємо про Ірину Калинець — талановиту поетку, письменницю, українську дисидентку та депутатку Верховної ради, яка була ув’язнена радянською владою на шість років, а ще три — перебувала в концтаборах. 

«У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це пошепки пояснювалося»

У Львові, 6 грудня 1940 року, в сім’ї робітників Онуфрія та Ганни Стасів, народилися донька. Її назвали Ірина. В родинні письменниці були люди, пов’язані з діяльністю Організації Українських  Націоналістів (ОУН). Тому ще з дитинства вона розуміла різке розрізнення українських цінностей та тих, які пропонувала комуністична ідеологія.

«У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це пошепки пояснювалося»,

— розповідала Ірина Калинець у своїх спогадах. 

Після закінчення школи Ірина Стасів працювала молодшою лаборанткою в Інституті переливання крові. Через два роки змогла вступити до Львівського університету, де навчалася на філологічному факультеті на «слов’янській філології».

У 1964 році поетка закінчила університет. Тоді вона розпочала викладати українську мову та літературу на курсах при інституті «Львівська політехніка». В цей час Ірина Стасів друкувала власні вірші для дітей у львівських виданнях. Також тоді вона займалася активною громадською діяльністю. 

«Українську державу підніме і визволить молодь»

У Львові письменниця познайомилася зі своїми однодумцями та відомими представниками дисидентського руху: Ігорем Калинцем, Михайлом Горинем, Василем Стусом, В’ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом, та іншими.

У 1961 році Ірина Стасів одружилася з львівським поетом Ігорем Калинцем. У домі подружжя часто збиралися представники львівської інтелігенції та обговорювали актуальні на той час питання. Так, у Львові утворилося потужне суспільно-культурне середовище, де Калинці відігравали неабияку роль. Вони друкувалися в місцевих часописах, проводили громадську активність, комунікували з інтелігенцією, з якою обмінювалися  ідеями щодо української літератури та культури загалом.

У 70 роках ХХ століття розпочався новий етап активних переслідувань українських дисидентів. Тоді арештовують чимало знайомих та друзів подружжя Калинців. Одним із перших під репресії радянської влади потрапляє історик Валентин Мороз. 

Після цього Ірина Калинець підписала лист, що передбачав детальніший розгляд справи Мороза. У 1971 році дисидентка намагалася створити своєрідний Громадський комітет, який мав захищати права ув’язнених та переглядати їхні справи.

У 1972 року львівська інтелігенція влаштувала традиційні колядування на різдвяні свята. Ця подія стала відома в історії України як «Сумний вертеп». Адже після цього тоталітарна влада здійснила обшуки та арешти учасників коляди. Згодом багатьох засудили та ув’язнили. Зокрема, справи були відкриті проти Ірини Калинець, Стефанії Шабатури, Івана Світличного, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола.

Читайте також Мирослав Скорик: геній української музики, на честь якого перейменували вулицю у Львові

Вже 12 січня 1972 року Ірину Калинець засудили до дев’яти років позбавлення волі та заслання в таборах суворого режиму в Моравії. Така сама доля спіткала і чоловіка - Ігоря Калинця, якого через пів року затримали та відправили на заслання. Подружжя змогло повернутися з ув’язнення лише в 1981 році. 

Після розпаду Радянського Союзу письменниця відновила свою громадську та культурну діяльність. Зокрема у 1990 році вона стала депутаткою Верховної Ради України. Згодом також очолила Львівське обласне управління освіти. 

У цей час після проголошення незалежності вагомим внеском Ірини Калинець стала українізація шкіл. Вона запропонувала припинити викладання російської мови в молодших класах та скоротити кількість російських навчальних закладів. Крім того, за ініціативою Ірини Калинець був створений ліцей «Героїв Крут» у Львові.

Померла Ірина Калинець 31 липня 2012 року. Поховали поетку на Личаківському кладовищі.

«Вірю, що вільну, незалежну соборну українську державу підніме і визволить українська молодь»,

— говорила Ірина Калинець. 

«Там дивний світ, де нас нема»

Ірина Калинець займалася творчою та науковою діяльністю. Вона є авторкою низки збірок поезій, зокрема віршів для дітей. У 1991 року Ірина Калинець видала книгу «Поезії», що була надрукована в Нью-Йорку. У 1995 році вийшла збірка «Шлюб з полином».

Серед творів для дітей у творчому доробку письменниці є такі книги: «Казки іграшкового телефону», «Лелека і чорна хмара», «На Святого Миколая», «Пімбо-Бімбо» та інші.

Крім того, дисидентка також займалася науковою діяльністю. Загалом видано десять томів наукового доробку Ірини Калинець. Вона досліджувала твори давньої української літератури, зокрема діяльність Феодосія Печерського та «Слово о полку Ігоревім». Також працювала над історичними розвідками про гунів, хрещення України-Руси тощо. 

Чи ж винні ми — така дорога довга
на безбач певне
бо нема кінця
маленькі горбики
ростуть обабіч
це ті що вже позбулися її
вихлюпуються з них
барвінку сині води
і мак цвіте неначе свічка
що пам’ять мертвих хоче воскресити
та день для воскресіння
вже давно минув
давно відгув воскресний
дзвін між нами

(вірш Ірини Калинець зі збірки «Дорога вигнання»)

***

Там дивний світ, де нас нема
де ми собі омріяли прозорі весни
В блакитних стовбурах застигла золота смола
І проліски виструнчились у синь небесну.

Дзвенить криштально-довга капотінь
Об довгі струни стомлених каштанів.
І так безмежно хочеться мені
твоєї клятви у коханні.

Там дивний світ, де нас нема,
де небо повне голубої мови.
Застигли золотом смоли слова,
яких не було й не буде ніколи. 
(вірш Ірини Калинець зі збірки «Лісовий Никифор»)

Читайте також Декомунізація Львова: вулиця, названа на честь «батька андеґраунду»