Множинна мієлома — невиліковна хвороба, яка піддається терапії

ІА Дивись.info розповідає ключові факти про недугу.

Множинна мієлома: що це за хвороба?

При множинній мієломі плазматичні клітини перероджуються у злоякісні клітини і виробляють патологічний імуноглобулін, який не бореться з пухлинами і інфекціями. Натомість клітини мієломи пригнічують вироблення здорових клітин крові і антитіл у кістковому мозку. Від патологічного новоутворення страждають кісткова тканина, кров, нирки.

Є також й плазмацитоми. Це злоякісні пухлини, які є як у кістках, так і позакісткових структурах. Зазвичай множинну мієлому діагностовують у пацієнтів середнього та старшого віку. Утім науковці підтверджують, що недуга «омолоділа». Нині нерідко захворювання мають люди віком молодше 30 років.

Читайте також: Рак – невидимий ворог людства: чи можна попередити хворобу

Множинну мієлому також нарікають хворобою Рустицького-Калера і вважають рідкісною хворобою. Для порівняння, на 100 тисяч людей її діагностовують у трьох випадках.

Наразі ця хвороба не є вивченою достеменно. Вважається, що у зоні ризику є люди, у яких є генетична схильність до онкології, були чи є під впливом радіації чи ряду хімічних речовин.

Які є симптоми?

Це зокрема:

• персистувальні болі в кістках.
• біль у спині та грудній клітці;
• ниркова недостатність;
• часті інфекції;
• патологічні переломи;
• компресія спинного мозку (виникає через ураження хребців);
• анемія.

Діагностика множинної мієломи

Діагностувати множинну мієлому можна тільки за умови, що в зразках кісткового мозку більше 10% плазматичних клітин, М-протеїн виявлений у сечі або в крові, концентрація кальцію в крові дає можливість запідозрити руйнування кісткової тканини, порушення функцій нирок.

Для встановлення точного діагнозу проводяться аналізи крові, сечі, рентгенологічне дослідження кісток скелета, МРТ, КТ, ПЕТ-КТ і біопсія кісткового мозку. Також із зразками проводять цитогенетичні та молекулярно-генетичні дослідження

Діагноз множинної мієломи встановлюється при виявленні:

• вмісту плазматичних клітин у кістковому мозку понад 10%;
• виявлення М-протеїну в крові і/або сечі;
• високої концентрації кальцію в крові (дозволяє запідозрити руйнування кісткової тканини), порушення функції нирок, анемії (низького рівня гемоглобіну) і патологічних змін кісток.

Наявність специфічних цитогенетичних, молекулярно-генетичних змін дає важливу інформацію про прогноз перебігу захворювання та відповіді на терапію.

Як лікують недугу?

Важливо, що множинна мієлома є невиліковною, проте, якщо підтримувати організм, можна прожити якісне життя з цим діагнозом.

Особливість хвороби полягає в тому, що не всі випадки захворювання вимагають термінового лікування. Лікування множинної мієломи спрямоване на зменшення кількості аномальних плазматичних клітин.

Для лікування захворювання використовують низку препаратів.

Якщо захворювання протікає без симптомів (так звана «тліюча мієлома») то пацієнт повинен проходити обстеження кожні 3–6 місяців. Якщо діагностовано солітарну плазмоцитому, то для лікування буде досить променевої терапії. Усі методи лікування можуть мати побічні ефекти, але вони піддаються корекції.

Супровідна терапія при множинній мієломі

Для лікування кісткових деструкцій, а також із профілактичною метою застосовуються препарати, що зміцнюють кісткову тканину (бісфосфанати). У разі вираженого болю, наявності компресійних переломів може рекомендуватися хірургічне лікування, іноді таким пацієнтам встановлюють титанові імпланти.

Оскільки множинна мієлома істотно знижує імунітет (синдром недостатності антитіл), пацієнти з цим захворюванням більш схильні до інфекцій, що може призвести до потреби прийому антибіотиків, противірусних та протигрибкових препаратів. Застосування препаратів імуномодулюючої дії (талідомід, леналідомід) призводить до розвитку тромбозів судин, що вимагає обов’язкового профілактичного прийому кроворозріджувальних засобів.

Раніше ІА Дивись.info говорила із гінекологинею про рак шийки матки та обстеження, які мають проходити жінки, аби попередити хворобу.

*Звертаємо увагу, що цей матеріал є ознайомчим, його не варто сприймати як підґрунтя для вставлення діагнозу. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до фахівця.