Чотири види та три рівні, або Чого ми не знаємо про насильство щодо жінок

Які види насильства існують, на що варто звертати увагу та на яке покарання заслуговують кривдники ІА Дивись.info запитала у адвокатки Катерини Ілікчієвої.

«Відтінки насилля»

Наша співрозмовниця, яка також є кандидаткою юридичних наук та доценткою, пояснює, що в залежності від того, який критерій ми застосовуємо, можна визначити і види насильства. Якщо говорити про те, на що посягає кривдник, то можна виокремити такі види насильства:

• фізичне — форма насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
• психологічне — форма насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
• сексуальне — форма насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
• економічне — форма насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Читайте також: На Львівщині запрацював притулок для постраждалих від домашнього насильства

Окрім цього, каже адвокатка, є рівні, на яких відбувається насильство. З її слів, йдеться про:

• домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
• насильство на рівні суспільства — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються на рівні суспільства чи окремих соціальних, національних, релігійних груп, шляхом застосування дискримінаційних практик (селективні аборти дівчаток, дітовбивство жінок, кримінальні аборти, традиція саті (ритуальна традиція в індуїзмі, згідно з якою вдова підлягає спаленню разом з її покійним чоловіком - Ред.), зґвалтування, сексуальне насильство, сексуальні домагання, домагання до жінок та дівчат, залякування на роботі, у навчальних закладах та в інших місцях, торгівлю жінками і примус до проституції, жіноче обрізання, примусові аборти, примусова стерилізація, злочини, в ім'я «честі», віктімблеймінг (звинувачення жертви у тому, що з нею сталося - Ред.) тощо)
• насильство на рівні держави — з боку держави або при потуранні держави, де б воно не відбувалося. Наприклад, заборона абортів.

«Насильство — це завжди про застосування сили і влади. На індивідуальноve рівні, однозначно, треба звертати увагу на ситуації, коли одна зі сторін конфлікту опиняється у підпорядкованому положенні, немає можливості відповісти, відмовити, протистояти. А також, коли йдеться про ігнорування волі або поведінка всупереч волі», — каже Катерина Ілікчієва про «дзвіночки», на які варто реагувати.

І додає, що подібні ситуації не завжди обов'язково є підґрунтям до насильства, але можуть слугувати первинними маркерами.

Яке покарання може заслужити кривдник?

Катерина говорить, що в українському законодавстві є кілька статей, які передбачають санкції за насильство, в залежності від наслідків.

Так, Кодекс про адміністративні правопорушення України містить статтю 173-2. Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування. За діяння, передбачені цією статтею, може бути застосовано одне з наступних стягнень:

• штрафу від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• громадські роботи на строк від тридцяти до шістдесяти годин;
• адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Читайте також: У Львові патрульні затримали чоловіка, який бив співмешканку

З 2019 року домашнє насильство в Україні стало кримінальним правопорушенням, розповіла ІА Дивись.info адвокатка, кандидатка юридичних наук Анна Даніель.

Вона уточнила, що за вчинення домашнього насильства передбачено наступні види покарань: 

• громадські роботи (на строк від 150 до 240 годин), арешт (на строк до
  6 місяців), обмеження волі (на строк до 5 років), позбавлення волі (на строк до
  2 років).

«На практиці, за фактом виклику на місце події має прибути екіпаж патрульної поліції, який фіксує прояв домашнього насильства і складає протокол про адміністративне правопорушення, який, згодом, разом із матеріалами, що зібрані працівниками поліції на підтвердження факту
домашнього насильства, передається до суду. Також, за наявності підстав, кривдника можуть затримати до 3 годин. І, у критичному випадку, поліція може застосувати терміновий заборонний припис щодо кривдника, який виноситься строком до 10 діб у разі існування загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи (виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органі Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи
здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення)», — каже Анна Даніель.

Читайте також: «Попереду — багато роботи»: чи щось змінилось після ратифікації в Україні Стамбульської конвенції

«Санкції, в сенсі покарання, цих статей різні - від штрафу в п'ятдесят неоподаткованих мінімумів до довічного позбавлення волі. В залежності від обставин та тяжкості злочину. Хочу також звернути Вашу увагу, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян для настання адміністративної і кримінальної відповідальності встановлюється не в розмірі 17 грн, а на рівні податкової соціальної пільги — 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року. Сьогодні це 1342,00 грн», — пояснює адвокатка.

На питання щодо того, як впоратись із пережитим насильством, Катерина відповідає, що стани в людей, які мають такий досвід, є різними, тож рекомендації найчастіше є індивідуальними. Радить звернутись до спеціалістів — психологів, соціальних працівників, лікарів різної спеціалізації, юристів.

«Як адвокатка, раджу насамперед знайти підтримку у рідних та близьких, або у професійних психологів. І паралельно звернутися до правоохоронних органів, бажано при підтримці адвоката/-ки. Кривдник має понести покарання, а права особи, що постраждала від насильства, мають бути відновлені. На жаль, це не завжди легко, не завжди комунікація з такою особою є чутливою і попереджує повторну віктимізацію. Але шлях подолає той, хто йде. Є кілька гарячих ліній, куди можна звернутися за потреби. Окрім поліції, звичайно», — зазначає Катерина Ілікчієва.

Натомість Анна Даніель додає, що приховування чи оприлюднення проблеми – це вибір постраждалих від насильства.

«Слід пам’ятати, що психологи працюють на засадах конфіденційності, як і ми адвокати, які, згідно вимог Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, неухильно дотримуються адвокатської таємниці. Але, на відміну від психологів, якщо ми дізнаємося про загрозу вчинення замаху на вбивство – однозначно повідомляємо правоохоронні органи. Загалом закон – на боці потерпілих. Але слід докласти чимало спільних зусиль: і з боку потерпілої особи, і з боку того, хто надає правничу допомогу, щоб довести справу до суду і притягнути кривдника до відповідальності. Тому важливо вчасно звернутися за допомогою до адвоката», — каже вона.

Читайте також: Заручники ситуації: як домашнє насильство впливає на наших дітей

Куди звертатись?

Якщо вам потрібна допомога, звертайтесь на:

• урядову гарячу лінію за номером 1517.
• Національну гарячу лінію із протидії домашньому насильству за номерами 116 123 або 0 800 500 335
• Цілодобова психологічна підтримка жінкам у ТГ @marshzhinok_psychology.

*Звертаємо увагу, що цей матеріал є ознайомчим. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до фахівця.

Головна світлина — Depositphotos.com.ua