Автор відомої на увесь світ різдвяної мелодії, або Про життя Миколи Леонтовича

Сьогодні, 23 січня, минають 103 роки від дня смерті видатного композитора. З цієї нагоди ІА Дивись.info пропонує згадати цікаві факти з життя Миколи Леоновича.

Його тато грав на скрипці, а матір – любила співати

13 грудня 1877 року в селищі Монастирок (тепер – Вінницька область) в сім’ї священника народився син. Його назвали Миколою.

Ще з дитинства навколо майбутнього композитора було багато музики. Його батько, Дмитро Феофанович, грав на декількох музичних інструментах (гітарі, скрипці, віолончелі). Крім того, він також керував місцевим хором. Матір, Марія Йосипівна, любила співати народні пісні. Так, Микола перші уроки з музики отримав від батьків.

У 1887 році він почав навчатися в Немирівській гімназії. Оскільки мав також стати священником. Проте через рік переводиться до Шаргородського початкового духовного училища, адже у його батьків тоді було скрутне матеріальне становище. Вже у 1892 році Микола Леонтович вступив до Кам'янець-Подільської духовної семінарії. Під час навчання він зміг опанувати гру на різних музичних інструментах (фортепіано, скрипка, флейта). Крім того, саме в цей час він створив власні перші обробки українського фольклору.

Працював вчителем та навчався у видатного українського музикознавця

Деякий час Микола Леонович мешкав у Чукові (тепер – Вінницька область). Там він викладав у школі. У 1901 році познайомився та через рік одружився з інтелігенткою з Волині – Клавдією Ферапонтівною Жовткевич.

У 1904 році переїхав на Донеччину, де ініціював створення хору робітників. Разом з ними він виходить на акції проти російської імперської влади. Це стало причиною, чому він повернувся на Вінниччину.

Після повернення викладав у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі. В цей час створив чимало відомих обробок, зокрема на такі твори, як-от: «Ой сивая зозуленька», «Піють півні», «Праля», «Коза», «Козака несуть», «Мала мати одну дочку» тощо.

У 1909 році його творчим наставником став видатний український музикознавець Болеслав Яворський. Також там Леонтович очолив місцеве товариство «Просвіта».

У 1917 році він переїхав до Києва. Тут він працював в музичному комітеті, викладав у Музичному-драматичному інституті імені Миколи Лисенка та Народній консерваторії.

У 1919 році знову поїхав до Тульчина. Там протягом року працював над своїм першим великим симфонічним твором, який створив за казкою Бориса Грінченка «На русалчин Великдень».

Крім того, у творчому доробку Миколи Леонтовича є такі авторські мелодії до різних жанрів українського фольклору: «Дударик», «Козака несуть», «Гаю, гаю, зелен розмаю», «Ой у лісі при дорозі», «Праля», «Смерть», «Мала мати одну дочку», «Із-за гори сніжок летить» та багато інших.

Створив відому на увесь світ мелодію до «Щедрика»

Коли композитор перебував у Тульчині, то створив чимало обробок народних пісень. Серед них був і «Щедрик». Цю композицію він час від часу змінював та дописував. Перше видання «Щедрика» з'явилося на світ у 1918 році.

У 1916 році щедрівку виконав хор Київського університету, де вона неабияк вразила глядачів. Після цього композицію заспівала капела «Кошиця». Під час встановлення уряду УНР Голова Директорії Симон Петлюра доручив капелі диригента Олександра Кошиця поїхала на гастролі до США та Європи. Виконавці мали таким чином поширювати національну культуру та ідею української незалежності. Саме з їхніх уст про «Щедрик» дізналися за кордоном.

Зокрема, лондонське видання «The Daily News and Leader» писало про виконання мелодій композитора:

«Багато пісень були виконані на біс – майже всі. Серед найбільш оригінальних і красивих можна назвати "Щедрик" і "Ой там за горою" – обидві створив Микола Леонтович».

У 1936 році американський композитор чеського походження Пітер Вільговський написав англомовну версію українського «Щедрика». Так, на світ з’явилася різдвяна пісня «Carol of the Bells» («Колядка дзвонів»). Ця версія «Щедрика» стала відома на увесь світ та до сьогодні доповнює атмосферу Різдва в багатьох країнах. Зокрема особливої популярності вона отримала після звучання у фільмі «Сам удома» та «Гаррі Поттер». А також – «Міцний горішок», «Південний парк», «Суботній вечір у прямому ефірі», «У дзеркала два обличчя», «Сімпсони» тощо.

«Щедрик» М. Леонтовича у виконання хору Львівської національної опери:

Його вбив радянський агент

У свої останні роки життя Микола Леонтович жив досить бідно. А помер він раптово та не природною смертю.

У січні 1921 році композитор поїхав до свого батька в селище Марківка (тепер – Вінницька область). Одного вечора до будинку прийшов невідомий чоловік, який нібито боровся з бандитизмом. Він попросив у господарів залишитися переночувати.

Однак зранку 23 січня 1921 року в будинку Леонтовичів пролунав постріл. Батько Миколи прибіг та побачив свого сина, який помирав. Як з’ясувалося, невідомий гість, Афанасій Грищенко, який ночував у домі, був підісланим радянським агентом. Він вистрілив у видатного композитора та ще й пограбував батьківський будинок.

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.