Жив заради науки: хто такий Євген Патон

ІА Дивись. іnfo розповідає про видатного українця більше.

Дитинство та юність Патона

Євген Оскарович народився у 1870-му році у французькій Ніцці на узбережжі Середземного моря. Він походив із давнього, очевидно, шотландського роду, який переселився до Російської імперії ще в першій половині XVIII століття. Дід Петро (1796-1871) отримав спадкове дворянство та дослужився до високого чину генерала від інфантерії (тобто, піхоти).

Батько Оскар (1823-1900) дослужився до цивільного чину статського радника, обравши дипломатичну кар’єру. На момент народження сина він був консулом Російської імперії в Ніцці. Мати – Катерина Дмитрівна Шишкова (близько 1834-?) – була донькою штабсротмістра. Високий соціальний статус родини Патонів підкреслює той факт, що хрещеним батьком Євгена Патона став великий князь В’ячеслав Костянтинович – небіж царя Олександра ІІ.

Природно, що за таких умов Євген Оскарович здобув блискучу освіту й отримав прекрасні можливості для кар’єри. Після гімназій у Штутгарті й Бреслау (нині Вроцлав, Польща) та іспитів екстерном у Новозибківській гімназії Чернігівської губернії, він закінчив Саксонське королівське вище технічне училище в Дрездені та Санкт-Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення імператора Олександра І. Вступив на державну службу, став професором Московського училища інженерів шляхів сполучення. Був у його житті й нетривалий період військової служби – з 1891 до 1892 року “вольноопределяющимся”, а потім феєрверкером (унтерофіцером) 4-ї батареї 33-ї артилерійської бригади 9-го армійського корпусу Київського військового округу.

Діяльність Євгена Патона

Від 1904 року Євген Патон оселився в Києві, де очолив катедру мостів у новоствореному Київському політехнічному інституті. Протягом певного часу був деканом інженерно-будівельного факультету. Вчений підготував фундаментальні підручники “Дерев’яні залізничні мости”, “Залізні мости” у 4-х томах, “Курс мостів” у 5-ти томах, доклав зусиль для створення нових лабораторій, кабінету мостів та інженерного музею КПІ. За його проєктом у 1910 році в Києві відкрили металевий Парковий міст над Петрівською алеєю, що сполучає Міський сад і Хрещатий парк. Він більше відомий киянам і гостям столиці, як Міст закоханих або Чортів міст.

За радянських часів Євген Патон став віцепрезидентом Академії наук УРСР, заснував і очолив Науково-дослідний інститут електрозварювання (нині Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України). Створив 35 проєктів мостів. Зокрема, у 1925-му на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро відкрили балковий міст імені Євгенії Бош, спроєктований Патоном (був трохи південніше сучасного мосту Метро в Києві).

Під час німецько-радянської війни Євген Патон разом зі співробітниками Інституту електрозварювання був евакуйований на Урал, до міста Нижній Тагіл. Там він розробив та успішно впровадив технологію швидкісного автоматичного зварювання броні під флюсом. Це дало змогу суттєво скоротити терміни виробництва танків, бронетехніки, снарядів, мін, авіаційних бомб, збільшити обсяги їхнього виробництва. 1 березня 1943 року “за видатний внесок у зміцнення обороноздатності країни у складних умовах воєнного часу” Євгену Патону присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці.

У липні 1944-го вчений повернувся до Києва. Багато часу приділяв удосконаленню процесу автоматизації зварювання, заснував і редагував науковий журнал “Автоматичне зварювання”. Вершиною його науково-практичної діяльності стало проєктування першого у світі суцільнозварного мосту через Дніпро в Києві (завдовжки 1 543 метри). Будівництво його завершили через неповні три місяці по смерті вченого – 5 листопада 1953 року, тому новій споруді присвоїли його ім’я.

Науковий внесок видатного вченого був відзначений високими державними і науковими преміями та нагородами. Він по праву вважається основоположником наукової школи в галузі електрозварювання. Його ім’я носить Науково-дослідний інститут електрозварювання. Євген Оскарович Патон помер 12 серпня 1953 року, похований у Києві. Син Є. О. Патона - Борис Євгенович Патон продовжив справу батька у галузі зварювання, став ученим зі світовим ім’ям, двічі Героєм Соціалістичної Праці, Героєм України.