Засновник Української академії мистецтв: про життя художника Михайла Жука
Михайло Жук – український художник, поет, педагог та перекладач. Він став одним із засновників Української академії мистецтв та мав неабиякий вплив на формування стилю інших художників.
Сьогодні, 2 жовтня, минає 141 рік від дня народження Михайла Жука. З цієї нагоди ІА Дивись. іnfo зібрала цікаві факти про життя художника.
Навчався у відомих художників – Мурашка та Виспянського
2 жовтня 1883 року в Каховці, що на Херсонщині, в сім’ї маляра-робітника народився син. Його назвали Михайлом. Ще з дитинства майбутнього художника привчали до праці. Вже в дев’ять років батьки віддали сина на виховання до місцевого майстра Меліхова. Хлопець допомагав йому малювати паркани та створювати вивіски.
У 1896 році Михайло Жук вступив на навчання до Київської малювальної школи. Там його вчителем був відомий український художник Олександр Мурашко. Саме він став його першим наставником в творчості. Однак тоді Жук тільки розпочав свій шлях навчання. Далі він отримав нові знання в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1900 році Михайло переїхав до Кракова, де чотири роки навчався в Академії мистецтв на портретному та фресковому відділах. Його вчителями були визначні місцеві художники та представники «Молодої Польщі»: Станіслав Виспянський та Юзеф Мегоффер, а також – Ян Станіславський. Через чотири роки в 1904-му закінчив академію «на відмінно».
Малював портрети видатних українців: особливість художньої творчості Михайла Жука
У 1904 в Києві році Михайло Жук за сприяння М. Біляшівського організував першу власну виставку. До цього він брав участь у спільній виставці «Осіннього салону» в Кракові.
Згодом через рік художник долучився до виставкового проєкту «Товариства прихильників української літератури науки і штуки» у Львові. Тоді його роботи помітив та прихильно відгукнувся відомий художник Іван Труш, який був організатором цієї виставки.
Крім того, Михайло Жук також брав участь у Першій українській артистичній виставці (Київ, 1911 р.), Осінній виставці художників Трансністрії «Salonul ofisial».
У творчому доробку художника є велика кількість різноманітних робіт. Зокрема мистецтвознавці розділяють його творчість на такі періоди, як-от: «авангардний», «радянське арт-деко», «класицизуючі» реміністенції. Митець працював в напрямку графіки, створював ілюстрації до книг та малював узори для оздоби кераміки. Відомі його твори в техніці декоративного панно: «Чорне і біле» (1912 р.), «Казка» (1914 р.), «Хризантеми» (1919 р.).
Михайло Жук намалював багато портретів відомих українців: Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Григорія Сковороди тощо. Зокрема, працював у техніці офорту (серія портретів художників), ксилографії (серія портретів політиків та діячів культури), літографії (серія портретів письменників).
У серпні-вересні 2023 року у Львові відбулася виставка «Михайло Жук – вісник Відродження». На ній презентували близько 200 творів художника, які зібрали з музейних та приватних збірок зі Львова, Одеси, Києва та Чернігова.
Приятелював з Коцюбинським, був членом «Музагет» та писав вірші
Михайло Жук був знайомий з багатьма відомими українськими інтелектуалами. Добре знав діячів літературного угрупування «Молода Муза». Спілкувався з Богданом Лепким, Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Іваном Трушем, Миколою Вороним, Павлом Тичиною, а також приятелював з Михайлом Коцюбинським.
Свій перший літературний текст Михайло Жук опублікував в «Науково-літературному віснику» в 1906 році. Тоді він дебютував як письменник з оповіданням «Мені казали: «Ще молодий».
У 1912 році вийшла його перша збірка віршів під назвою «Співи землі». Крім того, Михайло Жук є автором вінка сонетів, п’єс ( «Плебейка», «Легенда») та новели «Дора». Особливе місце в літературній творчості посідають збірники казок, які написав письменник – «Ох», «Казки», «Дрімайлики», «Прийшла зима», «Годинник: Сценка-забава».
У 1919 році Михайло Жук став членом літературно-мистецького об’єднання «Музагет», яке заснували в Києві. Воно проіснувало лише до 1920 року. За цей час учасники видали один номер альманаху «Музагет: Місячник літератури і мистецтва», куди увійшли літературні тексти М. Жука, П. Тичини, Д. Загула, К. Поліщука, Г. Журби, Л. Курбаса тощо.
«Для мене біле все – являє таємницю:
Воно ніщо і разом ідеал;
Воно відсвічує і ранішню зірницю,
І світло вечора, і полудневий пал.
Воно є дзеркалом, де може все відбитись, –
Найлегша барва творчого життя;
Воно найменшим брудом може образитись, –
Що в білим сплямилось – немає забуття...»
(уривок з вірша Михайла Жука «Епілог (Біле)»)
Став одним зі засновників Української академії мистецтв
У 1917 році Михайло Жук отримав звання професора живопису. Тоді він разом з Олександром Мурашком, Федором Кричевським, Георгієм Нарбутом, Михайлом Бойчуком заснували Українську академію мистецтв у Києві. Українська Центральна Рада ухвалила закон про її створення. Такий крок був важливим для розвитку української культури. Свої погляди щодо цієї події Михайло Жук написав у статті «Українська Академія Мистецтва та Вища Художня школа».
Після цього в 1919 році художник переїхав до Чернігова, де мешкав до 1925 року. Там він займався педагогічною діяльністю, зокрема викладав у художній студії Губернського народного народного робітничого факультету.
Загалом протягом життя Михайло Жук працював завідувачем відділу мистецтв Чернігівської губернської народної освіти, у видавництві «Рух», на Дмитровському фарфоровому заводі, продавцем у комісійному магазині, у художньо-скульптурних майстернях, малював на замовлення ікони, а також викладав в Одеському художньому училищі.
У 1925 році митець оселився в Одесі. В цей час він працював у Одеському художньому інституті (тоді – Політехнікум образотворчих мистецтв), де став керівником майстерні стилізації. Згодом займав посаду проректора навчального закладу та голови поліграфічної майстерні, а також співпрацював з Одеським драматичним театром.
У 1931 році його заарештували. Тоді він провів приблизно чотири місяці у одеській в’язниці. Після звільнення Жук більше не писав картин, а тільки створював візерунки для кераміки. У 1937 році вже працював на порцеляновому та фарфоровому заводах на Росії.
Останні роки життя художник мешкав в Одесі. Тут він викладав у художньому училищі та працював у різних майстернях. У 1946 році радянська влада висунула звинувачення в протиправній діяльності, але до арешту не дійшло. У 1957 році в Михайла Жука значно погіршилося здоров’я.
Не стало Михайла Жука 7 червня 1964 року. Похований на Другому християнському кладовищі в Одесі.
Велика виставка Михайла Жука у Львові
У жовтні минулого року в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбулася виставка «Михайло Жук – вісник Відродження». На ній презентували близько 200 творів митця, які відібрали з музейних та приватних збірок зі Львова, Одеси, Києва та Чернігова.
«Праця над такими виставками є певним кроком до дослідження художника. Бо коли збираються в одному місці всі роботи, то ти їх бачив наживо та починаєш з ними працювати. Тоді розумієш набагато більше рівнів мистецької думки, еволюції творчості цього художника, ніж коли ти просто читаєш матеріал про нього», – розповіла кураторка проєкту Олена Кашуба-Вольвач.
За її словами, в основу виставки лягли дуже багато досліджень. Насамперед це роботи Ольги Школьної, Людмили Соколюк, Олени Яворської, які займаються творчістю Жука.
Детальніше про виставку та фоторепортаж із неї – дивись у нашому матеріалі тут.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
