Битва за музей: у Самборі скандал через кандидатів на директора

SONY DSC
SONY DSC

Незважаючи на цілу низку скарг і звернень до конкурсної комісії, далеко не блискучу характеристику і доволі слабкий послужний список досягнень, 14 вересня конкурсна комісія Львівської облради рекомендувала на посаду директора Історико-краєзнавчого музею «Бойківщина» у Самборі Роксоляну Данчин.

Музей «Бойківщина» у Самборі з’явився ще 1927 року при однойменному товаристві. Після війни його ліквідували і знову відновили у 90-их роках за сприяння культурно-просвітницького товариства імені Володимира Кобільника. Музей відновлено в колишньому будинку парафіяльної школи, збудованої мешканцями міста у 1679 році.

Як пише «Музейний простір», відповідно до Закону України «Про культуру» конкурсна комісія була сформована органом управління – Львівською обласною радою – у складі 9 чоловік, до якої увійшли Михайло Ільницький (депутат Львівської обласної ради), Христина Береговська (директор Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА), Мирослава Бабінська (депутат Львівської обласної ради), Роман Яців (проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв), Дмитро Сапіга (директор видавництва «Каменяр»), Олександр Жарівський (керівник Асоціації філателістів Львівщини), Лідія Горницька (керівник архітектурної майстерні інституту «Укрзахідпроектреставрація»), Зоя Богдан (майстер витинанки) та Тетяна Пригодська (офтальмолог).

Отож, на посаду директора музею претендувало дві кандидатки: Роксоляна Данчин, яка очолювала його практично від самого початку, і Людмила Бублик. І ось що про них відомо.

Роксоляна Данчин народилася 1945 року. Свого часу працювала на Львівській фабриці верхнього трикотажу, але у віці 49 років здобула вищу освіту, тому другий її фах – вчитель української мови та літератури. зазначається, що Роксоляна Данчик має багато подяк від різних організацій.

1245816688_sambir

Щодо іншої кандидатки Людмили Бублик, то її послужний список виглядає значно вагоміше. Народилася 1971 року. Доктор філософії Українського Вільного Університету в Мюнхені, захистила наукову роботу на тему «Збереження національної самосвідомості українців у Німеччині та Польщі, 1990-2010». Має дві вищі освіти, здобуті в Україні, у Львівському національному університеті імені І. Франка, на філологічному факультеті та факультеті післядипломної освіти. Окрім української, вільно володіє чотирма іноземними мовами. Працювала вчителем, викладачем англійської та французької мов, другим секретарем та в.о. прес-секретаря Посольства України в Республіці Польща (відбиралась на основі конкурсу). Під час роботи в Посольстві у Варшаві, була ініціатором та організатором першої української недільної школи у Варшаві, ініціювала та провела велику кількість польсько-українських культурних заходів. 2015-го року Людмила Бублик допомогла музею «Бойківщина» здобути унікальну колекцію зі 107 оригінальних творів української мисткині Емми Андієвської, що проживає в Німеччині, була куратором першої виставки цієї колекції. У 2013-2016 рр. вона опікувалася музейним комплексом «Рідна хата» Патріарха Йосипа Сліпого у його рідному селі Заздрість, була організатором багатьох міжнародних конференцій та культурних заходів як в Україні, так і за її межами – метою яких була популяризація української культури.

11129538_378160525701568_8539735532253045471_n_resized

Навіть після таких скупих даних про кандидаток, здавалося б, що у комісії не мало б бути жодних сумнівів, хто більш гідний очолити музей. Адже у першої кандидатки була хіба одна перевага – вона довго була директором.

Крім резюме, були й інші вагомі аргументи, на які конкурсна комісія мала б звернути увагу, а саме: ціла купа звернень, у яких прямо просили Роксоляну Данчин не призначати директором музею. Щоправда, одне з них на захист нинішньої директорки.

Наприклад, Любомир Сікора, голова науково-культурологічного товариства «Бойківщина» у своєму зверненні від 5 вересня до комісії писав: «Саме я 25 років тому рекомендував Р. Данчин на посаду директора відродженого музею «Бойківщина» в м. Самборі, а тому відчуваю особисту відповідальність за подальшу долю цього закладу культури. Змушений визнати, що сподівання представників української інтелігенції Р. Данчин не виправдала. Перебуваючи чверть віку на посаді директора, вона не видала жодного наукового збірника музею, не поповнювала належним чином експозиції, не організовувала виставок народних майстрів  з бойківської глибинки, зосередившись натомість на пошуку та поширенню найобразливіших характеристик на адресу всього субетносу бойків».

14409087_1199996193372796_102676659_n

Є звернення й від громадської організації «Майдан Турківщини» від 8 вересня, скероване начальнику департаменту  культури, національностей та релігій Христині Береговській.

Ось про що йдеться у зверненні: «З великою прикрістю вже не перший рік спостерігаємо, як у музеї «Бойківщина» під керівництвом Р.Данчин поширюється дискредитуюча інформація про частину українського народу, до якого належать також уродженці Турківщини – етнографічну групу бойків. Замість того, що привертати увагу до нашої культури, директор дає всій нашій групі принизливі суб’єктивні характеристики, які можуть викликати у відвідувачів хіба що відразу до всіх нас…»

14409237_1199996050039477_2137451623_n

Звернулася до конкурсної комісії й президія Старосамбірської районної ради. У листі від 9 вересня теж наголошується на тому, що Роксоляну Данчин слід замінити кимсь більш фаховим: «Цей музей, серед засновників якого є також вихідці із Старосамбірщини, за часів директування в ньому Роксолани Данчин став місцем, де поширювали компроментуючу інформацію на адресу бойків, приписуючи нашій спільноті риси, які би свідчили про меншовартість. Ксенофобські заяви на адресу окремої етнографічної групи українського народу, які діють всупереч консолідаційним процесам в нашій країні, є неприпустимими для будь-якої посадової особи в Україні…»

14429097_1199996076706141_40218172_n

Так само проти нинішньої директорки виступив і керівник ЛМГО «Підкова» Ігор Гулібіт: «Розглядаючи музей «Бойківщина» як важливий центр розвитку культурного життя Бойківщини, змушені констатувати, що дирекція музею виконує цю місію несповна. Попри назву «Бойківщина», складається враження, що головним напрямком у діяльності музею є зовсім не бойківський. Тут бракує саме бойківського акценту під час виставок, не оновлюється експозиція з бойківською ношею та вишиванками, не чути бойківських пісень. Тут не використовують новітніх інформаційних технологій в музейній практиці, новаторських рішень, свіжої думки. Особливого суспільного резонансу набули зневажливі висловлювання директорки музею Р.Данчин на адресу етнографічної групи українців-горян – бойків…»

14445387_1199995813372834_1470294158_n

А ось скарга Ігоря Гулібіта трирічної давності до міського голови Самбора, через образливі висловлювання, почуті під час екскурсії у музеї «Бойківщина».

74377353

До кола противників призначення Роксоляни Данчин директром музею увійшов і голова Самбірського товариства «Лемківщина» Михайло Шпак: «За всі ці роботи на посаді директора музею Р.Данчин не виправдала покладених на неї надій, музей не став центром, який би об’єднував бойків і дослідників їхньої спадщини, не став центром бойківських традицій і ремесел. Натомість, коли приходиш до музею, то чуєш, що бойки були гіршими, лінивими, темними. Замість виховувати повагу до цього великого і багатого на культурну спадщину етносу, музей під керівництвом Р.Данчин розвиває комплекс меншовартості…»

14454690_1199996250039457_1464117090_n

Натомість на бік директори стала координаційна рада політичних партій і громадських організацій Самбірщини. Їхній лист на адресу конкурсної комісії надійшов 11 вересня. В ньому, зокрема, зазначається: «Роксоляна Данчин самовіддано і послідовно провела роботу з відновлення одного з визначних у 20-30-их роках ХХ століття у Європі музею – Самбірського музею Бойківщина, який пережив панування Польщі та німецької окупації. Музей був розграбований і майже знищений у часи тоталітаризму, а його засновники репресовані. Прийшовши на посаду директора музею у 1991 року, Роксоляна Данчин прийняла голі стіни і невеличку етнографічну колекцію краєзнавчого музею СШ №1 м. Самбора, передану директором  школи Г.М.Машурою. За час її роботи на посаді директора фонд музею щороку поповнювався і в даний час складає 34 тис. експонатів та 17000 примірників літератури».

14442588_1199995783372837_135217358_n

Не дуже схвальну характеристику діяльності Роксоляни Данчин надав і департамент культури ЛОДА: «Останніми роками у музеї спостерігається відсутність ініціативи у реалізації власних інтерактивних проектів, виставок, що негативно впливає на відвідуваність та збільшення власних надходжень…»

14429304_1199995786706170_856180454_n

Зрештою, незважаючи на всі ці зауваження, під час другого засідання конкурсної комісії, яке відбулося 14 вересня 2016 року і на якому були присутні 6 членів конкурсної комісії, 5 з яких, тобто більшість, віддали свої голоси за кандидатуру Роксоляни Данчин. А 27 вересня на сесії Львівської обласної ради своє слово повинні сказати депутати: затвердити чи не затвердити рекомендовану комісією кандидатуру.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: