дивись.info

Ярослав Назаркевич – творець філігранного Львова

Ярослав Назаркевич – творець філігранного Львова
Проспект Свободи, 6/8 у Львові 1970-ті роки. Фото: Романа Метельського

Хоч Львів нині рясніє новобудовами, це місто сповнене особливою історією помешкань, які у різні періоди тут виростали завдяки талановитим фахівцям. Таким був архітектор Ярослав Назаркевич.

ІА Дивись.info розповідає не лише про архітектуру Львова, але й про її творців, адже кожен із них не просто виконував власну роботу для годиться, а вкладав у неї частинку власної душі і серця. Сьогодні пропонуємо почути історію митця родом з Бродівщини, зокрема про справу всього його життя, яка стосується Топольної і не тільки.

Бути кимось навіть попри війну

У сім’ї дяка із села Ясенів, що у Бродівському районі, народився син Ярослав, якраз у той день, який тепер звикли називати днем усіх закоханих. Хлопчик провчився сім років у початковій школі та у 12 перейшов на навчання до Золочева.

За лічені роки до Другої світової війни підліток знову повернувся до Бродів, хоч постійно щось ставало на заваді його навчанню, та врешті 1941 року 17-річний Славко випускається зі школи, здобувши середню шкільну освіту вже у Львові.

У 19 років юнак починає навчатися на так званих «Технічні фахових курсах», заняття на яких 1943 року відбувалися у незайнятих німецьким військом корпусах Львівської політехніки: тут він, ймовірно, вирішує, чим буде займатися у майбутньому.

Коли Славкові виповнився 21 рік, юнак обирає для себе фах архітектора, тому вступає до Львівського політехнічного інституту на архітектуру. Цікаво, що його наставником став тогочасний керівник кафедри, професор Іван Багенський, який, до слова, звів десятки житлових будинків у центрі Львова, а також палац Бруницьких — унікальну віллу в Великому Любіні.

Загалом Ярослав Назаркевич отримував неабияке задоволення від навчання, адже переймав знання від справжніх професіоналів, крім цього, його одногрупниками були теж дуже відомі львівські архітектори — Ярослав Новаківський, Роман Липка, який розбудував Луцьк і Олег Радомський, що взявся розбудовувати вулицю Стрийську у Львові.

Диплом Назаркевич отримав у 26 років та певний час працює у Рівному, здобуваючи досвід. Після чотирьох років все ж повертається до Львова і влаштовується до Українського державного науково-дослідного інституту проєктування міст «Діпромісто», де його кар’єра розвиватиметься упродовж життя.

У цей період життя чоловік одружується із донькою українського мовознавця Юліана Редька, родом із Кам’янка-Бузького району, Вірою-Марією: вона стала для нього першим щирим і вічним коханням.

Головний архітектор улюблених проєктів

Історія Львова від Назаркевича бере початок у 50-их років минулого століття.

Чи не найпершою роботою, збудованою за його проєктом, стає п’ятиповерхівка на Розі Городоцької і Ярослава Мудрого, 1.

Будинок на вулиці Ярослава Мудрого, 1 у Львові (Googlemaps)

Дослідники вважають, що поверхи цього будинку дуже грамотно ритмічно поділені на три частини, що зменшуються догори. Наріжна частина всіх поверхів  виступає на невелику відстань, що створює асоціацію вежі.

Ярослава Назаркевича також вважають досконалим теоретиком, який так само витончено всі знання втілювати у життя. Він мав надзвичайне чуття пропорцій, досконало володів практичним використанням теорії «золотого перетину», мав енциклопедичні знання у різних гуманітарних галузях і слідкував за всіма новими тенденціями архітектури.

Кожен проєкт Назаркевича був новаторським: його творчість не була схожою на творчість жодного із українських архітекторів.

Зазвичай житлові будинки, запроєктовані ним, львів’яни називали «зведеними за чеським проєктом», бо у них було вигідне, покращене планування помешкань і сучасний, елегантний вигляд фасадів. Окрім того, він постійно прискіпливо слідкував за якістю роботи будівельників, часто виїжджаючи на об’єкти в процесі авторського нагляду.

Читайте також: Чех, який звів пів Львова, однак сам залишився таємницею

Саме Назаркевич є автором інтер’єрів Будинку архітектури (Порохової вежі), які він розробив разом зі своїми одногрупниками, про яких згадувалось вище.

У 60-их роках на проспекті Свободи у Львові діяло дуже відоме кафе «Червона Шапочка». 

Проспект Леніна (суч. проспект Свободи), 6/8. Кафе “Червона шапочка”, 1964-1965рр. (взято з LiveJournal)

Разом із колегами архітекторами Назаркевич спорудив стадіон «Дружба» (сьогодні «Україна», який відкрили 1963 року неподалік Снопківського парку, на 45 тисяч місць.

Стадіон “Україна” у Львові. Фото: А.Дудиш

Упродовж 60-70-их років XX століття чоловік опікується зведенням якомога більшої кількості багатоповерхівок. Це і житлові будинки на вулицях Ніщинського, Кривчицькій, Личаківській та Копальній, Панаса Мирного, 43, Корольова, 10, Родини Крушельницьких, 1а

За проєктом Назаркевича спорудили тодішню профтехшколу, а нині «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу» на вулиці Кривоноса, 18.

Училище №32 у Львові. Фото з відкритих джерел.

Особлива сторінка творчості архітектора зосереджена довкола львівських гуртожитків. Назаркевич розробив низку базових зразків багатоповерхового малосімейного житла гуртожитського типу. Тоді стояло на державному рівні питання швидкого збільшення кількості житла для львів’ян, і архітектор вирішив його за рахунок системної технології.

Він зумів здешевити житло шляхом уніфікації і технологічності виробництва, які водночас мали доволі естетичний вигляд. За допомогою доступних матеріалів і простих форм, в умовах жорстких фінансових обмежень умів створювати відчуття свіжості й сучасності архітектури. Розробивши авторську інженерію й технологію естетики, створив стиль лаконічної шляхетності.

Це студентські гуртожитки Львівської академії мистецтв на вул. Кримській, 26а, 28, 30, гуртожитки — вул. Зеленій, 105, 115 (обидва на 315 місць); вул. Володимира Великого, 14, 16, 18, 20; вул. Угорська, 2.

Гуртожиток на вулиці Кримській, 30 у Львові. Фото: wikimapia.org

Улюблений район Назаркевича

Архітектор за декілька років до смерті вирішив розбудувати північний район Львова. Справою свого життя вважав мікрорайон вулиці Топольної, де у 1975–1978 роках створив серію 14-поверхових житлових будинків.

Тут він ще встиг проконтролювати будівництво надзвичайно вдало вписаних у горбистий ландшафт п’яти- і дев’ятиповерхових житлових масивів.

За цей комплекс Ярослава Назаркевича подавали на здобуття Шевченківської премії.

Талановитий у всьому 

Ярослав, окрім особливого почерку в архітектурному мистецтві, займався також і малярством, створюючи оригінальні портрети та пейзажі.

Його вважають досконалим шаржистом і майстром епіграм. Назаркевич, який володів мистецтвом шрифта, залюбки засновував нові українські шрифти на основі вивчення спадщини Георгія Нарбута, котрий є автором перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок), Павла Ковжуна, котрий у Львові свого часу вважався славним футуристом і засновником сатиричних видань, етнографа Опанаса Сластьона і видатних архітекторів Опанаса Нагірного та  Івана Левинського.

Ярослав Назаркевич був надзвичайною людиною: він умів слухати і чути, мав безліч товаришів, а за його порадою охоче звертались студенти та однодумці. Крім цього, чоловік обожнював читати: за все життя зібрав величезну бібліотеку — близько десяти тисяч книг.

По суті, розпочавши плідну роботу з 30 років, архітектор ще майже за 30 подарував Львову нове дихання, втім, не дожив до шістдесяти півтора роки. Назаркевич помер у червні 1982 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Підготувала Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.