Пророк чи єретик: у Львові презентували книгу про релігійний світогляд Івана Франка

ІА Дивись.info побувала на презентації монографії. Модератором події був літературознавець Данило Ільницький.

Книжка «Пророк чи єретик? Релігійний світогляд Івана Франка та його взаємини з духовенством» є дослідженням Ігоря Медвідя. Науковець написав її після того, як захистив дисертацію в 2012 році. Опісля автор вирішив видати окрему книгу про релігійний світогляд Франка, що є досить непростою та дискусійною проблемою.

Дослідник писав книгу з вересня 2019 по квітень 2021 рік. Дослідження присвячене історику Ігорю Скочилясу.

Данило Ільницький розповів, що багато тем та контекстів порушено в цій книжці: Івана Франко і греко-католицька церква; Іван Франко і галицьке духовенство; Іван Франко та релігія, Бог, а також – Іван Франко та галицьке суспільство крізь призму релігії. За словами модератора, у книзі можна прослідкувати загальний історичний контекст християнських практик в галицькому суспільстві в другій половині ХІХ століття – в першій половині ХХ століття.

Ігор Медвідь зазначив, що головна колізія книжки є в тому, що Франко як людина став настільки значимим для української нації в цілому та для багатьох груп українців, що він перестав бути самим собою, а став – символом. Так, Франко, став людиною, яка несе певний символічний капітал, за який змагаються. Це було певною цінністю - бути причетним до цього символічного капіталу та використовувати його у цілях своєї певної групи. Науковець каже, що так з’явилася ця конкуренція різних образів, що насправді була ще за його життя. Тому в трактуванні його релігійних поглядів треба бути досить обережними.

«Взагалі я взяв за епіграф цитату Миколи Ільницького: «Кожен великий поет трошки єретик». У цьому щось є. Бо поет не має мати рамок. Якщо він хоче писати сильну поезію, напевно, він має виходити поза будь-які рамки. Відповідно оце спілкування з абсолютом - воно може бути дуже специфічним та нетиповим. Часом незрозумілим», – каже Ігор Медвідь.

За словами дослідника, у Франка були дуже різні періоди його світоглядної еволюції. У своїй книжці він використовує періодизацію Євгена Нахліка, який виокремлює чотири таких періоди. Крім того, Ігор Медвідь використовував дослідження таких літературознавців, як-от: Богдан Тихолоз, Орися Бондар, Ярослава Мельник тощо. Історик зазначив, що праці Івана Франка потребують міждисциплінарного підходу. Він вважає, що книжка є історичною, однак перебуває на перетині і літературознавства, і релігієзнавства.

«Тут в Галичині міжвоєнній була така конкуренція поглядів – Франко є віруючим чи атеїстом. Або Франко віруючий, але не такий, як інші. Це були множинні образи. В радянській Україні можна було хитатися тільки з лінією партії, але стосовно релігії партія мала досить таке однозначне ставлення, що релігія щось забобонне. Тому Франка намагалися показати революціонером, атеїстом, борцем з Ватиканом, яко уніатів та буржуазних націоналістів та інших ворогів комуністичної справедливої влади. Коли радянська влада була на Галичині, то не можна було говорити про іншого Франка, а зберігався саме цей образ», – зазначає автор дослідження.  

Ігор Медвідь підкреслює, що Франко є дуже складним. У певні періоди його діяльності досить важко сказати, якою саме є його релігійність. Адже письменник по-різному писав у своїх наукових, публіцистичних та художніх творах. Ще однією складністю також було, як аналізувати художні образи: чи це є справді франкові образи чи він намагається показати думку певної верстви людей – як вони мислять.

Читайте також «Тричі мені являлася любов»: про особисте життя Івана Франка

Дослідник зазначає, що Франко довгий час був під впливом реалізму. Він намагався відтворювати ці моделі.

 «Стефаник згадує у своїх спогадах, що вони йшли з Франком з бібліотеки та раз заглянули на базар, і Франко купив собі яблука та булочку. Після цього він довго стояв. І Стефаник щось здивувався, на що він витрачає час. Тоді Франко каже: «Яблука, булки купив – то вони знадобляться, але взагалі я прийшов подивитися за типажами, за тим що говорять люди. Бо мені читач не повірить, якщо я буду писати з власної уяви». Так він намагався відтворити оцю реальність», – розповів Ігор Медвідь.

Науковець підкреслює, що Франко є енциклопедистом та дуже багатогранною особистістю, яка займалася і політикою, і економікою, і етнографією, і літературою, однак він як письменник є ключовим аспектом. Ігор Медвідь каже, що дослідження Франка для нього було цікавою мандрівкою та стеженням за тим, як він змінює літературні смаки та вподобання, стилі і як це він розвиває, як це накладається на зміну світогляду.

Читайте також Стежками Івана Франка: улюблені місця поета

На запитання, чи була сповідь у Франка, і чи міг би провести її Митрополит Андрей Шептицький, дослідник відповідає, що там про це є складний сюжет:

«Я пишу в цій книжці, що релігійність Франка випереджала свій час та була не зовсім зрозумілою та не пов’язаною з конкретною релігійною спільнотою. А радше він мав такий особистий зв’язок з Богом. Тому часом він ставився з певним таким упередженням до деяких таїнств. Хоча він мав і мав і таїнство шлюбу, і діти мали таїнство хрещення. Він приходив і на літургії в різні періоди, незалежно чи це період соціалізму, чи переосмислення, чи містичного періоду хвороби, коли він має релігійні візії. Але не пощастило йому десь зі сповідниками. Дуже така заплутана історія. Там є доволі різні версії, що відбулося в тому часі. Але сповідь з Андреєм Шептицьким так і не відбулася, на мою думку».

Довідка

Ігор Медвідь – історик, викладач кафедри історії УКУ, заступник директора з наукової роботи Дому Франка у Львові.

Данило Ільницький  – літературознавець, кандидат філологічних наук, викладач кафедри філології Українського Католицького Університету.

---

Нагадаємо, що протягом 4 - 8 жовтня у Львові тривав тридцятий книжковий фестиваль Lviv BookForum. Події можна було відвідати наживо або у форматі онлайн. Цього року фокусною темою – «Перепис майбутнього».

Читайте також BookForum у Львові: добірка цікавих книжок від видавництв на фестивалі