«Якщо можете, будьте щасливими»: про життя та творчість письменниці Вікторії Амеліної

ІА Дивись.info розповідає про біографію львівської авторки, життя якої раптово обірвалося в 37 років.

Переїзд до Канади та робота в IT

Вікторія Амеліна народилася у Львові 1 липня 1986 року. В чотирнадцятирічному віці вона переїхала разом з батькам до Канади. Однак невдовзі повернулася до рідного міста.

Тут навчалася в Львівському національному університеті «Львівська політехніка», після закінчення якої отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій з відзнакою. З 2005 року Вікторія Амеліна працювала в ІТ-сфері на посадах програмістки та керівниці в міжнародних компаніях. 

Однак в 2015 році Вікторія вирішила обрати інший шлях. Вона покидає ІТ-індустрію та присвячує себе письменництву. 

Дебютна книга та літературна творчість 

В одному з інтерв’ю ІА Дивись.info Вікторія Амеліна розповідала, що в дитинстві не думала, що буде письменницею, але завжди знала, що напише книжку.

«Десь в 25 зрозуміла, що для того, аби написати книжку, треба її писати. Звучить смішно, але так і є. Коли пишеш, відбувається щось магічне, текст сам себе творить»,

— зазначала львівська письменниця.

У 2014 році львівська авторка дебютувала з книгою «Синдром листопаду, або Homo Compatiens». У книзі розповідається про життя головного героя Кості, який виховувався в дитячому будинку в Україні. Крім того, в романі є чимало паралелей з сучасною історією.

Передмову до видання написав український поет Юрій Іздрик. Перший роман Вікторії увійшов до переліку з десяти найкращих книжок за версією «ЛітАкцент–2014». А в 2015 році «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» потрапив до короткого списку премії Валерія Шевчука. У 2016 році книга перемогла на Міжнародному фестивалі «Запорізька книжкова толока — 2016» в номінації  «Українська  художня література. Проза».

«Жодна швидка не приїде за вами, і жоден дзвін ніколи не буде по вас дзвонити — кажуть, така віра творить дива, принаймні у цьому мене запевняв не один знайомий оптиміст: головне в житті — не думати про погане. Думки ж бо матеріалізуються. Це очевидний і доведений факт. Британськими вченими доведений, я так думаю… Принаймні ви будете щасливі, аж до останнього. І це ваше щастя важить так багато, у ньому стільки добра для світу, що решта вже — не має значення. Якщо можете, будьте щасливими, прошу вас»,

— уривок з роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens».

Другою книгою письменниці став дитячий твір «Хтось, Або Водяне Серце», який вийшов у 2016 році.  А через рік авторка видає роман «Дім для Дома», в якому розповідає історію життя трьох поколінь родини Ціликів. Події в творі розгортаються у Львові, де головний герой мешкає в будинку Станіслава Лема.

 «Якщо говорити про сюжет, то це історія про родину, яка живе у Львові і не бачить Львова, не любить його – але вчиться любити. Це русифікована родина полковника Радянської армії, льотчика, що походить з-під Харкова. А оповідачем є пес, який потрапляє у цю родину. Пес добре ставиться до людей – він загалом добряк, але йому теж не подобається місто, адже у ньому занадто багато спогадів, які він зчитує у вигляді запахів», — так розповідала ІА Дивись.info про книгу сама авторка.

 У 2017 році книга «Дім для Дома» стала найкращою серед прозових текстів на фестивалі Запорізька Книжкова Толока. Цей роман також відзначений літературною премією Європейського Союзу та премією Міста Літератури ЮНЕСКО.

Вікторія Амеліна друкувалася в різних збірках та антологіях («Це зробила вона», «Лялька» , «Мости замість стін», «Що дасть нам силу?», «Ковчег „Титанік“. 20 есеїв про людство зразка 2020-го»). Була членкинею Українського ПЕНу та лавреаткою премії Конрада. Її твори переклали іспанською, польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Крім прозових творів, вона писала поезії.

Повітряна тривога по всій країні
Так наче щоразу ведуть на розстріл
Усіх
А цілять лише в одного
Переважно в того, хто скраю
Сьогодні не ти, відбій
(вірш «Тривога» Вікторії Амеліної)

Заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль та документувала злочини рф

У 2021 році Вікторія Амеліна стала засновницею літературного фестивалю в селищі міського типу Нью-Йорк, що на Донеччині. Метою такої події було відновити історію населеного пункту та загалом сприяти розвитку культури там. Оскільки на фестивалі відбувалися різноманітні події за участі українських митців.

У 2022 році громадська діячка стала членкинею правозахисної організації  «Truth Hounds». У період повномасштабної війни вона допомагала в документуванні воєнних злочинів на деокупованих територіях Харківщини. Під час цієї роботи Вікторія Амеліна відшукала щоденник українського письменника Володимира Вакуленка, якого закатували росіяни в Ізюмському районі.

Крім того, минуло року авторка розпочала роботу над англомовною книгою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War. У ній Вікторія Амеліна планувала розповісти про українських жінок, котрі документують військові злочини рф під час війни.

Як загинула львівська письменниця Вікторія Амеліна

27 червня 2022 року окупанти обстріляли Краматорськ ракетами «Іскандер». Вони вцілили в місцевий заклад, де перебувала Вікторія Амеліна. 

Письменниця вечеряла в ресторані разом з колумбійською делегацією, яку вона супроводжувала. Іноземні гості отримали легкі поранення. Напередодні цих подій вона перебувала разом з ними на книжковому Арсеналі в Києві.

29 червня стало відомо, що авторка також отримала поранення. У неї були важкі травми. 1 липня — Вікторія Амеліна померла в лікарні Мечникова в Дніпрі. У письменниці залишився десятирічний син.

5 липня 2023 року у Львові попрощалися з Вікторію Амеліною в Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра і Павла. Її поховали на на Личаківському кладовищі (78 поле).