День поезії: які збірки віршів почитати в Мистецькій Бібліотеці у Львові

 ІА Дивись.info продовжує рубрику «Що почитати у львівських бібліотеках», яку ми розпочали в «Національний тиждень читання» в грудні минулого року. Подивитися попередні добірки можна тут.

Сьогодні, 21 березня в Україні відзначають Всесвітній день поезії. З цієї нагоди пропонуємо перелік поетичних книжок, який ІА Дивись.info підготувала разом з командою Мистецької Бібліотеки в межах Національного тижня читання поезії, що вперше відбувається в Україні від 16 по 24 березня.

«Ми намагались підійти до вибору поетичних книжок комплексно — обрали українську та перекладну поезію, а також включити в цю добірку авторів різних поколінь, щоби охопити різні поетичні генерації»,

— кажуть у Мистецькій Бібліотеці.

Артур Дронь «Тут були ми» (Львів, 2023)

«Видавництво Старого Лева»

Артур Дронь — сучасний український поет, який від початку повномасштабної російсько-української війни воює на фронті. До 24 лютого 2022 року він видав дебютну збірку — «Гуртожиток №6». А потім перестав писати, бо вирішив, що в цьому немає сенсу. «Із сімнадцяти років вважав літературу справою життя, думав, що бути письменником — це важливо, потрібно і має сенс. А тут виявилось, що сенсу якраз жодного. Що писати, коли з-під завалів витягують дітей?..» — пише Артур у післямові до збірки «Тут були ми».

«Ця війна забрала у нас чимало поетів. Чи радше так: росіяни вбили чимало наших поетів. Однак війна працює на усіх рівнях — вона може не лише забрати життя, а забрати нагоду чи потребу говорити, витягнути з поета його голос, позбавити сенсу говорити цим голосом. З Артуром Дронем це також сталось, але свій голос Артур не втратив цілком — він знайшов його заново. Він каже про це у післямові до збірки «Тут ми були»: “Я вирішив, що письмо не вартує нічого. Але я помилявся. Просто потрібен був час, бо про сьогодні вже не напишеш старою мовою. Її потрібно було знайти заново”», — зазначає команда МБ.

У книжці «Тут були ми» поетична манера автора змінилась, якщо порівнювати зі збіркою «Гуртожиток №6». Незмінним у віршах Артура Дроня залишилось одне: любов. Тепер вона інша — зболена, обнадіююча, пам’ятаюча. Однак вона є і нічого не в силах її забрати, навіть війна.

***

Перед межею збережи
оцю Любов,
як ріст ожин.
Сержантську відданість.
Дитинячу, собачу.
Цей плач, який не переплачу.

Дійти до меж,
окреслити сліди.
Триматись межі
і триматись разом.
І залишитись в жовтні назавжди.
Як за наказом.

Бо ця Любов,
що як тупі ножі,
гірка Любов,
яка стає твоєю,
тримається на тих,
хто на межі.
І тих,
хто за межею.

(зі збірки «Тут були ми» Артура Дроня)

Борис Гуменюк «Вірші з війни» (Київ, 2015)

Видавництво «Ярославів Вал»

Борис Гуменюк — сучасний український поет, письменник, військовий, який став на захист України з перших днів російсько-української війни. З липня 2014 він року став заступником командира батальйону ОУН. Під час повномасштабної війни брав участь в обороні Бахмута. Сьогодні не відомо, де Борис Гуменюк — понад півтора роки тому він зник безвісти на цьому напрямку фронту. У 2015 році, коли війна РФ проти України тривала перший рік, вийшла збірка «Вірші з війни».

У Мистецькій Бібліотеці зазначають, що «Вірші з війни» — уже далеко не перша збірка Бориса Гуменюка — після виходу вона була недопоміченою, недооціненою, хоча з часом її поява на світ стала переломним моментом для української поезії — саме від цієї збірки варто починати розмову про українську мілітарну поезію ХХІ століття.

На думку команди Мистецької Бібліотеки, Борис Гуменюк говорить про війну без пафосу, без романтизації, без узагальнень чи додумувань. Він говорить про неї відверто, адже мова війни не терпить перекручувань чи прикрас, вона максимально пряма, як наказ.

«Однак це не означає, що вірші Бориса Гуменюка якісь неотесані, мов колоди, — кажуть бібліотекарі. — Радше навпаки:вони вивірені та опрацьовані. Борис Гуменюк говорить так, що йому віриш. У 2014-2015 роках, коли ми ще не вміли говорити про війну так, як уміємо сьогодні, Борис Гуменюк знайшов мову, яка була потрібна. А сьогодні, коли віршів з війни та про війну вже є чимало, ця невелика збірка зостається еталоном та прикладом. Із «Віршів з війни» можна починати розмову про українську мілітарну поезію, українську воєнну поезію, адже саме Борис Гуменюк стоїть у її аванґарді»

***

Смс-повідомлення зі Слов’янська

…Бачу сон… Ромашкове поле
У ромашках — квіткою ти
А у нас тут поле бою
А у нас тут блок-пости…

Слова візерунки долі
Слід хреста на моїм плечі
Три самотні зозулі в полі
Кують не роки а мечі

Ті мечі що кують зозулі
Значать долю мою навхрест
Нащо тіло — ловити кулі
Нащо вмер — щоб знову воскрес

Ніч ввійшла крізь броню в БеТееРі
Ніч гірка як причасне вино
Ніч розлилась як кров на папері
Але в кожної ночі є дно

Але всесвіт народжений риком
Щоб піднятись — мусиш впасти
Ангели плачуть тихо
Щоб його не проклясти

…Наш блок-пост чимось схожий на церкву
А окоп — мабуть на вівтар
«Хочу сина твого у жертву» —
Знову просить Старий Вівчар…

12.06.2014

(зі збірки «Вірші з війни» Бориса Гуменюка)

Богдан Рубчак, «Крило Ікарове» (Київ, 1991)

Видавництво «Дніпро»

Богдан Рубчак — український поет, що мешкав у США. Вважається одним із співзасновників важливого феномену української літератури ХХ століття — Нью-Йоркської групи поетів. Цей творчий осередок утворився у 1950-х роках. Туди також входили такі поети, як-от: Юрій Тарнавський, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Патриція Килина, Віра Вовк та Женя Васильківська. Учасники угрупування в естетичному плані послуговувалися поетикою модернізму намагалися відійти від традиційних принципів та синтезувати нові течії світової літератури в українську.

Бібліотекарі додають, що у 1991 році у видавництві «Дніпро» вийшла збірка Богдана Рубчака «Крило Ікарове» — на вигляд типова радянська книжечка із палітуркою непевного кольору, зробленою «під шкіру». Одначе це якраз той випадок, коли про книжку не слід судити за обкладинкою, адже всередині — вірші, що належать до кращих прикладів українського поетичного модернізму. Сьогодні ця книжка, як і ще декілька книжок «Дніпра» з поезією авторів з Нью-Йоркської групи, є справжньою рідкістю.

***

Камінь

Наталка Маринчак «Відчаєспинне» (Харків, 2023)

Видавець Савчук О.О.

Наталка Маринчак — сучасна поетка та перекладачка з Харкова. Свою поетичну збірку «Відчаєспинне» вона написала під час повномасштабної російсько-української війни. Зокрема, від 24 лютого 2022 року поетка перебувала в Харкові. Тоді ж вона вирішила продовжувати творити. 

«”Відчаєспинне” — писане та видане для тих, хто розуміє і розділяє таку фабулу: життя неможливо поставити на паузу. Навіть під час війни. Особливо під час війни. Ми живемо у стиснутому часі, ми не можемо знати, скільки його відведено, у нас є тільки він, цей самий час. У війну. Ми маємо зробити все можливе, аби прожити його максимально», — зазначає Наталка Маринчак.

Перший вірш поетки «ось він мій глибокий зелений колір трави і старого міста» датується 10 лютим 2022 року. У ньому авторка зображує Харків, який готується до весняного пробудження природи. Водночас таку примарну ідилію порушує війна, враження від якої є вже в наступному тексті «о на п’ятий день розрізняєш відстань на звук». Останній вірш у збірці «і три дні буде плакати», написаний 12 квітня 2023 року. Він присвячений музиканту та скульптуру Антону Дербілову, який пішов добровольцем на фронт та загинув. Його похорон відбувся саме 12 квітня.

***

і три дні земля буде плакати
рівно три дні
випускатиме з неба дощ наганятиме хмари
в горлі купно сивітимуть голосні
у повітрі стоятиме пара ніби кубла туману
і три дні тебе називатимуть на ім’я
говоритимуть вголос плакатимуть без сліз
сльози скінчаться на відміну від їх любові
що ятритиме в кожному подиху кожному слові
від множинних займенників
до простого
сім‘я
і відповідність опадів і подій
звідусіль діставатиме проходитиме навскрізь
ми любили тебе
такі беззахисні такі відчайдушно вперті
абрикоси у пам’яті вічно і гірко цвістимуть
білий направду колір жалоби і смерті

12 квітня 2023

(зі збірки «Відчаєспинне» Налатки Маринчак)

Олег Лишега «Розлоге дерево» (Львів, 2020)

ЛА «Піраміда» 

Олег Лишега — український поет та перекладач, а також драматург, який займає особливе місце в історії української літератури. Зокрема, сучасний письменник Тарас Прохасько зазначив, що: «Поет Олег Лишега є самим втіленням поезії. Все, що він робить, все, що він говорить, а передусім як він кожної секунди мислить, є найвищою поезією» (із післямови Тараса Прохаська до збірки Лишеги «Великий міст»).

«Розлоге дерево» — виняткове видання текстів Олега Лишеги. Адже містяться його невідомі та маловідомі поезії, які зібрали з особистого архіву в Тисмениці. Так, книжка поділена на три тематичні частини: «Наша зима», «Чорний глей», «Тепла повінь».

«Олег Лишега був реформатором української поезії, а також отримав визнання не лише в Україні, а й у світі — переклад його віршів на англійську, який вийшов під титулом “Вибрані вірші Олега Лишеги” і був зроблений Джеймсом Брасфілдом, у 2000 році отримав нагороду американського PEN клубу. Це дуже престижна нагорода, Олег Лишега був першим українським автором, який її отримав», — додає команда МБ.

Пісня 556

Саме сюди ось-ось
Завітають випадкові смерті.
В мартиролозі, підписаному очеретом на вітрі,
(Складається як перочинний ніж, вістрям в горло плеса)
Окрім грубих викреслень,
Скільки всяких сумнівів,
Знаків питань, ком..
Кінець року — запас, здавалось би, на самому дні —
А скільки ворон купається в тарілці!
Скільки солоних несподіванок чигають
В твоїх очах, в твоїх словах,
В густій, як ліс, очеретяній річці..
— Втечу — я знаю шлях!
— А може, знову зазирни їй в очі і засумнівайсь?
— І не подумаю: а сумнів —
Лише блискуча смерть, дощ..

(зі збірки «Розлоге дерево» Олега Лишеги)

Ростислав Кузик «Наприкінці світла» (Тернопіль, 2023)

Видавництво «Сумна Вівця»

Ростислав Кузик – сучасний поет, перекладач, автор подкасту «Поети. Поетки. Війна» та чотирьох аудіопоетичних альбомів. Його поезії перекладені п’ятьма іноземними мовами: польською, англійською, хорватською, французькою та івритом.

«Не так багато людей, можливо, знають, що завідувач Мистецької Бібліотеки Ростислав Кузик також є активним літератором і доволі часто бере участь у різних поетичних подіях. Восени минулого року вийшла його книжка віршів “Наприкінці світла”, тому ми не могли не долучити цю книжку до нашої добірки», — кажуть у МБ.

«Наприкінці світла» є першою виданою збіркою Ростислава Кузика. Ці вірші написані в період 2017-2023 років. Особливістю творчого стилю автора є верліброва форма, а також — алегоричність та метафоричність мови. В книжці можна прочитати поезії про розуміння себе, роздуми над плинністю часу, життям та смертю, а також — про пошук світла в похмурій дійсності. У збірці є вірші про російсько-українську війну.

Остап Сливинський в передмові до книги зазначає: «… у цій книжці є динаміка, є свій метасюжет, який зцілює її і робить кожну її частину доцільною». Так, збірка складається з 10 частин, кожна з яких має окрему назву, що тематично пов'язані між собою: «Голоси у темряві: пісні марного часу», «Голоси у темряві: пісні снів та інсомній», «Контури мороку», «Фотономова», «Спалахи на горизонті», «Згасання» тощо.

***

весняного дня
вийшов у місто

дивлюсь

люди гуляють
сидять у кнайпах
на терасах в парках

але в кожного — хрест на спині 
і в кожної — за спиною хрест
і навіть діти тягнуть за собою
маленькі дерев'яні хрести

— що ж це — питаю —
чому ви всі
хрести свої носите

ніхто і слова не зронить 

а вже й мені 
хрест спину
вигинає

весніє
вишневий цвіт
беззвучно розпускається

у місті оголошено
повітряну тривогу

квітень-травень 023
(зі збірки «Наприкінці світла» Ростислава Кузика)

Шарль Бодлер, Поезії (Київ, 1989)

Видавництво «Дніпро»

Шарль Бодлер — французький поет, письменник та перекладач. За словами, літературознавця Дмитра Наливайка, цей автор є центральною постаттю не тільки у французькій, а й у всій західноєвропейській поезії другої половини ХІХ століття. Сам ж Бодлер вказував, що «належав до покоління молодого, серйозного, насмішливого й загрозливого» (з передмови «Шарль Бодлер — поет скорботи та протесту» Дмитра Наливайка до запропонованої збірки «Поезій»). 

У книжці «Поезії» містяться вірші Шарля Бодлера зі збірок «Квіти Зла» та «Книги Уламків». Творчість Шарля Бодлера літературознавці відносять до романтизму. Так, у його текстах можна відчитати трагізм, естетику потворного, власну метафорику, песимістичне сприйняття дійсності на противагу власним ідеалам. Водночас у текстах Бодлера помітні витоки символізму. 

«Бодлер є одним із провідних поетів якщо не для світової, то для європейської поезії точно. За своє коротке життя він став понадчасовим поетом — тобто таким, якого кожне покоління читає й віднаходить у його поезіях щось для себе», — додають бібліотекарі.

***

Передіснування

Над морем був мій дім; він мав стрункі портали,
Де саяли сонця барвисті, як щити,
І ті ж рядки колон в напливі темноти
До кам’яних печер подібними ставали.

Там неба образи пливли в глибинах вод,
Там змішувалось все: і музика прибою,
І сонця кольори за злотою габою,
Що йшли в моїх очах, як світла хоровод.

Там жив я в розкошах: напачхені і голі 
Приходили раби, моїй покірній волі,
Стирчали піт мені з гарячого чола,

Та опахали освіжуували тіло,
І тайну ту ж таки збагнути їм кортіло,
Що мій печальний дух нещадно так пекло.

(зі збірки Шарль Бодлер «Поезії»)

Уотл Уїтмен «Поезії» (Київ, 1984)

Видавництво «Дніпро»

Уотл Уїтмен — провідний американський поет ХІХ століття, якого називають ще «батьком верлібру». Адже він одним із перших почав писати свої твори вільною віршованою формою. Першою збіркою поета є  «Листя трави», яку він опублікував у 1855 році. Усього за життя автора книжка перевидавалася шість разів.

У збірці «Поезії» міститься один з найвідоміших творів автора «Пісня про самого себе». Крім того, тут можна знайти його поезії: «Оспівайте пору коли цвіте бузок», «Ця музика завжди довкола мене», «Пісня відкритого шляху» та інші. Загалом у віршах Уотла Уїтмена багато образів пов’язані з природою. Крім того, поет порушує проблему рівності людей, що є основою для демократичного суспільства.

• Сьогодні ім’я поета транслітерується як Волт Вітмен, але у матеріалі ми дотримуємось транслітерації, яка є у запропонованій збірці — Уотл Уїтмен (примітка ред.).

***

Я довго шукав 

Я довго шукав провідну тенденцію,
Ключ до історії, ключ до себе самого й до цих пісень —
аж нарешті знайшов:
Ключ цей не в нумерованих сторінках байок у книгозбірнях
(їх я ні приймаю, ні відкидаю),
Ані в легендах він чи ще у чомусь такому.
Він в сучасності — у сьогоденному світі,
Він в Демократії — сутності та меті минувшини усієї,
Він сьогодні в житті чоловіка чи жінки — простої людини сьогодення,
Він у мовах, у звичаях, у літературі й мистецтві,
Він у розмаїтості виробів, суден, машин, політик, вірувань,
удосконалень сучасних і взаємообміну націй,
Все для сучасності — все для простої людини сьогодення.

(вірш зі збірки «Поезії» Уотла Уїтмена)

Ґеорґ Тракль «Твори» (Львів, 1997)

Видавнича спілка «Просвіта»

Ґеорґ Тракль — австрійський поет, роки життя якого припадають на кінець ХІХ - поч. ХХ століття. За своє коротке життя (27 років) він встиг залишити після себе чималу поетичну спадщину. Цікаво, що під час Першої світової війни поет служив в австро-угорській армії та в цей час побував на Галичині, зокрема у Львові.

Поезія Ґеорґа Тракля стала відкриттям для багатьох на той час. Один з найвпливовіших філософів ХХ століття Людвіґ Вітґенштайн так писав, коли прочитав вірші поета: «Я їх не розумію, але їхній тон мене ощасливлює. Це тон воїстину ґеніальних людей».

У збірці  «Твори» Ґеорґа Тракля містяться його поезія, драматичні та прозові тексти, а також листи до Карла фон Кальмара, Герміни фон Роутемберґ, Антона Моріца, Ергарда Бушбека тощо. 

«Ґеорґ Тракль — трагічний поет світової слави. Він є не найяскравішим представником німецькомовного експресіонізму. Тракль опинився під Львовом у містечку Городок під час Першої світової війни — разом із австрійською армією, в якій Тракль служив медиком. Траклеве перебування в Городку було фатальним — у госпіталі були десятки поранених і лише декілька медиків, тому від картини, яку Тракль бачив, а також від криків численних поранених, яким поет не міг дати раду, він впав у глибоку депресію, яку він приглушував морфієм. Незадовго після цього, коли фронт пересунувся на захід, а Тракль опинився у Кракові, він помер, прийнявши надто велику дозу морфію. Але перед тим він написав свій magnum opus — вірш “Ґродек”, в якому вмістився весь жахливий досвід війни, який пережив поет. Сьогодні на будинку в Городку, в якому перебував Тракль, встановлена меморіальна таблиця. За нагоди рекомендуємо навідатись туди, адже зовсім неподалік Львова», — додають у Мистецькій Бібліотеці.

***

Весна душі

Сині й білі пелюстки,
Квіти тягнуться увись,
Срібним сяйвом взялись
Усамітнені зірки.

Повне небезпек життя,
Надмогильний супокій.
Дзвін голосить сам не свій.
Все п’янить до забуття.

Крізь етер пливе верба,
Світло блисне звідусіль.
І шепоче березіль,
Приобіцює хіба.

Хліб-вино, на них роса,
Пристрасно звучить орган;
На хресті довкола ран
Сяє маревом яса.

О! які чудні ці дні.
Діти в тьмі йдуть навпростець;
Блакитнішає вітрець.
Дріз деркоче в далині.

(зі збірки Ґеорґ Тракль «Твори»)

«День смерті Пані День», американська поезія 1950-60-х років у перекладах Юрія Андруховича (Харків, 2007)

Видавництво «Фоліо»

«День смерті Пані День» — антологія американської поезії, куди увійшли тексти дев’ятьох авторів 1950-60-х років. Переклав їхні вірші український письменник та поет Юрій Андрухович в межах програми ім. Фулбрайта, під час якої перебував в Америці. Поезію цих американських авторів перекладач називає вуличною. «Найбільше в цій антології бітників. Це, здається, невипадково —  вони притягували мене передусім з огляду на найкращі можливості соціальної й мовної адекватності», — пише Юрій Андрухович у передмові до книжки. 

У антології можна прочитати тексти таких поетів, як-от: Лоренс Ферлінґеті, Роберт Данкен, Кеннет Кот, Аллен Ґінзберґ, Френк О’Гара, Роберт Крілі, Джон Ешбері, Ґері Снайдер та Ґреґорі Корсо. Зокрема, Юрій Андрухович виняткове багато місця в книжці віддав Ґінзберґу, якого називає одним зі стовпів: «Ґінзберґ як текст — це передусім сплав Вітмена і давньоєврейських священних книг, зокрема біблійних». Крім того, Снайдера Андрухович називає безкомпромісним утікачем від цивілізації з усіма її гріхами, який заглиблений глибоко в архаїку. Саме його вірш ми подаємо нижче.

«Це видання сьогодні є справжньою рідкістю — його не знайти у книгарнях, а в букіністичних магазинах чи на інтернет-ринках якщо й вийде натрапити на нього, то доведеться викласти чималу суму за цю книжку. І не лише через те, що чимало з перекладених авторів годі знайти українською деінде, а й через сам переклад — випрацюваний та довершений, як-то буває у Андруховича. Ця збірка американської поезії є одним зі скарбів нашого фонду», — кажуть бібліотекарі.

***

Для всіх

О відчути життя
посеред вересня вранці
переходячи вбрід річку
босоного з підкоченими штанами,
черевики в рукавах, клунок за спиною,
сонце в очах і крига на мілклвлддях,
камені Півночі.

Тріск і відблиски криги в річкових водах,
камінці ворушаться під стопою, тверді як мозолі
шморгати застудженим носом
співати душею
музику річки, музику серця,
запах сонця на гравії.

Це моя клятва…

(уривок з поезії «Для всіх» Ґері Снайдера з антології «День смерті Пані День»).

Про Мистецьку Бібліотеку у Львові

Мистецьку Бібліотеку у Львові відкрили в листопаді 2023 року. Вона розташована на вулиці Шота Руставелі, 8, на першому поверсі будівлі, яку збудували на початку ХХ сторіччя (у 1905-1906 роках) та має особливості архітектури сецесійного стилю. 

Всередині бібліотеки на стінах можна побачити унікальні розписи, які збереглися до сьогодні в автентичному вигляді. Згідно концепції та філософії бібліотеки, старі речі не викидаються, а отримують нове життя. Відтак у бібліотеці є працюючі старі пічки, у яких за потреби можна палити, дерев’яні стелажі, яким понад 50 років, раритетні столи тощо.

Колекція бібліотеки складається з різноманітних видань. Зокрема серед них профільними є мистецькі альбоми, фотобуки, артбуки та книги українською, англійською, німецькою та іншими мовами. Для того, щоби сформувати первинний фонд, книжки отримували зі всієї України та з-за кордону.  Сьогодні Мистецька Бібліотека продовжує працювати над формуванням колекції та приймає мистецьку і художню літературу усіма мовами, крім російської.

---

Раніше ІА Дивись.info підготувала з Мистецькою Бібліотекою добірку ексклюзивних книжок, які там можна почитати.