«Просто припинити стріляти»: у січні на сході загинуло 11 захисників України
На Донбасі – чергове загострення. Повне припинення вогню з 1 січня 2020 року та перемир’я на лінії фронту так і не настало. А кількість втрат із боку української армії навіть зросла.
За попередній місяць у зоні бойових дій загинуло 11 українських військових. Політики, волонтери, та військові експерти кажуть, що «треба просто припинити стріляти» не спрацьовує, і цим пояснюються такі великі втрати. Вони переконані, що в такий спосіб завершити війну не вдасться.
Три дні тому, внаслідок обстрілів позицій українських військових, поблизу Новотошківського загинула старший бойовий медик 93-тьої ОМБр «Холодний Яр», 33-річна Клавдія Ситник.
А за попередній місяць у зоні бойових дій загинуло 11 українських військових:
5 січня близько 13.00 в районі хутора Вільний (Золоте-4) Попаснянського району Луганської області внаслідок підриву вантажівки ГАЗ-66 на невідомому вибуховому пристрої (ймовірно – протитанковій міні) загинув старший сержант, головний сержант-командир протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 130-го окремого розвідувального батальйону Сергій Дичек.
5 січня поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером загинув старший солдат Сергій Рацун, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
9 січня о 23.00 в районі міста Красногорівка Донецької області зазнав надважкого кульового поранення під час обстрілу наших позицій старший солдат, старший стрілець 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади Микола Довженко. Він був терміново доправлений до лікарні, але 10 січня о 1.15 помер.
15 січня в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером загинув старший солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади Олексій Василевський.
16 січня близько 14.00 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення загинув старший солдат, водій відділення забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади Ігор Хімічук.
18 січня у Попаснянському районі Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером загинув старший солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 72-ї окремої механізованої бригади Валерій Закусило.
19 січня в районі хутора Вільний (Золоте-4) Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером загинув молодший сержант, командир відділення-командир мотопіхотного взводу 72-ї окремої механізованої бригади Олександр Слободанюк.
20 січня увечері в районі селища Опитне Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером загинув молодший сержант, командир відділення-командир бойової машини 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади Василь Муха.
22 січня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення загинув старший солдат, командир гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Микола Сорочук.
26 січня в районі селища міського типу Північне Донецької області внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої загинув старший сержант, командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперного відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Антон Хоба.
26 січня о 7.15 в районі міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області від смертельних поранень під час обстрілу бойової машини загинув Солдат, старший механік-водій 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади Євген Щуренко.
Політики, волонтери, та військові експерти кажуть, що «треба просто припинити стріляти» не спрацьовує, і цим пояснюються такі великі втрати. Вони переконані, що в такий спосіб завершити війну не вдасться.
Оксана Клим, львівська журналістка та волонтерка, яка понад 20 разів побувала на Сході:
«Я категорично проти такого підходу. Кому треба припинити (стріляти - ред.), нам? Щоб по наших хлопцях стріляли? Ми вже маємо результат такого підходу — за цей період загинуло військових більше, ніж у минулому році. Це шлях до поразки, визнання, що ми не маємо права бути на своїй території. Ми на блюдечку віддаємо наші території. Припинити стріляти — це не вихід. По-друге будь-яка домовленість з окупантами не варта папірця на якому вона написана. Я знаю думку хлопців, які кажуть, що їх це деморалізує і принижує. Зараз ми не маємо права себе захистити — це неприпустимо. Це політика на капітуляцію, що дуже прикро, бо багато крові пролито і дорого заплачено за те, щоб стримати ворога».
Олег Жданов, військовий експерт:
«В нас офіційно немає війни, тому не можна закінчити те, чого не існує. А щодо того, щоб "припинити", то коли вас б’ють, якщо припинити боронитися — вас заб’ють до смерті. Тому це не вихід. А єдиний вихід з цієї ситуації — це політична оцінка подій, які відбуваються на сході. Це війна чи ООС, з ким воюємо, хто сторона конфлікту? Без політичної оцінки подій на сході зрушитися з мертвої точки неможливо. До речі, факт визнання війни відкриває нам всі шляхи від військового до дипломатичного. Будь-які інші спроби вирішити це питання не призведуть ні до чого. Ми вже 6 років намагаємося закінчити те, чого ми не визнаємо, несемо втрати і ситуація на жаль не змінюється ні на йоту. Путін кожну проступку сприймає як слабкість, і відразу починає тиснути ще більше. Якщо Зеленський погодився на схему Штайнмаєра, то Путін вважає це своєю перемогою. А Зеленський потрапив в такий цейтнот, що боїться визнати загострення ситуації на фронті. Якщо він зараз визнає це, йому доведеться виконувати свої обіцянки і повертати війська на позиції, з яких вони були відведені, а це зробити без бойових дій вже неможливо. Є навіть неофіційна інформація з кількох джерел, що наші позиції у Золотому і Петрівському вже зайняті. Це біг по колу, так само як обмін незаконно утримуваними громадянами. Це триватиме доти, доки Росія не відловить у себе останню людину з українським паспортом.
Михайло Бондар, народний депутат України, учасник АТО:
«Я нещодавно з'їздив з Вифлеємським вогнем на передову, об’їжджав блокпости, спілкувався з хлопцями і вони мені кажуть, що до сєпарів 300 метрів, а у них патрони і гранати під пломбами. Просто перестати стріляти – це навіть не обговорюється. Наші хлопці повинні захищати і себе, і нашу землю, і давати відсіч ворогу, а відповідно мати можливість стріляти на ураження, тих хто прийшов зі зброєю в руках на нашу територію».
Коментарі