Там, де живе милосердя: історії порятунку покинутих та скалічених собак

Наталія Кузнєцова у притулку «Милосердя» вже багато років допомагає собакам. Комусь знаходять нову родину, іншим допомагають в лікуванні, а ще когось віддають на перетримку.

«У більшості наших тварин мало шансів на прилаштування у родину: хтось кульгавий, інший сліпий. Не кожна людина візьме до себе хвору собаку, аби все життя доглядати  за нею. 

З однієї сторони, долі у наших тварин важкі, але з іншої – все ж знаходяться люди, які готові їх взяти. Цуценяті Фібі, наприклад, на зупинці трамвай відрізав дві лапки. Її спочатку лікували. Але потім одна дівчина зголосилася взяти її до себе», – розповідає пані Наталія.

Три собачки в одну сім'ю

Бувають випадки, що люди повертаються, щоби допомогти ще комусь з притулку. 

«Одна з останніх історій, яка з нами трапилася, про сім'ю, котра забрала у нас декілька років тому собачку Тофу. Дівчинку тоді знайшли на будівництві біля Львова. Вона  дуже кусалася і не могла ходити. Лікарі ампутували їй задню лапу. Десь пів року Тофа була на лікуванні в ЛКП «Лев», ми платили гроші за її перебування. Потім забрали в притулок і навіть не сподівалися, що хтось візьме дівчинку в сім'ю, але приїхали люди, яким вона сподобалася. Спочатку вони з нею знайомилися, гуляли і вирішили забрати. Зараз дівчинка добре почувається у новій родині», – розповідає жінка.

Ось минуло майже чотири роки, і у їхнього сина помер старенький собака. Сім'я знову вирішили дати шанс на краще життя ще комусь з притулку.  

«Ми показували їм собачок. І вони звернули увагу на дівчинку Соню, яку ще цуценям покусали собаки. 

Коли вона до нас потрапила, то була вся в ранах. Соня теж була на стаціонарі в ЛКП. Лікування, антибіотики, мазі. Її ранки почали гоїтися, всі, крім однієї. Утворився свищ, ми прикладали мазі, але нічого не допомагало. 

Дівчинка до людей тягнулася, але була несоціалізована та боязка. Соня – велика собака, їй треба було рухатися, з нею потрібно гуляти. Але ці люди погодилися її взяти. Вона вже навчилася ходити сходами, бо раніше не вміла, та гуляти на повідку. Її лікування і далі продовжується. Зараз дівчинка щаслива в новій сім'ї», – з вдячністю розповідає волонтерка.

Разом з Сонею незаплановано поїхав у новий дім і Анатолій, знайдений в січні у центрі міста. Перші місяці в притулку намагалися знайти його старих господарів, але безуспішно. Тож ця родина вирішила забрати і його.

Амсет та його господарі

Інколи волонтерам доводиться вирішувати не тільки проблеми зі здоров'ям тварин чи перетримкою, але й виїздом собаки за кордон. Пані Наталія розповідає, як до них подзвонили люди і сказали, що віддають собаку Амсета. В притулку знайшли для нього доброго господаря. Підписали з ним угоду, і хлопець забрав тваринку. Через два місяці він телефонує і каже, що йому потрібно їхати за кордон по роботі, а собаку він залишить у своїх знайомих. З Амсетом буде все гаразд. 

Через кілька місяців Наталія натрапляє на оголошення, що якісь невідомі люди шукають дім для нього. Виявилося, що хлопець зараз не має змоги забрати собаку, бо ще не повернувся з-за кордону. А нові господарі теж мали виїжджати в Польщу. Вони встигли прив’язалися до собаки і почали хвилюватися, що з ним буде далі. У притулку з новими господарями домовилися, що собаку забирають на перетримку та роблять всі документи на вивіз його за кордон. А сім'я тим часом шукає у Польщі квартиру, де можна жити з псом, та забирають його до себе. Так і сталося.

Ярик, Кузя та Дринчик

Песика Ярика знайшли біля Яворівського полігону, де він кілька днів пролежав у снігу біля дороги, а побачив його військовий. Собачку, напевно, збила машина. Він потрапив у притулок, звідки його відправили на перетримку. 

Волонтерка додає, що доглядати за такою собакою в умовах притулку немає можливості.

«Він молодий, рухливий, хоче кудись іти, але лікарі сказали, що робити операцію недоцільно. У нього вже нічого не зміниш – як заживе хребет, так заживе. Невдовзі він поїде на повторну реабілітацію. Ми намагатимемося допомогти йому. Є такий термін – спінальна хода, щоб він зміг лише передніми лапами пересуватися, а задні буде переставляти як зайчик. 

Незабаром відкривається центр реабілітації для таких тварин, де буде ветеринарний лікар, який закінчив курси з реабілітації тварин з вадами руху. Там буде басейн, доріжка для бігу. Опісля ми шукатимемо йому родину», - розповідає пані Наталія.

Зараз на перетримці знаходиться лабрадор Кузя. Його теж знайшли 4-5 місяців тому. Вже почали шукали для нього новий дім, але помітили, що Кузя почав худнути. Його добре годували, але вагу собака не набирав. Собаці зробили всі аналізи, думали, може, онкологія. З ним побували в лікаря-паразитолога. Сказали зробити ЕХО, і виявилося, що у нього дефілярії (паразити). Коли його вилікують, то почнуть шукати господарів.

«До нас також у жахливому стані потрапив хаскі Дрінчик. Ми його довго лікували і він став красенем, незважаючи на хронічну хворобу. Щопівроку у нього починається проблеми з вухами та шерстю. Потрібно його тримати на ліках, чистити вуха. Не кожна людина на таке піде», – ділиться опікунка притулку. 

Собаки з характером

Часто буває, що колишні домашні улюбленці довго не йдуть на контакт з новими людьми після того, як опинилися в притулку.

«Ми маємо також кавказьку вівчарку Тайсона, йому більше 10 років. Господар поїхав за кордон, сказав, що повертатися, напевно, не буде, а присипляти собаку шкода. У нас не було такого великого і міцного вольєра, тому ми оселили його на платній перетримці. Спочатку з ним було дуже важко. Тайсон, напевно, дуже любив свого господаря, тому чужі були для нього ворогами. Лише зараз він почав сприймати людей, у яких знаходиться», – розповідає далі жінка.

Читайте також: Любов і вірність за зраду: у Львові збирають історії про врятованих покинутих собак.

У притулку «Милосердя» зараз живе кавказька вівчарка Зухра. Її здали з підприємства. Вони допомогли побудували вольєр у притулку. Спочатку, коли її привезли, Зухра постійно лежала. Невдовзі з'ясувалося, що в неї пухлина на животі. Її терміново відвезли у ЛКП «Лев» та зробили операцію. Поступово вона відновилася і навіть почала гуляти з людьми, хоч спершу до них і не наближалася. Зухра не агресувала, просто не хотіла спілкуватися. Зараз це товариський собака.

Друзі притулку Ольга та Дмитро

«У притулку нам часто допомагає сімейна пара – Ольга та Дмитро. Спочатку вони перетримували цуценят, яких нам підкидали. Потім Ольга прочитали, що терміново потрібна допомога для такси Віллі, і вони погодилися взяти його на перетримку. Хоча Віллі спочатку агресував та вів себе не дуже добре. Вони зрозуміли, що з його характером з ним ніхто не вживеться і залишили його собі», – розповідає з вдячністю Наталія.

Крім нього, в них поселилася сліпа Муся, яку люди знайшли на смітнику і привезли в притулок. Ще вони дали прихисток інваліду Кузі, якого теж цуценям привезли нам. У нього не працюють задні кінцівки.

 

Волонтерство дорожче за золото

Доволі часто під притулок підкидають собак та цуценят. Інколи люди вдаються до хитрощів – наче вони знайшли собаку. Але помітно, як тварина реагує на людину, що це їхній колишній улюбленець. 

Читайте також: «Мені не важко з собаками, важко – з людьми», – кінологиня Наталія Лелик.

«Поширене явище – це імунні захворювання у вівчарок. У нас було декілька таких випадків. Мухтар з постійною проблемою вух. І Мухтея, яку прив’язали біля притулку. Ми робили все можливе, щоб їм допомогти.

Зараз у притулку близько 300 чотирилапих, з них 17 – перебувають на платних перетримках, хоч це чималі гроші. Ми не можемо забрати їх в притулок, на вулиці вони також не можуть залишатися, тому змушені чекати. Сподіваємося прилаштувати їх або повернути у притулок, коли з'являється вільне місце. Також є собаки, які потребують постійної медичної допомоги», – додає Наталія.

Волонтери, які опікуються тваринами, та люди, котрі забирають собачок, розуміють, що, крім них, вони нікому непотрібні. Таких людей зовсім небагато, але вони є.

Читайте також: Чим більше допомагаю собакам, тим сильніше я люблю людей, – волонтерка Ірина Камкова

Довідка

Притулок був створений 1994 року у Брюховичах і знаходиться під опікою «Львівського товариства захисту тварин».

Волонтерська організація постійно потребує допомоги для утримання 300 тварин.

P.S.

Історія про притулок «Милосердя» і його підопічних написана у рамках проєкту «Вірність за зраду», до якого долучилася редакція ІА Дивись.info. Ми допоможемо розповідати історії і збирати їх. А також віримо, що знайдуться меценати, які долучаться до проєкту – і книга щасливих історій побачить світ.

Свої історії ви можете надсилати сюди: [email protected].

Марія ГОРДИНСЬКА